Несмотря на все шутки и стереотипы, британская кухня значительно улучшилась за последние несколько десятилетий. Рестораны и супермаркеты среднего и высшего класса соответствуют самым высшим стандартам и выбор интернациональных блюд очень богат. Однако, в отличие от континентальных соседей, многие (особенно более бедные) британцы продолжают не делать культа из еды.

Пообедать в каком-либо из ресторанов в центре города обойдется вам несколько дороже, чем, скажем, в пригороде, пабы — немного дороже в сельской местности, но в целом в любой точке страны заказ из трех блюд без напитков будет стоить путешественнику от 10 до 15 фунтов. Тикка из курицы в соусе масала с рисом иногда называют самым популярным блюдом в Великобритании, хотя ростбиф — более традиционное национальное блюдо.

Во многих крупных магазинах, особенно универсамах, всегда есть кафе или ресторан.
Курение сейчас запрещено во всех ресторанах, кафе, барах и пабах без исключения. Однако в некоторых заведениях есть «места для курения», также курение по умолчанию разрешено в садах и на террасах снаружи пабов и ресторанов.


Рестораны

Более крупные города имеют множество ресторанов на любой вкус, в которых имеется очень широкий выбор блюд разных кухонь мира, включая индийскую, китайскую, тайскую, французскую и итальянскую. Официанты обычно рассчитывают на 10% чаевых, а в некоторых заведениях это автоматически прописывается в счете. Однако, если вы не удовлетворены обслуживанием, вы не обязаны доплачивать за сервис.

Придорожные закусочные

Придорожные закусочные известны своими высокими ценами на еду, но их главное достоинство в том, что они, как правило, открыты 24 часа в сутки. Большинство из них оснащены торговыми точками с фаст-фудом и все имеют туалет. На некоторых возможны ограничения ассортимента горячих или холодных блюд в ночное время, хотя это и не распространяется на большинство заведений. Если есть возможность, лучше поискать более дешевые места для обеда, которые обычно находятся не дальше мили или двух от перекрестков автодорог. Попробуйте поискать ближайшие заведения на сайте , который содержит перечень закусочных, расположенных на расстоянии 5 минут езды от трассы.


Вегетарианские рестораны

Вегетарианство широко распространилось в Великобритании за несколько последних десятилетий. Если вы останавливаетесь в британском доме как гость, вежливо предупредите хозяев заблаговременно о любых ваших требованиях к еде, это ни в коем случае не будет расценено как грубость.

В целом, лучшим местом для вегетарианцев являются специализированные вегетарианские пабы и рестораны, которые в больших городах всегда представлены, или же просто рестораны с индийской, китайской кухней и блюдами юго-восточной Азии. Они обычно имеют ряд вегетарианских и веганских меню. К слову, цены в вегетарианских ресторанах могут быть довольно кусачими.

Популярные и традиционные блюда

Британская кухня имеет ряд своих традиционных блюд, которыми можно полакомиться во время поездки в страну. К примеру, рыба и чипсы (Fish and Chips)— прожаренная во фритюре расплющенная рыба (обычно треска или пикша) с чипсами, нарезанными довольно большими кусками, всегда из целого картофеля. Это блюдо можно приобрести в специализированных закусочных Fish & Chips, которые можно найти в любом уголке Великобритании. Наверное, нет лучшего способа начать знакомство с британской кухней, как заказать себе рыбу и чипсы.


Одни из наиболее популярных ресторанов в Британии — индийские. Их можно найти в каждом городе и городке. Индийские рестораны готовят пищу, широко известную под названием «карри». Наиболее распространенные индийские блюда в ресторанах включают тикку из курицы в соусе масала, бирьяни с креветками и чрезвычайно острую виндалу (португальского происхождения). Новая модная версия карри известна как «балти», возможно названная именем металлической посуды, в которой она готовится и подается. Балти, а также ряд других известных блюд, таких как тикка из курицы в соусе масала, созданы в Великобритании, хотя и основаны на индийской пище. Бирмингем считается столицей балти, так как блюдо было придумано именно здесь.

Следует отметить, что хотя все это блюда, характерные именно для Британии, однако британская кухня состоит во многом из импортных продуктов, и меню даже самых дешевых пабов будет включать множество интернациональных блюд.

Кровяная колбаса — колбаса, сделанная из сгущенной свиной крови и сухарей, приготовленных в кишке. Доступна повсюду в Великобритании, но особенно на севере Англии и в окрестностях Бирмингема, которая на самом деле на вкус лучше, чем может показаться по названию.

Корнуэльский пирожок — говядина с овощами, запеченная в конверте из теста. Блюдо родом из Корнуэлла, доступно по всей Великобритании. Обычно очень хорош в Девоне и Корнуэлле, но может быть разного качества где бы то ни было. Не стоит покупать те, что продаются в пластиковых упаковках в местах вроде автозаправок и придорожных закусочных.


Обжаренные в тесте батончики «Марс» и «Баунти» — блюдо родом из Стонхейвена, бывшее графство Кинкардиншир (Шотландия), доступно в других частях Шотландии и магазинах, торгующих рыбой и чипсами по всей Великобритании.

Хаггис — смесь бараньих потрохов и овсянки, сваренная в бараньем желудке. Родом из Шотландии.

Ланкаширское рагу — тушеное блюдо из овощей и мяса. Родом из Ланкашира, но можно найти в заведениях по всей Великобритании.

Лавербред — пюре из водорослей, обкатанных в овсянке, слегка поджаренное. Употребляется, как правило, с ломтиками бекона, хотя может быть приготовлено и как вегетарианское блюдо. Доступно в Суонси и Западном Уэльсе.

Овсяные лепешки фирменное блюдо заведений г. Сток-он-Трент и графств Северного Стаффордшира и Дербишира. Представляют собой большие овсяные лепешки с острой начинкой, которые едят горячими. Не путать с шотландскими овсяными лепешками, чем-то похожими на бисквит.


Картофельный хлеб — смесь картофеля, соли, масла и муки. Фирменное блюдо заведений Северной Ирландии, со временем добавленное к так называемому «полному английскому завтраку» (как добавка к пресному хлебу), входит в состав «Ольстерской поджарки». Также известен как картофельная запеканка в Англии и картофельные хлебцы в Шотландии.

Йоркширский пудинг — острый гарнир из жидкого несладкого теста. Плоский и круглый по форме, он часто подается с поджаркой (состоящей из жареной картошки, жареной говядины и йоркширского пудинга). Родом из Йоркшира, но как гарнир популярен по всей Великобритании.

Сыр — хотя британцы не так гордятся своим сыром, как их соседи во Франции, однако в Британии производится множество различных сортов сыра, которые, как правило, имеют региональные особенности. Хорошо известные примеры — сорта чеддер (названный в честь ущелья Чеддер в Сомерсете), ланкашир (который может быть как жирным, так и рассыпчатым), уэнслидэйл (долина в Йоркшире) и чешир. Качество этих сыров существенно разнится в зависимости от места покупки, поэтому, наверное, лучшее место для этого — местный рынок.


Напитки

Возраст, в котором разрешается покупать и употреблять алкоголь — 18 лет (хотя подростки в возрасте 16 и 17 лет могут выпить стакан сидра, перри или медовухи за едой), но многие старшие подростки (младше 18 лет) не имеют, по-видимому, больших проблем с приобретением алкоголя в маленьких пабах или магазинах, работающих без лицензии. Все же, если вам больше 18, но выглядите моложе, будьте готовы к тому, что придется подтвердить свой возраст при покупке алкоголя, особенно в популярных в городе местах. Проще всего предъявить паспорт или водительские права, в которых имеется как дата рождения, так и фотография, чего более чем достаточно для большинства продавцов.

Шумные пьяные вечеринки и просто посиделки с пивом — это то, чем Британия славится с давних пор, причем это касается всех слоев британского общества. Тут стоит вспомнить бывшего премьер-министра, Тони Блэра, забиравшего своего сына Юэна из полиции после того, как тот был найден пьяным после празднования сдачи экзаменов в возрасте 16 лет. Тем не менее, британцы обладают отличным чувством юмора, и все забывается после похмелья, как минимум до следующего раза.

Пабы

Паб (трактир) — наиболее популярное место для покупки выпивки в Великобритании. В каждой деревне есть свой паб, продающий крепкие напитки, вина, пиво, сидр, коктейли вместе с картофельными чипсами, орехами и блюдами из свинины.
огие подают легкие закуски и еду. Наибольшую долю алкогольных напитков составляет пиво разнообразных сортов, в основном легких, горьких и крепких. Люди, не ищущие «настоящий эль», могут заходить в любой ближайших паб, так как большинство сортов легкого пива и разрекламированный телевидением лагер доступны в любом пабе. Многие предпочитают пабы с настоящим элем. В Англии, Шотландии, Уэльсе и Северной Ирландии существует общий запрет на курение в пабах и ресторанах, хотя многие пабы имеют территории снаружи, где курение допускается.

Британский «настоящий эль» (Real ale), отстаиваемый CAMRA — «Кампанией за настоящий эль», — один из лучших в мире, хотя его вкус вряд ли оценит каждый. Люди, желающие попробовать «настоящий эль», должны выбрать правильный паб — о таких можно осведомиться у местных жителей.

Британцы обычно следуют ряду неписанных правил поведения в пабах, при том что заведения могут разительно отличаться друг от друга.

  • Не стучите деньгами по столу, чтобы привлечь внимание бармена
  • Чаевые не принято давать в большинстве пабов, поэтому следует забрать всю сдачу. Постоянные посетители, знакомые с персоналом, могут заказать напиток владельцу или бармену. «Пинту лучшего владельцу и одну для себя». Владелец чаще возьмет деньги, вместо того, чтобы выпить лишнего.

  • Говорите в полголоса и старайтесь не привлекать к себе внимание, особенно в небольших пабах.
  • Лучше воздерживаться от бурных дебатов на спорные темы в пабах и барах, потому как если другие подключатся к ним, ситуация может выйти из-под контроля
  • Если нужен дополнительный стул, можно взять из-за другого столика. Если кто-то там уже сидит (даже если только один человек сидит за столом на шестерых), нужно спросить разрешения взять стул.
  • У бара следует вести себя спокойно. Попытки подогнать очередь могут быть восприняты недоброжелательно и привести к конфликтам. Если кто-то влез в очередь перед вами, можете смело огласить об этом, вы получите поддержку от окружающих.
  • В мужских туалетах, особенно в больших пабах или клубах, не пытайтесь затевать беседу или долго задерживать взгляд на собеседнике. Туалеты в британских пабах — места, работающие по принципу «вошел-вышел», некоторые пьяные могут неправильно понять небрежно брошенную фразу.

Многие пабы довольно стары и имеют традиционные названия «Red Lion» или «King’s Arms»; до широкого распространения грамотности, пабы определялись большинством посетителей по своим вывескам.
давно была такая тенденция, остро не принятая в ряде районов, противостоять сетевым пабам, таким, как Hogshead, Slug и Lettuce и другим, принадлежащим компании JD Wetherspoon. Другая недавняя тенденция — возникновение «гастропабов», явившихся результатом переосмысления устройства традиционных пабов, с выбором высококачественной еды (по ценам, близким к ресторанным).

Пиво в пабах подается в пинтах или полу-пинтах, либо в бутылках. Простой заказ пива будет понят как заказ пинты, например «London Pride, пожалуйста». Либо «половину London Pride, пожалуйста», что означает половину пинты. Цены отличаются значительно в зависимости от города, паба и пива, но в основном пинта будет стоить в пределах 2–3 фунтов. Пабы часто предлагают еду днем. Напитки заказываются и оплачиваются у бара.

Подавая на лицензию, пабы могут указывать любое время работы, оно все равно может быть изменено соседями и т. д. Обычное время закрытия по выходным между полуночью и часом ночи, некоторые крупные пабы работают до 2 часов ночи, а клубы до 3–4 часов ночи. Нет ничего необычного в том, что некоторые бары имеют лицензию на работу до раннего утра (6:00), хотя это редкость, ведь многие, кто находится в это время не дома, хотели бы зайти в ночной клуб, а потом домой. Теоретически паб может получить круглосуточную лицензию, но немногие это делают. Подробнее о конкретных заведениях британской столицы — в разделе «Пабы Лондона».


Источник: www.tourister.ru

Історія Британії бере початок з появи на острові перших людей сучасного типу в епоху мезоліту. А історія Великобританії почалася із вторгнення німецьких племен англів, саксів і ютів та створення ними на території Британії декількох ранньофеодальних держав.
З IX-VIII ст. до н.е. до Британії активно переселялися кельти, які в I ст. н.е. опинилися під контролем римлян.
У V ст., витіснивши римлян, англосакси створили тут сім своїх королівств (об’єднані потім в одне королівство Англію) і стали головними правителями цих земель (окрім територій Уельсу і Шотландії).
У IX ст. на території Англії відбувались постійні набіги вікінгів, а на початку XI в. цією территорією володіли навіть данські королі.
У 1066 році до Англії вторглися загони норманнів на чолі з Вільгельмом Завойовником, який утвердив загальне право англосаксів, але в той же час, для зміцнення своєї політичної могутності, ввів феодальну систему. Об’єднання Англії з Нормандією мало негативні наслідки, оскільки воно спричинило ворожнечу в королівській сім’ї і в стосунках із Францією, що продовжувалася протягом багатьох сторіч.
Старший син Вільгельма Роберт закріпив за собою Нормандію, а англійська корона дісталася другому сину — Вільгельму II Рудому (1087-1100). Після Вільгельма престолом заволодів його молодший  брат Генріх I, на прізвисько Вчений (1100-1135 рр.). Щоб знайти підтримку народа, він видав хартію в якій обіцяв відновити закони Едуарда і Вільгельма Завойовника і полегшити багато повинностей.
Генріх II (1154-1189) був перший король з роду Плантагенетів, або Анжу. У 1171 році Генріх підкорив Ірландію; з того часу англійські королі прийняли титул володарів Ірландії.
Під час правління його сина, Річарда I, відомого під ім’ям Левове Серце (1189-1199), країна знову опинилася в занепаді.
Правління брата Річарда I, Іоанна Безземельного (1199-1216) — одне із найзнаменніших в історії Англії. Сааме в цей час були закладені міцні основи її політичної свободи, яка з тих пір, піддававшись різним випробуванням, ніколи вже не зникала абсолютно.
Під час царювання Генріха III (1216-1272) відбулося повстання на чолі з Симоном де Монфором, що примусило короля прийняти Оксфордські угоди, які є подальшим розвитком Великої хартії.
Епоха Едуарда I (1272-1307) мала великий вплив на внутрішній розвиток Англії. Для охорони власності та особстості була організована сувора земська поліція. Законодавство і правосуддя змінилися на краще, виникли мирові суди, а суд королівської лави набув такої широкої прерогативи, що феодальна верхівка втратила останні залишки своєї феодальної влади. Наслідуючи приклад Симона де Монфора, Едуард I ввів до парламенту міських представників. У 1290 році Едуард I під страхом смерті виганяє з країни всіх євреїв. У 1295 році Едуард видав формальний закон, за яким кожне графство отримало право делегувати до парламенту 2 лицарі, що представляли нижче дворянство, а кожне місто і кожне містечко — по 2 представники. Цей закон надав право третьому стану доступ до державного життя і містив в собі зародок нижньої палати. Не дивлячись на значні суми, дозволені парламентом, король продовжував довільно обкладати податтю рухому власність, що призвело у 1297 році до нового розширення народних прав (Едуард був вимушений підтвердити Велику хартію вольностей). У зовнішній політиці Едуард почав своє царювання з підкорення Уельсу і дарував своєму новонародженому сину Едуарду титул принца Уельського, який до цього часу носять спадкоємці англійського престолу.
Син і наступник Едуарда I, Едуард II (1307-1327) все життя був іграшкою своїх фаворитів. Безталанне життя Едуарда підбурило врешті-решт проти нього його дружину Ізабеллу. Вона оволоділа всією країною, і парламент, що зібрався у вестмінстері, проголосив позбавлення влади короля. На престол вступив Едуард III під опікою своєї матері.
У могутнє правління Едуарда III (1327-1377) Шотландія знову визнала над собою (1334) верховну владу Англії. У 1337 р. з диспуту із-за престолонаслідування між Едуардом III і династією Валуа почалася Сторічна війна. Перший етап її закінчився після смерті Едуарда III та його сина — Чорного принця, втратою до 1380 року всіх англійських володінь у Франції, за винятком Аквітанії і міст Гина і Кале. При Едуарді III у всіх судах, офіційних повідомленнях і актах замість французької мови переважно почала вживатися англійська мова.
Після смерті Едуарда III престол перейшов до його малолітнього внука Річарда II (1377-1399) — сина Чорного принца. Державою управляло регентство, на чолі якого стояв дядько короля Джон Гон (Іоанн Ланкастерський). Невдалі війни з Францією і повне виснаження державної казни все більш і більш збільшували вплив палати общин. Щоб покрити державний борг, що виріс до суми 100000 фунтів стерлінгів, парламент обклав народ поголовною податтю, однаковою для багатих і бідних. Це несправедливе рішення послужило сигналом до відкритого повстання селян (1381) на чолі з Уотом Тайлером.
Царювання Генріха IV (1399-1413) ознаменувалося низкою змов і повстань, але Генріх вийшов переможцем зі всіх цих випробувань і зміцнив королівську владу.
Генріха IV змінив Генріх V (1413-1422). Він відновив зазіхання Англії на французький престол. Внутрішній розлад, що охопив Францію під час правління божевільного короля Карла VI, сприяв англійській зброї, і після довгих воєн і блискучих успіхів, головним чином, після перемоги при Азенкуре (1415), Генріху було вручено (1420) регентство, разом з рукою доньки Карла VI, таким чином після смерті тестя він мав би стати королем Франції. Але Генріх незабаром помер, залишивши спадкоємцем обох корон 9-місячного сина Генріха VI.
В дитячі роки Генріха VI (1422-1461) державою управляли його дядьки: Глостер в Англії і Бедфорд у Франції. У 1455 році почалася 30-річна серія воєн за спадок між Йоркською і Ланкастерською династіями, відома під ім’ям воєн Червоної і Білої троянди. Прихильниками Червоної троянди, або Ланкастерів, були переважно північно-західні графства, а також Уельс і Ірландія, разом з баронами, тоді як на стороні Білої троянди, або Йорків, стояли торговий південний схід, міщани, селяни і нижня палата.
Після смерті Едуарда IV (1483) королем негайно був проголошений його старший син, малолітній Едуард V. Але його дядько, герцог Глостерський, Річард, заволодів особою короля і примусив парламент визнати його опікуном і намісником королівства. Він силою змусив королеву Єлизавету передати йому на виховання і її другого сина, Річарда, після чого обидва принци містилися під строгим наглядом в Тауері і до цих пір напевно невідомо, що з ними стало. 7 серпня 1485 року Генріх Тюдор висадився в Мілл-Беї, безперешкодно пройшов через Уельс і об’єднався зі своїми прихильниками. 22 серпня відбулася рішуча битва при Босворті, що закінчилася перемогою Генріха. На престол вступила династія Тюдорів.
Із царюванням Генріха VII (1485-1509) в Англії встановлюється не тільки нова династія, але і новий порядок речей. Зовнішні ускладнення були улагоджені за допомогою мирних договорів з Францією і Шотландією. Серед всього, особливо був важливий договір «про вічний мир» з Шотландією 1502 року, згідно якого, через рік, послідував шлюб Якова із старшою дочкою Генріха Маргаритою; це поклало початок безперервним війнам між обома державами.
Генріх VIII (1509-1547) продовжував політику свого батька. Він змусив парламент надати велику суму грошей для вторгнення у Францію (1525). Коли у нього з’явилася думка про розлучення зі своєю першою дружиною Катериною Арагонською, і діставши від Папи відмову в розірванні шлюбу, він зважився відріктися сам і відрікти свій народ від папського престолу. У січні 1533 р. Генріх одружився на Анні Болейн, а в травні духовний суд визнав його шлюб з Катериною розірваним. Актом про верховність (Act of Supremacy) король був оголошений єдиним верховним главою Англіканської церкви, а канцлер Томас Кромвель призначений його «генеральним вікарієм». Король сам написав релігійні статті (Articles of Religion) — основу нової віри, або англіканізму. Після чого почалося знищення монастирів і конфіскація їх майна, що супроводжувалася жорстокими вбивствами ченців і черниць. Генріх став тепер вищий за закони і релігію, деспотизм його не знав меж. Шість разів він був одружений, і дві з його нещасних дружин загинули на пласі. Також був страчений знаменитий лорд-канцлер Томас Мор.
Генріха VIII успадковував його 9-річний син від Джейн Сеймур — Едуард VI (1547-1553), за якого правив його дядько лорд Сомерсет.
Після смерті Едуарда престолом без особливого опору оволоділа дочка Генріха VIII від Катерини Арагонської Марія (1553-1558). Фанатично віддана католицизму, Марія негайно почала церковну реформу, що ще більш загострилася після її шлюбу з Пилипом Іспанським. Почався 5-річний період страт, що дали Марії назву Кривавої.
Смерть Марії і вступ на престол її єдинокровної сестри Єлизавети (1558-1603) — дочки Анни Болейн, нація сприйняла із захопленням. Одним з перших її кроків було відновлення в декілька пом’якшеній формі церковних порядків, що існували при Едуарді VI. У державному господарстві Єлизавета відразу встановила порядок і ощадливість. Землеробство досягло високого рівня процвітання. Промисловість почала швидко розвиватися. Виникли нові галузі виробництва; на ринку почали з’являтися англійські металеві і шовкові вироби. Зовнішня торгівля знайшла собі несподівані ринки збуту завдяки незвичайним успіхам мореплавання. Такі відважні моряки, як Дрейк, Фробішер та ін., відкрили англійським судам шлях через всі моря. Рейлі заснував першу колонію в Америці, названу Віргінією, на честь королеви; Девіс відкрив протоку, що носить його ім’я; англійські мореплавці доходили до Нової Землі, Китаю та Ісландії. Всередині держави царювання Єлизавети не раз захмарювалося смутою і повстаннями. Відношення Англії до Шотландії, де політика Єлизавети і її втручання в справи Стюартів викликала сильну смуту, яка прийняла більш мирний характер після Бервікського договору (1586) укладений з Яковом VI.
Із смертю Єлизавети припинилася династія Тюдоров, і на престол вступив син Марії Стюарт, шотландський король Яків VI (у Англії — Яків I), якого Єлизавета призначила своїм спадкоємцем на смертному одрі. Яків I (1603—1625) син Марії Стюарт і нащадок Генріха VII по жіночій лінії, об’єднав в своїй особі всі три корони: Англії, Шотландії і Ірландії. При ньому було покладено початок тому розладу в державі і церкві, який через 4 десятиліття став причиною революційного повалення королівської влади. Король розпустив парламент і, піддававшись уговорам своїх фаворитів, особливо Бекингема і власного сина принца Уельського Карла, почав думати про союз з Іспанією. Наслідний принц Карл повінчався з Генрієтою-Марією дочкою французького короля Генріха IV, і завдяки цьому шлюбу відбулося тимчасове примирення із парламентом.
В той момент, коли Яків помер, Англія готувалася до війни проти Іспанії та імператора. Новий король Карл I (1625—1649) також вступив в боротьбу із парламентом. Перший парламент 1625 року був розпущений. Нові вибори 1626 р. дали такі результати. В скрутних обставинах Карл змушений був скликати новий парламент (1628), який затвердив так звану «Петицію про права» (Petition of Rights), яка є основою, нарівні з «Великою хартією», англійської конституції. Наступний парламент був скликаний через 11 років у 1640 році і відомий в історії під назвою «Довгого парламенту». Це скликання витребувало у короля закон, що надав парламенту право збиратися через кожні 3 роки, навіть без королівського запиту («Трирічний білль»). У червні 1645 р. Кромвель і Ферфакс виграли знамениту битву при Незбі, причому ними була захоплена вся кореспонденція Карла з іноземними державами. Викритого в зраді короля, 27 січня 1649 р. суд засудив до страти, як тирана і державного зрадника.
Після страти Карла I влада перейшла до армії. Парламент, ряди якого сильно порідшали, відмінив королівську владу, скасував верхню палату і призначив для управління країною державну раду під головуванням Бредшоу; у ній також засідали Кромвель, Вен, поет Мільтон і знаменитий адмірал Блейк. Королівське майно відійшло в національну власність.
З титулом лорда-намісника парламент відправив до Ірландії Кромвеля, який взявся за утихомирення Ірландії. З Ірландії Кромвель поспішив на розправу з шотландцями. Кромвель вторгся до Шотландії з добірним військом, розбив шотландців у Данбарі (3 вересня 1650), а рік потому (3 вересня 1651) знищив армію Карла II у Вустері. З Шотландією зчинили як із завойованою країною: вона була приєднана до республіки, позбувшись своїх власних представницьких зборів, і повинна була посилати представників до англійського парламенту. Та ж доля спіткала і Ірландію.
Вслід за цим у молодої республіки почався розлад з генеральними штатами Нідерландів. 9 жовтня 1651 р. Англійський парламент видав Навігаційний акт, яким дозволялося привозити товари до Англії тільки на її власних судах або на судах її колоній. Цей акт загрожував торговій могутності Нідерландів. Голландці відправили військовий флот до Ла-Маншу, під керівництвом своїх знаменитих морських героїв Тромпа і Рюйтера, і в травні 1652 р. між обома республіками назріла війна. Головним героєм цієї сутички був адмірал Блейк, йому Англія зобов’язана відновленням своєї морської могутнисті; самі голландці визнали Англію першою морською державою.
Тим часом давнішній розлад між парламентом і армією призвів, нарешті, до повного розриву. Парламент висловив бажання скоротити ряди війська, а армія скаржилася на зловживання в судах і адміністрації. Кромвель 20 квітня 1653 р. з’явився з солдатами в залу засідань і розігнав парламент «в славу Божію». Так закінчив своє існування «довгий парламент». Услід за цим була розігнана Державна Рада.
Майже вся Європа тепер шукала дружбу лорда-протектора, а Людовик XIV уклав з ним формальний союз. Війна з Нідерландами була закінчена Вестмінстерським договором 5 квітня 1654 р., за яким Навігаційний акт залишився в силі, а голландці обіцяли вигнати Стюартів і позбавити штатгальтерства споріднену з ними Оранськую династію. Після цього Кромвель скликав новий парламент, що складався з 400 англійців і валлійців, 30 ірландців і 30 шотландців. Релігійні переслідування припинилися, і всім, за винятком католиків, було даровано право молитися Богові на свій зразок, аби це не стосувалося політики. Зовнішня політика Кромвеля схвалювалась навіть його непримиренними ворогами. У союзі з Францією він оголосив війну Іспанії (1655-1660), під час якої англійці оволоділи Ямайкою і (1658) Дюнкерком.
Кромвель помер 3 вересня 1658 року. Державна рада негайно затвердила в якості протектора його сина Річарда. Але як тільки був скликаний парламент, начальники армії повстали проти нього і проти протектора, і 24 травня 1659 р. Річард добровільно відрікся від влади, отримавши за це велику суму і обіцянку сплати всіх його боргів.
Після сходження на престол Карл II (1660-1685) відразу показав, що Стюарти у вигнанні нічого не забули і нічому не навчилися. Новий англійський парламент 1661 року, в якому більшість належала англіканам, знову призвав єпископів у верхню палату, прийняв так званий корпоративний акт, що позбавив пресвітеріан і республіканців обіймати навіть міські посади, проголосивши англіканство пануючою державною релігією. Король, що постійно потребував коштів для задоволення свого божевільного марнотратства, віддав назад Людовику XIV Дюнкерк за 5 млн. ліврів, а також без привода почав війну з Нідерландами, що закінчилася ганебно для Англії. У січні 1668 р. Карл уклав потрійний союз зі Швецією та Нідерландами з метою захисту протестантизму в Європі.
Яків II (1685-1688) посів на престолі серед загальної безмовності, що встановилася внаслідок переслідувань останніх років, не зустрівши анінайменшого опору. Побоюючись опору парламенту, Яків розпустив його і власною владою видав закон про віротерпимість (1687), що надавав католикам рівні права з членами державної церкви. Торі і віги формально звернулися до зятя короля — штатгальтеру голландському, Вільгельму Оранському, благаючи його встати на захист протестантства в Англії і прав своєї дружини Марії, дочки Якова. 18 грудня Вільгельм без жодного кровопролиття вступив до Лондона, прийняв регентство і скликав останній парламент Карла II для вирішення питання про престолонаслідування. 13 лютого 1689 р. парламент визнав Якова II позбавленим престолу і передав корону принцесі Марії.  Разом з тим Вільгельм повинен був підписати так звану «Декларацію права» (Declaration of Right), що згодом стала «Біллем про права» (Bill of Rights) і містила в собі точне визначення меж королівської влади. 11 квітня Вільгельм був визнаний і шотландським парламентом, під умовою відміни епіскопату і верховної влади короля в справах церкви.
Нова революція зовсім не була простою зміною династії, а поклала початок набуванню парламентом нових прав. Віги користувалися за Вільгельма величезним впливом на державні справи. Це робило жорстоким торі і збільшувало ряди прихильників вигнаного короля, так званих якобітів. Парламент 1689 р. прийняв великий «Акт про віротерпимість», що надав релігійну свободу всім.
У березні 1689 року в Ірландії спалахнуло повстання, що швидко прийняло значні розміри. Там висадився Яків з дфранцузьким корпусом в 5 тисяч осіб. Він заволодів Дубліном і скликав ірландський парламент. У липні 1690 р. Вільгельм завдав йому жорстокої поразки на річці Бойн. Остаточне підкорення Ірландії відбулося у 1691 р., після того, як генерал Черчилль (згодом герцог Мальборо) вдруге розбив армію Якова.
Зі вступом на престол Анни (1702-1714 рр.) почалася війна за іспанський спадок, що продовжувалася 11 років (1702-1713). У 1710 р. герцог Мальборо був повалений. Опала розповсюдилася і на міністерство вігів. Його місце зайняли тор, з Оксфордом і Болінгброком на чолі. Нові міністри негайно розпочали переговори про мир із Францією. Результатом переговорів був Утрехтський мир (11 квітня 1713), за яким Англія отримала від Франції частину її володінь в Північній Америці: Гудзонів пролив, всю Нову Шотландію і Ньюфаундленд, а від Іспанії — Гібралтар і Мінорку. Окрім того, Франція і Іспанія дали англійцям важливі торгові привілеї в своїх землях.
Актом про унію 1707 року Англія і Шотландія об’єдналися в Королівство Великобританія (Kingdom of Great Britain), із загальними законодавчими зборами.
У 1718-1720 рр. Англія взяла участь в, так званому, четверному союзі, який був направлений проти політики іспанського міністра Альбероні. Вона оголосила війну Іспанії і знищила її флот. За Георга II в становищі партій не відбулося ніякої зміни. У 1739 році, внаслідок посягання на торгові інтереси англійців з боку Іспанії, Уолпол був змушений оголосити їй війну. У 1755 р. між Англією і Францією спалахнула війна в Америці із-за суперечки про кордони. Англійці оволоділи в Америці Квебеком і Монреалем, а в Індії — Калькуттою, Суратом і Пондішері. У Семирічній війні Англія була на стороні Пруссії.
Смерть Георга II і вступ на престол його онука Георга III, змінили стан справ. Молодий король знаходився в руках свого вихователя і улюбленця Бьюта, і коли 2 жовтня 1761 року Пітт вийшов у відставку унаслідок незгоди короля і кабінету на негайне оголошення війни Іспанії, торі вперше після довголітнього періоду знову прийшли до влади. Але торійське міністерство незабаром вимушене було почати війну з Іспанією. За Паризьким миром 1763 р. Гавана і Маніла повернулися Іспанії, але Англія отримала від Франції Канаду, Кейп-Бретон, острови Сент-Винсент, Домінику, Гренаду і Тобаго, а від Іспанії — Флоріду і важливі торгові права.
4 липня 1776 р. конгрес колоній проголосив незалежність 13 Сполучених штатів. Війна в цей час була вже в розпалі. Спочатку успіх був на стороні англійців; але хід справ змінився, коли колонії у 1778 р. уклали союз із Францією, яка скористалася цим випадком, щоб помститися своїй суперниці, і в 1779 р. залучила до участі у війні також і Іспанію. Окрім того, за ініціативою Росії, північні морські держави утворили «озброєний нейтралітет» для захисту своїх взаємних торгових інтересів. 30 листопада 1782 був підписаний окремий мир з колоніями, за якими визнана повна незалежність, а у вересні 1783 поміщений загальний мир у Версалі. Англія повинна була видати назад Іспанії — Флоріду і Мінорку, а Голландії — Суматру.
До кінця XVIII століття протестанти-парламентарії в Ірландії почали виступати за справедливіші відносини між Англією і Ірландією. У 1782 р. британський парламент вимушений був відмінити закони 1720 р. («the Sixth of George I»), що підпорядковували ірландський парламент постановам британського. У 1778 р. прийняті парламентом полегшувальні заходи по відношенню до католиків викликали в Лондоні обурення черні; неспокійні елементи заворушилися і в Шотландії. Із-за цих подій на чолі кабінету став Уїльям Пітт молодший.
Ставши прем’єром, Пітт, перш за все, звернув увагу на стан справ в Індії. Війна з маратхськими правителями, що спалахнула під час північноамериканського повстання, і війни з майсорським раджею Гайдар-Алі і його наступником Тіпу-Султаном були благополучно приведена до кінця.
У грудні 1792 р., після захоплення Бельгії Французькою республікою, Англія зважилася відмовитися від свого нейтралітету по відношенню до Французської Революції. Сигналом до вибуху стала страта Людовика XVI. Негайно після отримання цієї звістки французький посланник був висланий з Лондона, а Конвент відповів на це 1 лютого 1793 р. оголошенням війни Англії і Нідерландам, а 7 березня — і Іспанії. Тоді як на материку перемога скрізь залишалася за французами, Англія торжествувала на морі. Вона майже абсолютно витіснила французів з Ост- і Вест-Індії та відняла у Батавської республіки її ост-індські володіння та мис Доброї Надії. Після Кампо-Формійського договору 1797 року Англія залишилася єдиною державою, що воює з Францією.
Щоб остаточно приєднати Ірландію до Великобританії, Пітт запропонував у 1799 р. білль про злиття ірландського парламенту з англійським, і хоча цей білль спочатку був знехтуваний ірландцями, але наступного року уряду вдалося провести його за допомогою підкупленої більшості. Обидві держави були зрівняні в правах, утворивши Сполучене королівство Великобританії і Ірландії згідно з Актом про унію 1800 року.
Початок ХІХ століття ознаменувався серією воєн із Францією. Після походу Наполеона до Росії і відступу французів з Москви англійський кабінет доклав всіх можливих зусиль, щоб змусити європейські держави до спільної боротьби з Наполеоном. Паризький мир (30 травня 1814) блискуче увінчав собою зусилля Англії. Англійські територіальні надбання були величезні. Франція повинна була поступитися їй Мальтою, Іль-де-Франс (Маврикій), Тобаго, Сент-Люсією і Сейшельськими островами; Голландія — Демерара (у Гайані) з чудовими бавовняними плантаціями, мис Доброї Надії і весь Цейлон; Данія — Гельголанд. Іонічні острови були поставлені під її верховне заступництво.
За час цих воєн національний борг Англії досяг величезної цифри і обрушився всім своїм об’ємом на нижчі верстви населення. Сааме в цей час 29 січня 1820 р. регент вступив на престол під ім’ям Георга IV. Перший значний акт його правління — непристойний процес про розлучення з його дружиною Кароліною Брауншвейгською ще більш запалив народну ненависть до двору та міністрів.
29 червня 1830 р. помер Георг IV, і на престол вступив брат його герцог Кларенський під ім’ям Вільгельма IV. Проти всіх очікувань, новий король, не дивлячись на всім відому прихильність його до реформ, залишив міністерство Велінгтона.
Зі сходженням на престол королеви Вікторії в державному житті Англії наступив період глибоких внутрішніх перетворень, що поступово змінили її старий аристократичний лад у дусі сучасного демократизму. Міністерство лорда Мельбурна у 1841 р. посткпилося своїм місцем консервативному кабінету Роберта Піля. Нове міністерство Джона Росселя (1846) зробило ще декілька кроків вперед по шляху свободи торгівлі. Воно відкрило англійські гавані для кораблів всіх націй без виключення, ліквідувало навігаційні обмеження, що існували з XVII ст. В області зовнішньої політики Англія протягом перших років царювання королеви Вікторії виступала як захисниця народних прав.
Повстання сипаїв в Індії у 1857 послужило приводом для остаточного скасування Ост-Індської компанії і підпорядкування найбільшої колонії в світі безпосередній владі англійському уряду. Громадянська війна в США викликала з боку англійських консерваторів прояв симпатії до рабовласницьких штатів. Англія дала себе залучити також в горезвісну мексиканську експедицію, затіяну Наполеоном з метою нашкодити Сполученим Штатам, але вчасно відступила, розгадавши дійсні наміри свого союзника. У 1863 році Англія, за ініціативою Гладстона, зробила акт високої міжнародної справедливості, повернувши Іонічні острови, що знаходилися під її протекторатом з 1815 року, Греції.
Між тим, реформування країнипродовжувалося. У 1866 р., після смерті Пальмерстона, керівником міністерства став Джон Россель, а головою в палаті общин — Гладстон. Вже в тому ж році Гладстон вніс білль про парламентську реформу, що містив в собі значне розширення виборчих прав нижчих класів. Цей білль був відхилений і міністерство вийшло у відставку. Новий консервативний кабінет Дербі-Дізраелі з першого ж кроку переконався в неможливості відкладати далі назрілу в народі потребу в політичних правах, і в 1867 р. Дізраелі запропонував свій власний проект реформи, навіть радикальніший, ніж торішній білль Гладстона, який був прийнятий обома палатами. Перші вибори, що відбувалися на підставі нового виборчого закону, принесли значну перевагу партії Гладстона, якому і було доручено створення нового кабінету.
Гладстон виступив з двома законами, що мали на меті заспокоєння Ірландії. Першим законом передбачалося за допомогою державної викупної операції обернути ірландське землеволодіння у вільну селянську власність, а другим — дарувати Ірландії самостійний уряд і особливий місцевий парламент. Останній проект створив сильну опозицію в країні і призвів до розколу в партії Гладстона. Його міністерство вийшло у відставку 9 червня 1885 р.
У ХХ ст. Велокибританія вступила як одна з найрозвиненіших в економічному відношенні держав. ЇЇ колонії займали 57% територій всіх колоніальних володінь на земній кулі.
У роки Першої світової війни Великобританія була одним з головних учасників Антанти, а по її закінченню — серед засновників Версальської системи. Велика депресія 1929-1933 рр. серйозно вплинула на економіку країни.
У другій половині 30-х рр. уряд Чемберлена проводив політику «заспокоєння» нацистської Німеччини. У вересні 1938 р. було підписано Мюнхенську угоду, внаслідок якої була окупована Судетськая область Чехословакії, а потім Чехословакія перестала бути самостійною державою.
У роки Другої світової війни Великобританія була одним з головних учасників антигітлерівської коаліції.
Після Другої світової війни уряд Великобританії поперемінно формували лейбористи (1945-1951, 1964-1970, 1974-1979, з 1997 по теп. час) і консерватори (1951-1964, 1970-1974, 1979-1997).
У липні 1945 р. відбулися загальні вибори. До влади прийшла лейбористська партія з переважною парламентською більшістю, пост прем’єр-міністра зайняв К. Еттлі. Новий уряд провів закон про освіту, що передбачав реорганізацію шкільної системи. Також вводилися закони що стосувалися допомоги бідним, вводилися пенсії через старість, дитяча допомога та інші державні зобов’язання. Закон про охорону здоров’я 1946 передбачав націоналізацію лікарень і безкоштовну медичну допомогу. Крім того було скорочено кількість членів Палати общин. У 1949 році був введений закон про націоналізацію сталеливарної галузі.
В ході розпаду Британської колоніальної імперії незалежність отримали до середини 1970-х років майже всі англійські колонії.
З 1979 року у Великобританії наступила 18-річна ера консерваторів, яка була представлена двома консервативними прем’єр-міністрами: Маргарет Тетчер, яка залишалася на своєму посту з 1979 до 1990 р. І Джоном Мейджером — з 1990 по 1997.
Найбільшим внутрішньополітичним кроком уряду Тетчер стало ухвалення антипрофспілкових законів. Іншим крупним кроком Тетчер стало роздержавлення економіки (приватизація), внаслідок чого ряд крупних підприємств були продані державою в приватні руки.
До 1990 р. уряд М. Тетчер домігся значних успіхів в економіці і зовнішній політиці, але авторитет М. Тетчер падав. У зовнішній політиці М. Тетчер взяла в курс на подальше зближення з США, особливо після приходу до влади Р. Рейгана.  Тетчер провела переговори з Китаєм про передачу йому Гонконгу у 1997 р. Під сильним тиском з боку ольстерських юніоністів вона домовилася з Ірландією про надання ірландському уряду права брати участь в управлінні Північною Ірландією.
22 листопада 1990 під тиском своєї партії М. Тетчер пішла у відставку. Її наступник Д.Мейджор замінив подушний податок більшим податком з продажу і присягнувся перетворити Британію на «серце Європи». Він продовжив також тетчерівськую політику військової підтримки антиіракської коаліції у війні в Перській затоці (16 січня 1991 – 28 лютого 1991).
У червні 1995 р. Мейджор пішов з поста лідера консерваторів. У грудні 1996 Мейджор і консервативна партія втратили більшість і в палаті общин.
1 липня 1997 року закінчилася майже 150-річна колоніальна історія Британії, коли колонія Гонконг була офіційно повернена Китаю. Прем’єр-міністр Т.Блер був присутній на цій церемонії і пообіцяв, що його уряд стежитиме за дотриманням прав людини в колишній колонії.
20 липня 1997 року ІРА (Ірландська республіканська армія) оголосила про нове припинення вогню. Під час вересневих багатопартійних мирних переговорів в Північній Ірландії в них вперше брали участь представники Шин фейн. У жовтні в Белфасті відбулася коротка зустріч Блера з лідером Шин фейн Джері Адамсом. До кінця 1997 з країни були виведено декілька військових частин. 10 квітня 1998 декотрі північноірландські політичні угрупування уклали угоду, згідно якої зберігався статус Північної Ірландії як частини Великобританії, а Ірландія відмовлялася від територіальних претензій в цій частині острова. Крім того, передбачалося створення Асамблеї Північної Ірландії з обмеженими повноваженнями в питаннях місцевого управління.
Угода була виставлена на референдум 22 травня 1998, за неї проголосувало 94% населення Ірландської Республіки і 71% населення Північної Ірландії. На виборах в Асамблею 25 червня 1998 перемогу здобули ольстерські юніоністи, що зайняли в парламенті 28 місць з 108.
В результаті повної перемоги лейбористів на виборах в травні 1997, питання про розподіл влади знов встало на порядку денному. У вересні цього ж року населення Шотландії проголосувало за створення Парламенту: 75% — за Парламент і 64% — за те, щоб йому було надано право ухвалення рішень з питань оподаткування. 1 липня 1999 відбулося офіційне відкриття Шотландського Парламенту, що призвело до нових конституційних змін у Великобританії.
Економічне зростання Ірландії довело, що централізація влади зовсім не обов’язково є підставою стабільності і процвітання держави. У зв’язку з цими обставинами у 1997 р. був проведений референдум з питання про створення Уельських Національних Зборів. На відміну від Шотландського Парламенту, Уельські Збори не отримали законодавчих повноважень і права оподаткування. Проте на нього була покладена функція контролю діяльності міністерства у справах Уельсу (the Welsh Office), а також право внесення поправок в законопроекти відповідно з потребами Уельсу.
Ніні Велікобрітанія очолює Співдружність націй, є членом НАТО, ЄС, Великої вісімки, володіє ядерною зброєю, є однією з найбільш розвинених країн світу.

Источник: www.sites.google.com

Їжа і напої

Серед іноземців репутація у англійської кухні не дуже хороша. Є стереотипи, що вона важка, одноманітна і зовсім не смачна. Страви дійсно ситні, але при місцевому кліматі це скоріше плюс, ніж мінус.

Паби Британії

Це в Британії — ціла культура. Їх дуже багато в будь-якій місті та навіть у найменшому селі. Ви легко знайдете заклад у свого готелю. Для британців походи в паб регулярні, причому туди можна йти в будь-який час дня.

Великобританія вікіпедія

Вранці можна зарядитися традиційним англійським сніданком, а вдень та ввечері мені дуже подобається влаштуватися біля палаючого каміна (а він практично завжди є в пабі) з смачним обідом або вечерею.

Великобританія вікіпедія

Але мій найулюбленіший час приблизно з 17 до 19 годин, коли британці приходять після роботи в паб, замовляють пінту пива або елю, яку п’ють стоячи прямо, обговорюють футбол, політику і всі-всі новини. Концентрація відвідувачів збільшується одразу у декілька разів, видовище дуже колоритне.

Великобританія вікіпедія

Якщо ви будете в Північній Ірландії, то похід в паб просто обов’язковий. Пам’ятайте фрагмент з фільму «Титанік», коли герої танцювали на палубі третього класу? Вечорами в місцевих пабах дуже схожа атмосфера. Там збираються ірландці, грають на різних інструментах, співають, тому ви можете не тільки смачно повечеряти, але і безкоштовно послухати концерт.

Великобританія вікіпедія

Культура сендвічів

Традиційне блюдо на обід для британців — сендвічі. Це суперечить українським уявленням про обід, але це не просто бутерброд в нашому традиційному розумінні. Вони бувають і з беконом, і з шинкою, і з сиром, і з усім одразу:). Спробувати цікаво, можна знайти незвичайні поєднання. Наприклад, до Різдва у меню з’являється дуже смачний сендвіч з індичкою, сиром брі і журавлинним соусом.

Великобританія вікіпедія

Five-o-clock tea

Окремо дуже цікавий англійський 5 o-clock tea.

Великобританія вікіпедія

Чаювання — це ціла церемонія, тому в будь-якому місті є спеціальна чайна, де подають традиційні сорти цього напою (звичайно ж, найпопулярніші English Breakfast і Earl Grey) і різні традиційні десерти, починаючи від простих здобних булочок скоунів, закінчуючи вишуканими тортами. До кожного мого приїзду до Британії я обов’язково додаю похід в чайну у свій список справ.

Великобританія вікіпедія

Але спробувати традиційні десерти не менш гарної якості можна в будь-якому великому продуктовому магазині (наприклад, Marks&Spencer, sainsbury’s або Waitrose), де продаються такі ж свіжі і смачні пудинги, тістечка і пироги.

Мої найулюбленіші:

  • Лимонний пиріг з меренгами.

Великобританія вікіпедія

  • Морквяний пиріг.

Великобританія вікіпедія

  • Полуничний трюфель.

Великобританія вікіпедія

Вони будуть коштувати близько $6 (£5) за велику порцію (на трьох або навіть чотирьох).

Їжа і напої

В Британії багато можливостей куштувати не тільки місцеву кухню, але і страви різних країн. У великих містах є Chinatown, куди для економії можна сходити на обід або вечерю. У середньому можна вкластися в $13-16 (£8-12) за страву. А порції там великі.

Великобританія вікіпедія

Багато індійських, арабських ресторанів, де вас також дуже смачно нагодують.

З алкогольних напоїв я б виділила, природно, пиво і ель, в кожному регіоні є свій місцевий бренд, тому, подорожуючи різними містами, можна проводити дегустацію хоч кожен день.

Великобританія вікіпедія

Для дівчат можу рекомендувати сидр. Традиційно він яблучний або грушевий (не такий солодкий, як у Франції, наприклад). Але є й більш оригінальні смаки: полуниця і лайм, лісові ягоди, чорна смородина і багато-багато інших. Це вже, швидше, дуже смачний лимонад, ніж алкогольний напій.

Великобританія вікіпедія

Також віскі, традиційно шотландський, можна спробувати у всіх графствах країни. Британці зазвичай воліють односолодовий як більш високої якості, врахуйте це, коли будете замовляти. У самій Шотландії можна відвідати екскурсію на віскокурню, подивитися, як напій виробляється, і продегустувати різні сорти.

Великобританія вікіпедія

Источник: mapme.club

Краткая информация

Великобритания, которая со всех сторон окружена морем и океаном, до сих пор ревностно охраняет свои традиции и обычаи, которые многим иностранцам могут показаться чудаковатыми. Однако, именно такое бережное отношение к традициям сделали Великобританию одной из самых известных и влиятельных стран в мире, в которой к тому же есть удивительная природа и даже морские курорты. При этом «Туманный Альбион» все еще остается для многих из нас загадкой…

География

СтоунхенджВеликобритания расположена на северо-западе Европы на Британских островах. На севере Великобритания граничит с Ирландией, на юго-востоке пролив Ла-Манш («Английский пролив»), чья ширина составляет 35 км, разделяет эту страну с Францией. Общая площадь Великобритании — 244 820 км. кв. Страна омывается Атлантическим океаном, а также Северным морем. Самая высокая вершина Великобритании – гора Бен-Невис в Шотландии (ее высота — 1343 метра).

Столица Великобритании

Столицей Великобритании является Лондон, население которого сейчас насчитывает более 8,2 млн. человек. Лондон основали римляне в 43 году н.э.

Официальный язык

Официальный язык Великобритании – английский, на котором говорит более 95% населения. Языки национальных меньшинств – шотландский, валлийский, ирландский, гаэльский и корнский.

Религия

Государственная религия в Великобритании – Англиканская христианская церковь, сформированная в 1534 году под влиянием протестантизма. Более 10% жителей Великобритании относятся к Римской католической церкви. Кроме того, в стране много пресвитериан и мусульман.

Государственное устройство Великобритании

Великобритания уже много веков является конституционной монархией. Страна состоит из четырех провинций — Англия, Шотландия, Уэльс и Северная Ирландия.

Глава государства — Королева, власть передается по наследству. Глава правительства – Премьер-министр (им становится лидер партии большинства в Палате общин).

Законодательная власть принадлежит двухпалатному Парламенту, который состоит из Палаты лордов (1200 мест) и Палаты общин (659 мест). Основные политические партии — Консервативная партия, Лейбористская партия и Либеральные демократы.

Климат и погода

Климат в Великобритании умеренный морской с большим количеством осадков. Определяющее влияние на климат Великобритании оказывают Атлантический океан, Северное море и течение Гольфстрим. Средняя температура зимой составляет 0C, а летом – +25С. Самые теплые месяцы – июль и август, а самый холодный – февраль.

Отметим, что хотя июль и август считаются самыми теплыми месяцами в Великобритании, однако при этом они также являются и самыми влажными, с большим количеством осадков.

Моря и океаны в Великобритании

Великобритания омывается водами Атлантического океана и Северного моря. Общая береговая линия составляет 12 429 км. К Коронным английским землям относятся острова Джерси и Гернси в проливе Ла-Манш, а также остров Мэн (он расположен в Ирландском море).

Реки и озера

В Великобритании насчитывается более 20 больших рек и более 380 озер (многие из них искусственные). Самые большие из рек – Северн (354 км), Темза (346 км), Трент (297 км), Грейт Уз (230 км), Уай (215 км) и Тэй (188 км).

Отметим, что в Великобритании существует разветвленная сеть каналов, большинство из которых были построены еще в викторианскую эпоху.

История Великобритании

Археологи нашли доказательства, что на территории современной Великобритании люди проживали еще в эпоху неолита. Также найдено много исторических артефактов, относящихся к бронзовому веку.

В 43 году н.э. Британия, после упорного сопротивления местных племен, была захвачена Римской империей, и стала ее провинцией. Власть Древнего Рима над Британией продержалась до 410 года н.э., после чего на остров поочередно вторгались племена англов и саксов из Германии, а затем и викинги из Скандинавии. Распространение христианства на Британских островах началось с конца VI века.

В 1066 году состоялась знаменитая битва при Гастингсе, закрепившая победу норманнов в завоевании Британии. Уильям Нормандский (он больше известен как Вильгельм Завоеватель) 25 декабря 1066 года стал королем Англии.

В Средневековье на территории современной Великобритании происходили многочисленные войны между англичанами, шотландцами, ирландцами и валлийцами. В 1337 году началась «Столетняя война» Англии против Франции за французские провинции Гиень, Нормандию и Анжу, которая, в конце концов, закончилась победой французов в 1453 году.

Сразу после этого в 1455 году в Англии началась кровопролитная междоусобная 30-летняя война Алой и Белой розы между двумя ветвями королевской семи (Йорками и Ланкастерами).

В 1534 году король Генрих III стал главой Церкви Англии, что привело к английской Реформации и роспуску многих монастырей. Середина XVII века ознаменовалась свержением монархии, правлением Оливера Кромвеля, а затем и восстановлением монархической власти.

В 1707 году Англия и Шотландия подписали акт о союзе, образовав, таким образом, Королевство Великобритания.

В XVIII веке Великобритания стала крупнейшей колониальной державой с огромным флотом. В стране быстрыми темпами развивалась торговля, банковское дело. В это время произошли революционные изменения в английской промышленности и сельском хозяйстве.

Развитие Великобритании продолжалось и в XIX веке, в так называемую «викторианскую эпоху».

Великобритания сыграла большую роль во время мировых войн XX века. В 1921 году вспыхнуло ирландское восстание, что привело к образованию независимой Ирландии. Что же касается Северной Ирландии, то она до сих пор входит в состав Великобритании. Сейчас Великобритания является активным участником военного блока НАТО, а также входит в ЕС.

Культура

Так как Великобритания состоит из нескольких «провинций» (Англия, Шотландия, Уэльс и, конечно, Северная Ирландия), которые раньше были независимыми странами, то понятно, что ее культура полиэтнична.

Во всем мире известны традиционные английские народные легенды о полумистическом короле Артуре и его рыцарях, а также полуисторические предания про Робин Гуда. Многие историки утверждают, что такие личности действительно существовали в Средневековой Англии, однако известно о них нам только по народным легендам.

Вообще, следует отметить, что в Великобритании традиции играют большую роль, чем во многих других странах мира. Жители «Туманного Альбиона» гордятся своими традициями, многие из которых нам кажутся странными и чудаковатыми. Так, в Великобритании уже более 300 лет по воскресеньям закрыты театры.

Еже одна английская традиция – в лондонском Тауэре, по постановлению короля Карла II, должны постоянно жить 6 ворон. Англичане уверены, что пока эти птицы там живут, то королевской власти ничего не угрожает.

Возможно, некоторые из Вас знают, что в Палате лордов парламента Великобритании канцлер сидит на мешке с шерстью. Этот обычай идет с тех времен, когда овечья шерсть сделала Англию богатой и могущественной страной.

Старые английские, шотландские, валлийские и ирландские традиции могут показаться современным европейцам, азиатам или американцам странными, но жители «Туманного Альбиона» придерживаются их с завидным упорством.

Определяющее влияние на развитие литературы в Великобритании оказали «Кентерберийские рассказы» английского поэта Джеффри Чосера, изданные в 1476 году. В Средневековье Англия дала миру таких талантливых поэтов, писателей и драматургов, как Кристофер Марло, Томас Уайатт, Джон Мильтон и, конечно, Уильям Шекспир.

В дальнейшем появились Джейн Остин, Мэри Шелли, Джон Китс, Уильям Блейк, Джордж Байрон, Чарльз Диккенс, Оскар Уайльд, Томас Харди, Вирджиния Вульф, Вудхауз, Элиот, Грэм Грин, Айрис Мердок и Иэн Бэнкс.

Однако, Шотландия, Уэльс и Северная Ирландия, могут похвастаться тоже «громкими» литературными именами. Самые знаменитые из них, пожалуй, — это шотландские поэты Уильям Данбар и Роберт Бернс.

Самые известные художники Великобритании – Джордж Гауэр, Сэмюэл Купер, Джошуа Рейнольдс, Джордж Стаббс, Джон Констебль, Джозеф Уильям Тернер и Дэвид Хокни.

Если говорить о музыке, то, конечно, в Великобритании были довольно талантливые классические композиторы, однако, эта страна, прежде всего, дала миру легендарную «Ливерпульскую четверку» — рок-группу «The Beatles».

Кухня Великобритании

Каждый регион Великобритании (Англия, Шотландия, Уэльс и Северная Ирландия) имеет свою традиционную кухню. В целом, можно сказать, что еда британцев основана на мясе (говядина, баранина, свинина, курица), рыбе, яйцах и муке. Мясо и рыба обычно подаются с картофелем или с каким-нибудь другим овощем.

Английская кухня традиционно была с «мягким вкусом», без приправ. Однако, после того, как Великобритания захватила многочисленные колонии (речь, конечно же, идет про Индию), в английской кухне больше стали использовать различные индийские приправы.

Традиционные английские блюда — Йоркширский пудинг, Рождественский пудинг, ростбиф, паста «корниш», пудинг и торт «Баттенберг».

Традиционные шотландские блюда – «хаггис», овсяная каша, маринованная сельдь «рольмопс» и десерт «Кранахан».

Традиционные валлийские блюда – дрожжевой хлеб «бара брит», суп из щавеля, говядина в пиве и валлийские лепешки.

Традиционные ирландские блюда – ирландское рагу, «коддл» (из сосисок, бекона, картофеля и лука), дрожжевой хлеб с виноградом «бармбрэк» и картофельные блинчики «боксти».

Туристам в Великобритании мы советуем попробовать знаменитые английские сыры. Вообще в Англии сейчас выпускают более 400 сортов сыра. Самый популярный из них чеддер (твердый сыр с сильным ореховым вкусом). Кроме того, отметим и такие сорта английского сыра, как Stilton, Red Leicester и Cheshire.

Традиционные напитки британцев – пиво, сидр, чай, джин и пимм (делается на основе джина с добавлением лимонада, фруктов и мяты).

Достопримечательности Великобритании

Достопримечательностей в Великобритании так много, что мы, выделим только 10 самых интересных из них (на наш взгляд):

  • Стоунхендж. Стоунхендж представляет собой доисторический каменный круг, построенный несколько тысяч лет назад. Этот памятник находится в Солсберийской равнине в английском графстве Уилтшир. Историки точно не знают, для каких целей он был предназначен, хотя склоняются к версии о религиозном культе.
  • Тауэрский мост в Лондоне. Разводной Тауэрский мост в Лондоне был построен в 1894 году. Он считается одним из символов Лондона.

    tauerskij-most

  • Чатсуорт-хаус. Этот особняк построен в английском графстве Девоншир еще в середине XVI века. Считается одним из самых лучших загородных домов Великобритании. Именно в нем снимали в 2005 году фильм «Гордость и предубеждение».

    chatsuort-haus

  • Озеро Уиндермир. Это озеро является самым большим в Англии. Оно расположено в Камбрии. Красивейшие пейзажи привлекают ежегодно тысячи туристов к озеру Уиндермир.
  • Деревня Портмейрион (Portmeirion). Расположена на побережье Северного Уэльса. Строительство этой удивительной деревни началось в 1925 году. Возможно, сейчас Портмейрион является самой эксцентричной деревней во всей Великобритании.

    portmejrion

  • Тропа Гигантов. Тропа Гигантов находится в Северной Ирландии, она состоит из примерно 40 тыс. базальтовых колонн, появившихся в результате извержения вулкана. Согласно легенде, эту Тропу создали в далекие времена Гиганты, ранее населявшие Землю.
  • Эдинбург. Столица Шотландии Эдинбург — старинный город, в котором сохранилось огромное количество исторических и архитектурных памятников, среди которых «звездой» является Эдинбургский замок.

    edinburg

  • Сады аббатства Треско. Эти сады находятся на острове Силли, они были посажены в XIX веке. На данный момент в Садах аббатства Треско растут цветы и деревья из 80 стран мира, включая, например, Бирму и Новую Зеландию. Даже зимой здесь цветет более 300 растений.

    sadi-abbatstva-tresko

  • Йоркский собор. Строительство Йоркского собора в Йорке (Северная Англия) началось в 1230 году и продолжалось до 1472 года. Йоркский собор считается одним из самых величественных готических соборов во всей Западной Европе.

    jorkskij-sobor

  • Проект «Эдем». Проект «Эдем» — это современный ботанический сад в Великобритании. Он находится в графстве Корнуолл. Сейчас в этом ботаническом саду растет под двумя огромными прозрачными куполами более 100 тыс. цветов и деревьев из разных стран мира.

    proekt-edem

Города и курорты

Самые большие города Великобритании – Лондон (более 8,2 млн. человек), Бирмингем (более 1,1 млн. человек), Глазго (около 600 тыс. человек), Белфаст (более 600 тыс. человек), Манчестер (более 500 тыс. человек), Эдинбург (более 500 тыс. человек) и Ливерпуль (около 500 тыс. человек).

У большинства из нас Великобритания ассоциируется с постоянными дождями и туманами. Однако, в этой стране, оказывается, есть отличные морские курорты. Мало того, в Великобритании даже есть Английская Ривьера (Торбей). Самые известные морские курорты «Туманного Альбиона» — Ньюпорт, Истборн и Брайтон. Всего в Великобритании насчитывается около 760 пляжей, которые ежегодно проходят проверку на соответствие европейским стандартам.

Также отметим, что в Великобритании есть много бальнеологических курортов, среди которых самые популярные – Бат, Лемингтон, Билт, Харрогит Лландриндод, Бакстон и Ллануртид. Кстати, курорт Бат входит во Всемирное наследие ЮНЕСКО, т.к. в нем лучше всего сохранились римские бани, созданные еще в эпоху правления Древнего Рима.

Сувениры/покупки

В Великобритании туристам предложат огромное количество самых разных сувениров. Традиционные из них – чай, футболки, мячи, посуда, изделия народных промыслов, игрушки. Туристам, побывавшим в Шотландии, мы советуем привезти домой традиционное шотландское миндальное печенье, односолодовое виски Glenfiddich и килт (клетчатая мужская юбка).

Часы работы учреждений

В Великобритании большинство магазинов в будние дни работают с 9.00 до 18.00, а банки — с 09.30 по 16.30.

Часы работы пабов:
Пн-Пт: с 11:00 до 23:00, хотя многие сейчас предпочитают работать и позже.

Виза

Для въезда в Великобританию украинцам необходимо оформить визу.

Валюта

Фунт стерлингов – официальная валюта Великобритании. Один фунт стерлингов (международное обозначение: GBP) приравнивается к 100 пенсам. В обращении находятся банкноты следующих номиналов: 5, 10, 20 и 50 фунтов.

Кроме того, в обращении находятся монеты номиналом:

  • 1, 2, 5, 10, 20, 50 пенсов
  • 1 и 2 фунта

Некоторые большие магазины в Великобритании принимают евро.

Таможенные ограничения

Украинцы беспошлинно могут ввезти в Великобританию следующие товары (но не более, чем на 145 фунтов стерлингов): 200 сигарет (или 50 сигар), 60 мл духов, 250 мл туалетной воды, 1 литр крепких алкогольных напитков и 2 литра вина.

В Великобританию запрещается ввозить порнографию, мясо, рыбу, яйца, молоко (в том числе и сухое молоко) и мед. На ввоз огнестрельного оружия и боеприпасов нужно получить разрешение, а животные должны иметь сертификат от ветеринара.

Полезные телефоны и адреса

Посольство Великобритании в Украине:
Адрес: 01025, г. Киев, ул. Десятинная, 9
Телефон: (044) 490-36-60
Факс: (044) 490-36-62

Посольство Украины в Великобритании:
Адрес: 60, Holland Park, London W11 3SJ
Телефон: (020) 7727-6312
Факс: (020) 7792-1708
E-mail: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Экстренные телефоны
Связаться с полицией, пожарной службой или скорой медицинской помощью в Великобритании можно по телефонам 999 и 112.

Время в Великобритании

Отстает от киевского на 2 часа. Т.е. если в Лондоне, например 9:00 утра, то в Киеве – 11:00 утра.

Чаевые

Чаевые за услуги в Великобритании составляют обычно 10-12%, и уже включаются в счет.

Медицина

Для въезда в Великобританию необходима международная медицинская страховка на сумму не менее 30 000 евро.

Безопасность

Великобритания имеет репутацию безопасной страны, однако преступления в ней все-таки происходят. Поэтому туристам нужно придерживаться мер предосторожности, особенно в городах.

В Лондонском метро довольно часто случаются карманные кражи, поэтому туристам там следует быть особенно внимательными. Никогда не оставляйте ценные вещи в своем номере отеля или в автомобиле.

 

Источник: travelife.today


Categories: Вопросы

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.