Потім же вложив Бог князю в серце [добрий намір]: поставив він його митрополитом [у] святій Софії, а ся печерка так осталася. А по багатьох днях знайшовся один чоловік, на мирське ім’я [Антипа] із города Любеча. І вложив йому Бог у серце [намір] у землю [Грецьку] іти і монастирі, що є там, подивитися. Він і подався на Святу Гору, і побачив тутешні монастирі, і возлюбив чернецтво. І прийшов він у один монастир із сущих тут монастирів, і вмолив ігумена його, щоби возложив він на нього сан чернечий. І він тоді, послухавши його, постриг його і нарік його ім’ям Антоній. І, напутивши його і научивши його чернецтва, сказав він йому: «Тож іди назад в Русь, і хай буде на тобі благословення од Святої Гори, бо многі од тебе чорноризцями стануть». І благословив він його, і відпустив його, сказавши йому: «Іди з миром».

Антоній, отож, прийшов до Києва і думав: «Де жити?» І походив він по монастирях, і не вподобав [жодного], бо [цього] Бог не хотів. І став він ходити по дебрях і по горах, шукаючи, де б йому Бог наказав [належне місце]. І прийшов він на пагорб, де ото Ларіон викопав був печеру, і возлюбив місце се, і вселився в неї, і став молитися Богові, зі сльозами говорячи: «Господи! Утверди мене в місці сьому, і хай буде на місці сьому благословення Святої Гори і того ігумена, що мене постриг».


І став він жити тут, молячи Бога, їв хліб сухий, і того через день, а води в міру заживаючи, і копаючи печеру, і не даючи собі покою ні вдень, ні вночі, — в трудах пробуваючи, і в неспанні, і в молитвах. Потім же, коли узнали [це] добрії люди, вони приходили до нього, приносячи йому, що було на потребу його. І набув він [такої] слави, як і Великий Антоній. І, приходячи до нього, просили [люди] од нього благословення.
Потім же, коли проставився великий князь Ярослав і взяв владу його син Ізяслав і сів у Києві, Аніокій уже був прославлений в Руській землі. І Ізяслав, довідавшись про життя його, прийшов із дружиною своєю, просячи у нього благословення і молитов.
І відомий усім став Великий Антоній, і шанований усіма. І почали приходити до нього братія, і став він приймати і постригати їх. І зібралося до нього братії числом із дванадцять, викопали вони печеру велику, і церкву, і келії, які є і до сьогодні в печері під старим монастирем. Коли ж згуртувалася братія, сказав їм Антоній: «Се Бог вас зібрав, братія.


[тут] єсте по благословенню Святої Гори, тому що мене постриг ігумен Святої Гори, а я вас постригав. Хай буде на вас благословення, — перше — од Бога, а другеє — од Святої Гори». І, це сказав-ши їм, він мовив до них: «Живіте особно. Я поставлю вам ігумена, а сам хочу в іншу гору сісти один, усамітнившись, як ото і раніше я був звик».
І настановив він їм ігумена, на ім’я Варлаам, а сам пішов у гору, викопав печеру, яка є під новим монастирем, і в ній і скончав він живоття своє, живши у чесності і не виходячи з печери сорок літ! — і ніколи, і нікуди. В ній же лежать мощі його й до сьогодні.

Літопис руський.

Источник: histua.com

Храмы Киево-Печерской Лавры

До нашего времени сохранилась изначальная планировка лаврской застройки, прекрасно гармонирующей с рельефным ландшафтом правого берега Днепра. Монастырь расположен на высоких холмах, между которыми пролег глубокий овраг, разделяющий его на так называемую Верхнюю Лавру, куда еще в XI в. перебралась основная часть братии, и Нижнюю, где находятся Ближние и Дальние Пещеры и странноприимный двор. Каждый из комплексов древней обители составляют несколько храмов, административных, жилых и хозяйственных построек.

На верхней территории вокруг Успенского собора (главного храма Лавры) расположены келии священноначалия монастыря и братии, здания экономии, типография, больничного монастыря и мастерских.


есь же находится Великая лаврская колокольня и братская трапезная с церковью. Южнее, на склоне холма, расположен вход в Ближние пещеры, а на самом южном возвышении – в Дальние. Все составляющие Лавру части разделены высокими каменными стенами и сообщаются воротами и галереями, они дополняют одна другую и в целом представляют перекрестный архитектурный ансамбль.

На территории Верхнего монастыря с 20-х годов XX в., со времени установления богоборческой власти, и до сего дня расположен Государственный историко-культурный заповедник. В эту часть Лавры ведут четверо ворот: Западные (Святые врата с Троицкой надвратной церковью); Северные (Экономические ворота с церковью Всех Святых); Восточные и Южные (или Пещерные). Главный вход в Лавру – Святые врата. Над Святыми вратами Лавры находится церковь во имя Святой Живоначальной Троицы, древнейшая из сохранившихся. Ее построил в XII в. преподобный Никола Святоша, правнук Ярослава Мудрого.

Великая Печерская Церковь (Успенский собор)
Великая Печерская Церковь (Успенский собор)

Главный храм Киево-Печерской Лавры – Великая Печерская Церковь (Успенский собор) находится напротив Святых врат, посреди центральной площади Верхней Лавры. По свидетельству преподобного Нестора Летописца, каменная церковь Успения в Печерском монастыре была заложена по благословению преподобного Антония святым игуменом Феодосием и епископом Михаилом в 1072 г. Время разрушало этот храм, преображало и воссоздавало вновь как незыблемую святыню Православия. Все главные святыни Лавры раньше всегда хранились в Великой Церкви.


К северо-западу от Успенского собора, рядом с Троицким храмом, находится вход в бывший Никольский больничный монастырь с церковью во имя святителя Николая, основанный преподобным Николой Святошей в XII в. Здесь он провел остаток своих дней, ухаживая за престарелыми и больными монахами.

Одноэтажные здания по обе стороны дорожки из темного гранита, проложенной от Святых врат к Успенскому собору, — это бывшие келии соборных старцев. Эти келии были возведены в начале XVIII в. на месте прежних, деревянных, сгоревших во время пожара 1718 г. В келиях соборных старцев Лавры сегодня располагаются магазины и выставочные залы заповедника.

Северные ворота (Экономические) венчает надвратная церковь Всех Святых, построенная в 1696-1698 гг. иждивением Ивана Мазепы.

Выйдя из Лавры через Экономические ворота и удалившись немного в северном направлении, можно увидеть церковь Преображения Господня, чаще называемую Спаса на Берестове, — ценнейший архитектурный и исторический памятник, внесенный, как и весь архитектурный комплекс Киево-Печерской Лавры, в перечень мировых памятников культуры, находящихся под охраной ЮНЕСКО.


Трапезная церковь во имя преподобных Антония и Феодосия Печерских
Трапезная церковь во имя преподобных Антония и Феодосия Печерских

Рядом с Великой лаврской церковью стоит ширококупольный в «неовизантийском» стиле храм в честь Преподобный Антония и Феодосия Печерских с трапезной палатой (Трапезная церковь). Сохранившаяся доныне церковь Преподобных Антония и Феодосия, соединенная с двухэтажной братской трапезной, построена в 1893-1895 гг.

Иконостас Трапезной церкви во имя преподобных Антония и Феодосия Печерских
Иконостас Трапезной церкви во имя преподобных Антония и Феодосия Печерских

Церковь Благовещения Пресвятой Богородицы примыкает с восточной стороны к Трапезной палате, а с западной – к дому настоятелей Лавры – Киевских митрополитов. В настоящее время в митрополичьих покоях и церкви Благовещения расположен Музей украинского декоративного искусства.


Западнее митрополичьих покоев находится бывший дом наместника Лавры, рядом с которым стоит самое высокое и величественное здание Лавры – Великая лаврская колокольня, построенная в 1731-1745 гг.

С восточной стороны Великой церкви находится учрежденная архимандритом Елисеем (Плетенецким) (1596-1624 гг.) типография Киево-Печерской Лавры.

К пещерам от главного лаврского двора между зданиями бывшей типографии и иконописной школы ведет спуск, завершающийся так называемыми Пещерными воротами.

Современный монастырь Киево-Печерская Лавра занимает территорию Ближних и Дальних пещер и несколько корпусов бывшей лаврской странноприимницы. Прямо против Пещерных врат находится примыкающая к монастырскому саду бывшая книжная лавка, в здании которой в настоящее время расположен Паломнический отдел Лавры.

Колокольня на Ближних пещерах построена в 1759 – 1763 гг. Степаном Ковниром. Двухъярусная колокольня имеет высоту 27 метров. По своей архитектуре она напоминает надвратную, так как сквозь ее первый ярус проходит стометровая крытая галерея, соединяющая Верхнюю Лавру с территорией Ближних пещер. В нижней части галерея проходит через притвор церкви во имя Всех преподобных Печерских. Почти у подножия горы находится площадь, окруженная строениями Ближних пещер. Со стороны холма под одной кровлей, примыкая друг к другу, стоят Крестовоздвиженская церковь и церковь Всех преподобных Печерских (Теплый храм).

Крестовоздвиженская церковь Киево-Печерской лавры с юго-востока. Фото 2009 г.
Крестовоздвиженская церковь Киево-Печерской лавры с юго-востока. Фото 2009 г.

Крестовоздвиженская церковь не перестаивалась и до наших дней сохранилась в своем первоначальном виде. Северной стороной она прилегает к холму, в котором выкопаны пещеры. Из храма прорублены три входа в Ближние пещеры: из притвора, трапезной и ризницы. В 1749 г., предположительно по проекту архитектора Иоганна Шеделя, с восточной стороны, у алтарной аспиды, к храму была пристроена галерея, из которой сделан еще один вход в пещеры. Северная стена галереи является подпорной для пещерного храма, а южная, бывшая открытой аркадой, переделана под окна в 1880-х годах. Крестовоздвиженская церковь с начала ее основания служила местом погребения духовных лиц.

Церковь во имя всех преподобных Печерских — второй наземный храм на территории Ближних пещер. Здание было построено в 1839 году в качестве братских келий. В 1872 году на втором этаже была устроена и освящена церковь в всех преподобных отцов Киево-Печерских. С освящением церкви во вторую Неделю Великого поста того года связано и установление празднования Cобора всех Киево-Печерских преподобных именно в этот день [6]. Двор Ближних пещер поддерживается опорной стеной, от которой спускается лестница, далее мощенная дорожка ведет к колодцам преподобных Антония и Феодосия. В 2002 г. над колодцами были возведены часовни.


У выхода из Лавры к Днепру стоит храм во имя иконы Божией Матери «Живоносный источник», окруженный со всех сторон крепостной стеной. В 1914 — 1915 гг. на этом месте была построена часовня над артезианским колодцем, устройство которого предполагалось в целях улучшения дренажа пещерных холмов.

Выйдя из галереи на площадь у Дальних пещер, мы увидим возвышающийся на холме величественный храм в стиле украинского барокко – церковь Рождества Пресвятой Богородицы. Около 1062 г. на этом месте в «Ветхом» монастыре был построен первый наземный храм Успения Божией Матери. После освящения Великой Успенской Церкви храм над Дальними пещерами стал кладбищенским. Вокруг него формировался древний некрополь монастыря. О дальнейших перестройках храма сведений не сохранилось, но в первой половине XVII в. он уже именовался в честь Рождества Пресвятой Богородицы. Каменная церковь Рождества Пресвятой Богородицы, построенная в 1696 г. на средства родственника гетмана Мазепы, белоцерковского полковника Константина Мокиевского, при архимандрите Мелетии (Вуяхевиче), является шедевром украинской архитектуры XVII века. По возвращении нижней территории Лавры Церкви храм Рождества Богородицы был отремонтирован и заново расписан. В настоящее время это академический храм, где приобретают опыт богослужения учащиеся Киевских Духовных Академии и Семинарии. На Рождественском кладбище погребены духовные и светские лица, имевшие значительные заслуги перед Церковью и государством.

Западнее церкви высится красивая и стройная колокольня Дальних пещер, построенная в 1754 – 1761 гг. по типу надвратных Степаном Ковниром. Высота колокольни 41 м.


Аннозачатиевская церковь Киево-Печерской лавры. Фото 2013 г.
Аннозачатиевская церковь Киево-Печерской лавры. Фото 2013 г.

Церковь во имя Зачатия праведной Анны (Аннозачатьевская) расположена северо-восточнее Рождества — Богородичного храма. Этот каменный храм в 1679 г. построен на пожертвования жителя Печерского местечка Александра Новицкого. Современный вид церковь приобрела в 1809 г., после реконструкции по проекту военного инженера архитектора Александра Якушкина. Он же является автором деревянной галереи с каменной башней у входа в пещеры. В 1811 г. архитектор Якушин принял в Лавре монашеский постриг с именем Арсений, был соборным старцем и блюстителем Дальних пещер, а по окончании своего земного пути был погребен в склепе Аннозачатьевского храма, сооруженным им же при строительстве. Из притвора Аннозачатьевской церкви в пещеры ведет узкая и крутая лестница. Выход из пещер осуществляется по более пологой лестнице помещение бывшей панихидной, где в данное время находится одна из церковных лавок.


Над входом в Дальние пещеры до сегодняшнего дня сохранилось строение, с XVIII в. использовавшееся в качестве ризницы. На плане пещер, приведенном в Киево-Печерском Патерике 1661 г., оно указывается как храм в честь св. апостола Андрея Первозванного.

Рядом с колокольней, в здании, прежде занимаемом блюстителем Дальних пещер, находится канцелярия митрополита Киевского и всея Украины.

С XVII в., где преподобный Феодосий в 1056 г. устроил богадельный дом, началась застройка странноприимного двора – целого комплекса гостиниц для паломников. Странноприимный дом расположенный на холме над Ближними и Дальними пещерами, занимает четвертую часть территории монастыря.

См. также Ближние пещеры, Дальние пещеры.

Карта-схема Киево-Печерской лавры
Карта-схема Киево-Печерской лавры

Карта-схема Лавры

  1. Троицкая надвратная церковь. Святые врата Лавры
  2. Крепостные стены
  3. Башня Ивана Кущника
  4. Часовая (Южная) башня
  5. Онуфриевская башня
  6. Малярная башня
  7. Никольский больничный храм
  8. Бывшие больничные покои Никольского монастыря
  9. Бывшие келии соборных старцев
  10. Бывшая иконописная мастерская Лавры
  11. Большая Лаврская колокольня
  12. Собор Успения Пресвятой Богородицы
  13. Бывший экономический корпус
  14. Церковь Всех Святых. Экономические ворота
  15. Церковь Спаса на Берестове
  16. Ковнировский корпус (здание бывших просфорни и пекарни)
  17. Бывшая типография
  18. Бывший дом наместника Лавры
  19. Фонтан, бывший колодец
  20. Здание бывших митрополичьих покоев с церковью в честь Благовещения Пресвятой Богородицы
  21. Бывшая трапезная палата
  22. Трапезная церковь во имя преподобных Антония и Феодосия Печерских
  23. Южные ворота
  24. Крестовоздвиженская церковь Церковь во имя всех преподобных отцов Печерских. Склад-магазин Киево-Печерской Лавры
  25. Вход в Ближние пещеры
  26. Колокольня на Ближних пещерах
  27. Дебоскетовская (опорная) стена
  28. Аннозачатиевская церковь
  29. Церковные лавки
  30. Церковь Рождества Пресвятой Богородицы
  31. Колокольня на Дальних пещерах
  32. Резиденция Митрополита Киевского и всея Украины
  33. Галерея Ближних пещер
  34. Галерея Дальних пещер
  35. Церковь Воскресения Христова
  36. Липа преподобного Феодосия
  37. Конференц-зал, 45-й корпус
  38. Хозяйственные ворота
  39. Церковь в честь иконы Божией Матери «Живоносный источник»
  40. Киевская Духовная Академия и Семинария
  41. Гостиница для священников
  42. Гостиница для паломников
  43. Часовня над источником преподобного Антония
  44. Часовня над источником преподобного Феодосия
  45. Паломнический отдел Киево-Печерской Лавры, 39-й корпус
  46. Церковь в честь иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радосте»

Настоятели и наместники

  • прп. Антоний (до 1032 — ?)
  • прп. Варлаам (1052 — 1062)
  • прп. Феодосий (1062 — 3 мая 1074)
  • прп. Стефан (1074 — 1078)
  • прп. Никон (1078 — 1088)
  • Иоанн I (1088 — 1103)
  • свт. Феоктист (1103 — 12 января 1112)
  • Прохор (9 февраля 1112 — 1124)
  • Тимофей (1124 — 1131)
    • Акиндин (1124 — 1131)
  • прп. Пимен Постник (1132 — 1141)
  • Феодосий II (1142 — 1156)
  • Акиндин I (1156 — 1164)
  • Поликарп I (1165 — 24 июля 1182)
  • Василий (1182 — 1197)
  • Феодосий III (1198 — 1203)
  • Акиндин II (1203 — 1232)
  • Поликарп II (1232 — 1238)
  • Агапит I (1238 — 1249)
  • свт. Серапион (1249 — 1274)
  • Агапит II (упом. 1289)
  • Иоанн II (упом. 1292)
  • Азария (упом. 1300)
  • Варсонофий (упом. 1321)
  • Максим (упом. 1335)
  • Давид (упом. 1377 — упом. 1392)
  • Авраамий (упом. 1396)
  • Феодосий IV (упом. 1398)
  • Никита (упом. 1399)
  • Иоанн
  • Азарий
  • Варсонофий
  • Никифор (упом. 1416 — упом. 1434)
  • Прп. Игнатий (1435/1436 — 1438)
  • Авраамий (17 октября 1437)
  • Николай (упом. 16 июня 1446 — ?)
  • Макарий I
  • Николай, повторно (1455 — 1462)
  • Иоанн III (упом. 1470)
  • Иоасаф I (упом. 1477)
  • Феодосий V (Войнилович (1480 — 16 марта 1486)
  • Филарет (Волынец) (упом. 23 апреля 1494 — ?)
  • Феодосий VI
  • Сильвестр I
  • Вассиан I (Шишка)
  • Иона I
  • Сильвестр II, иерусалимец
  • Иоанн IV
  • Григорий
  • Филарет (Волынец), повторно (упом. 1500 — 25 августа 1501)
  • Вассиан II (28 ноября 1506 — 1508)
  • Иона II (1509)
  • Макарий II
  • Варлаам II
  • Никандр
  • Петр
  • Протасий I (упом. 1514)
  • Игнатий II (июль 1522 — июнь 1525)
  • Антоний (апрель 1524 — 1525)
  • Антоний, вторично (упом. 1526 — 1528)
  • Иоаким (упом. 1532)
  • Геннадий (упом. 1535)
  • Протасий II (упом. 1535)
  • Иоакинф (упом. 1536)
  • Иоаким (1538)
  • Софроний (1540 — 1541)
  • Вассиан III (1541 — упом. 1544)
  • Серапион
  • Иосиф (1550 — 1555)
  • Иларион (Песочинский) (1556 — 1572)
  • Иона (Деспотович) (упом. 2 апреля 1573)
  • Мелетий (Хребтович-Богурнский) (15 марта 1574 — 1590)
  • Никифор (Тур) (1590 — 1598)
  • Константинопольские патриархи (1598 — 1687)
    • Ипатий (Поцей) (2 октября 1599 — 1605)
    • Елисей (Плетенецкий) (1605 — 1624)
    • Захария (Копыстенский) (1624 — 1627)
    • Свт. Петр (Могила) (1627 — 31 декабря 1646) митр. Киевский
    • Иринарх (февраль — май 1646)
    • Иосиф (Тризна) (1647 — 1655)
    • Иннокентий (Гизель) (1656 — 8 ноября 1683)
    • Варлаам (Ясинский) (февраль 1684 — 31 августа 1690)
    • Паисий (1690 — 1691) [7]
  • Московские и всея Руси патриархи (1688 — 1721)
    • Мелетий (Вуяхевич) (9 декабря 1690 — 6 февраля 1697)
    • Иоасаф (Кроковский) (29 июня 1697 — 15 августа 1708)
    • Иларион II (1709)
    • Афанасий (Миславский) (20 июля 1710 — 1714)
    • Варлаам (Голенковский) (1714 — 1715)
    • Иоанникий (Сенютович) (24 июля 1715 — 12 ноября 1729)
  • Святейший Синод Русской Православной Церкви (1721 — 1786)
    • Платон (Малиновский) (1729 — 18 апреля 1730 [8])
    • Роман (Копа) (12 июня 1730 — 13 сентября 1736)
    • Иларион (Негребецкий) (8 мая 1737 — 8 января 1740)
    • Тимофей (Щербацкий) (14 апреля 1740 — 1748)
    • Иосиф (Оранский) 29 октября 1748 — 8 октября 1751)
    • Лука (Белоусович) (21 июня 1752 — 30 марта 1761)
    • Зосима (Валкевич) (21 мая 1762 — 10 апреля 1786)
  • Киевские митрополиты (1786 — ?)
    • Каллист (Стефанов) (1786 — 1792 [9])
    • Феофилакт (Слонецкий) (1792 — 1795)
    • Иероним (Яновский) (1795 — 1800)
    • Иоиль (Воскобойников) (29 октября 1800 — 9 августа 1815)
    • Свт. Антоний (Смирницкий) (2 января 1815 — 31 января 1826)
    • Авксентий (Галинский) (1826 — 1834)
    • Серафим (Покровский) (1834 — 1837)
    • ….
    • Лаврентий (Макаров) (31 мая 1844 — 1852)
    • Иоанн (Петин) (16 января 1852 — 1862)
    • Варлаам (Компаневич) (16 ноября 1862 — 24 декабря 1878 [10])
    • Иларион (Юшенов) (24 декабря 1878 — 1884)
    • Ювеналий (Половцев) (21 мая 1884 — 1892)
    • Марк (Архангельский) (12 ноября 1892 — 22 февраля 1893 [11])
    • Сергий (Ланин) (1893 — 1896)
    • Антоний (Петрушевский) (1896 — 1909 [12])
    • Амвросий (Булгаков) (сентябрь 1909 — 20 января 1918)
    • Климент (Жеретиенко) (1917 — 23)
  • Московские и всея Руси патриархи (1924 — ?)
    • Климент (Жеретиенко) (30 сентября 1923 — 25 октября 1924 [13])
    • Михаил (Митрофанов) (1925 — ?)
    • Ермоген (Голубев) (18 октября 1926 — 1931)
    • Валерий (Устименко) (7 декабря 1942 — 7 февраля 1947)
    • Кронид (Сакун) (20 февраля 1947 — 1 августа 1953)
    • Нестор (Тугай) (1 августа 1953 — 1961)
      • Ионафан (Елецких) (23 июля — 12 октября 1988) и/о
    • Ионафан (Елецких) (12 октября 1988 — 1989)
    • Елевферий (Диденко) (1989 — 22 января 1992)
  • Киевские и всея Украины митрополиты (упом. с 1992)
    • Питирим (Старинский) (23 февраля — ок. 25 августа 1992)
    • Ипполит (Хилько) (25 августа — 8 декабря 1992)
      • Ахила (Шахтарин) (март-апрель 1992 — март 1994) и/о [14]
    • Павел (Лебедь) (с 30 марта 1994), митр. Вышгородский

Видео

Документальный фильм режиссера Леонтенко О., 2006. Рассказ об истории обители, архитектуре и внутреннем убранстве всех храмов Киево-Печерской Лавры, о подвигах Преподобных Печерских, о сегодняшнем дне монастыря.

Использованные материалы

  • Храмы Киево-Печерской Лавры, К.: Киево-Печерская Успенская Лавра, 2004.
  • Святыни Киево-Печерской Лавры, К.: Киево-Печерская Успенская Лавра, 2005.
  • Храмы Украинской Православной Церкви в г. Киеве [консультант: иерей Александр Кандий], ИПЦ «Даниил-Принт».
  • Страница сайта Русское Православие:
    • http://ortho-rus.tk/cgi-bin/or_file.cgi?5_818 (источник использован частично)
  • Строев П.М., Списки иерархов и настоятелей монастырей Российской церкви. — СПб., 1877. с. 11-14.
  • Закревский Н. В., Описание Киева (Приложение) / Издание Московского археологического общества Т. 2. — М. : Тип. Грачева и К°, 1868, с. 890

Источник: drevo-info.ru

Лавра — одна з найбільших та найвеличніших православних святинь в Україні. Монастир Української православної церкви зі статусом лаври. Заснований в 1051 році, за князя Ярослава Мудрого монахом Антонієм як печерний монастир.

Заснування києво печерського монастиря

Лавра вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок чернецтву. Великий вклад зробив в побудову монастиря один з перших учнів Антонія — Феодосій (або Теодосій), за ігуменства якого зведено багато наземних будівель і головний собор. Впродовж століть монастир був центром місіонерства і просвітництва.

Заснування києво печерського монастиря

1 — Троїцька надбрамна церква. Вхід на територію лаври.
2 — Велика Лаврська дзвіниця.
3 — Успенський собор.
4 — Церква Всіх Святих.
5 — Церква Спаса на Берестові.
6 — Трапезна палата з церквою.
7 — Хрестовоздвиженська церква. Вхід у Ближні печери.
8 — Аннозачатіївська церква. Вхід у Дальні печери.
9 — Церква Різдва Богородиці.
А — Музей мікромініатюр.
В — Національний музей українського народного декоративного мистецтва.
С — Музей книги і друкарства України.
D — Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України.
Е — Музей історичних коштовностей України.
S — Сувенірні магазини.
V — Виставкові зали.
Червоним пунктиром окреслена територія діючого монастиря до 2000 року.

                                                        Частина І. Історія

У 1051 році за князювання Ярослава Мудрого і митрополичого служіння Святого Іларіона, почала своє існування Києво-Печерська Лавра. Преподобний Антоній, ігумен Есфігменського монастиря Феоктиста, що на далекій Афонській Горі, створив обитель спочатку як печерний монастир. Такий вклад не залишився непоміченим. До нього почали приходити за благословенням і духовними порадами люди. Часто навідувався до печерного монастиря князь Ізяслав, син Ярослава і його київська знать.

Заснування києво печерського монастиряЗаснування києво печерського монастиря

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           На іконах зображені Антоній та Феодосій

Їхнім коштом було споруджено наземний монастир та келії, коли печери стали тісні для братії, кількість якої швидко збільшувалась. У 1062  році преподобний Антоній поставив першим ігуменом преподобного Варлаама, а сам пішов у віддалену печеру, де перебував 40 років.

Після переведення преподобного Варлаама настоятелем до заснованого князем Ізяславом Свято-Дмитріївського монастиря, преподобний Антоній благословляє на ігуменство преподобного Феодосія, як найсмиреннішого і найслухнянішого з братії. Коли в монастирі було 100 ченців, Феодосій відрядив одного з іноків у Константинополь  до скопця Єрефема, щоб переписати Студійский устав та принести його до Києва.

Заснування києво печерського монастиря

                                                    Ярослав Мудрий. М.К.Реріх

 На основі Студійського та чернечього уставу і був укладений Печерський устав, якого згодом почали дотримуватись всі монастирі Київської Русі.

Важливої подією стало закладення і будівництво храму Успіння Божої Матері. Церква  будувалася впродовж 15 років грецькими архітекторами та іконописцями. І була освячена в 1089 році митрополитом Іоанном. У розписах храму брав участь Аліпій, який вважається родоначальником  відмінного від грецького іконного мистецтва. В 1091 році у храмі було встановлено мощі преподобного Феодосія.  Преподобний Антоній похований в Ближніх печерах згідно його заповіту.

Заснування києво печерського монастиря

                                         Києво-Печерська Лавра. В.В.Верещагин

Багато хто з печерських іноків ставали місіонерами і вирушали на проповідь християнства. З Києво-Печерським монастирем було пов’язане літописання. Першим відомим літописцем був преподобний Никон, ігумен Печерського монастиря. Автором Печерського літопису вважається преподобний Нестор Літописець, який 1113 року закінчив свою «Повість минулих літ»

 В ХІІІ ст. в монастирі було створено унікальний твір «Києво-Печерський Петерик».

Печерська обитель, яка відігравала значну роль в об’єднанні східнослов’янських земель, була духовним, соціальним, культурним і просвітницьким центром, і славилася не лише на Русі, а й у Польщі, Вірменії, Візантії, Болгарії та інших країнах. 

Заснування києво печерського монастиря

                                                           Дошка Агапіту   

З початку 40-х років XIII ст. і до початку XIV ст. Києво-Печерська Лавра була свідком татаро-монгольського нашестя і разом з народом зазнавала бід. Золотоординські хани, які усвідомлювали значення Києва для східних слов’ян, усіляко перешкоджали відродженню міста. Від татарських набігів монастир, як і увесь Київ, дуже постраждав у 1399 р. і 1416 р.

Джерел, що повідомляють про життя Лаври в цей період, збереглося мало. Завдяки тому, що Чингизхан і його спадкоємці, за особливостями свого вірування (вони шанували божества різних релігій), виявляли віротерпимість, є підстави вважати, що життя і богослужіння в монастирі не припинялися. Відомо, що в 1251, 1274 і 1277 рр. до Києва з Греції приїжджав митрополит Кирило. Він здійснив у Софійському соборі хиротонії єпископів для Володимира-на-Клязьмі та Новгорода.

Заснування києво печерського монастиря

     Заснування києво печерського монастиря                                         
                  Зображення Києво-Печерської Лаври та Успенського собору на 10 гривневих купюрах

В 1284 р. митрополит Максим скликав Собор єпископів і пізніше сам висвячував єпископів.
У середині XIV ст. починається литовська експансія на Україні. Хоч Литовський князь Ольгерд, якому підпорядковувалися Київські землі, сповідував спочатку язичницьку віру, а після прийняття Кревської унії (1385 р.) між Литвою і Польщею почалося посилене насадження католицизму, Печерська обитель жила в цей період повнокровним життям. Про це свідчить те що юнак Арсеній, родом із Твері, який прийняв постриг у другій половині XIV ст., «… возрадувався духом, коли знайшов у Києво-Печерському монастирі іноків, які сяяли доброчесністю, як зірки на тверді небесній, і намагався наслідувати їх, протягом багатьох років проходив різні ступені послуху…».

Заснування києво печерського монастиря

Заснування києво печерського монастиря

                                        Краєвид на Ковнирівську дзвіницю

Печерський монастир справив певний вплив і на розвиток Церкви в суміжних російських землях у тяжкий для них час. Так, у другій половині XIV ст. пострижений у ченці у Києво-Печерському монастирі Стефан, Мохринський Чудотворець, заснував неподалік від Москви Мохринський, а у Вологодській землі – Авнезький монастирі. Тверський єпископ Арсеній заснував у своїй єпархії Жовтоводський Успенський монастир. Наприкінці XV ст. печерський постриженик Кузьма Яхромський заснував монастир на р. Яхромі у Володимирському повіті (під Москвою).

У цей період Печерський монастир користувався такою славою, що нерідко руські князі приходили до Лаври й залишалися жити в ній назавжди, причому дехто з них уславився як подвижник. Зокрема, тут у 1439 р. прийняв чернецтво з ім’ям Феодосій відомий полководець князь Федір Острозький, який передав обителі свої багатства.

Заснування києво печерського монастиря

                                                        Димитрій Ростовський

Наприкінці XVI ст., долаючи різні труднощі, пов’язані з окатоличуванням українських земель, а також втручаннями у внутрішнє життя Лаври короля і магнатів, обитель активно відроджується: відбудовує храми і купує нові землі. І хоча монастир вже не мав тієї колишньої слави, що була в перші віки його існування, він залишавться одним з найвизначніших духовних, просвітницьких і культурних центрів України. Нова хвиля відродження Печерського монастиря, зростання його духовного авторитету почалося в період боротьби з унією, коли обитель очолювали, кожен свого часу, такі видатні діячі, як архімандрити Никифор Тур, Єлисей Плетенецький, Захарій Копистенський, Св. митрополит Петро Могила, Інокентій Гізель та інші. Так, з ім’ям Єлисея Плетенецького пов’язаний початок книгодрукування в Києві. Першою виданою в друкарні Києво-Печерської Лаври книгою, що дійшла до наших днів, є «Часословець» (1616-1617 рр.). У 1680-1690 рр. у Лаврі інок Батуринського Крупицького монастиря, майбутній святитель Димитрій Ростовський, складає «Житія святих».

Фото Маленкова Ростислава

Читати другу частину

Источник: ukrainaincognita.com


Categories: Вопросы

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.