Росія вікіпедія

Россия – это наша родная страна, однако далеко не все знают, что она известна на весь мир многими природными и другими рекордами. А некоторые интересные факты о стране россияне часто просто не знают.

  • Россия – это самая большая страна в мире, она занимает одну восьмую часть суши. Площадь России составляет примерно 17 миллионов квадратных километров;

  • Территория страны на 60% покрыта лесами, а на 10% — болотами;

  • В России огромное количество пресной воды – здесь протекает 2,5 миллиона рек и находится 3 миллиона озер;

  • Россия отличается богатой природой, здесь располагается 84 заповедника и 35 национальных парков;

  • Несмотря на то, что 2/3 страны располагается в Азии, Россия считается европейской страной;

  • Из-за того, что Россия сильно вытянута с Востока на Запад, в стране целых 10 часовых поясов;


  • На территории Якутии, в Оймяконе, располагается «Полюс холода» — в этом населенном пункте средняя январская температура составляет -61°С. Это единственное место в мире, где при такой низкой температуре живут и работают люди;

  • Россия имеет границу с 16 государствами, а ее общая протяженность – 60 тысяч километров;

  • Несмотря на огромную площадь, Россия находится только на седьмом месте по численности населения – здесь проживает 145 миллионов человек;

  • 79% населения России – русские;

  • В России на тысячу мужчин приходится 1147 женщин;

  • Россия омывается 12-ю морями – других таких стран в мире не существует;

  • На территории России находится самое глубокое озеро в мире – Байкал. Это озеро является очень чистым, а также в нем сосредоточено 19% всех мировых запасов пресной воды;

Росія вікіпедія

Озеро Байкал

  • Также на территории России располагается самое большое озеро во всей Европе – площадь Ладожского озера составляет 400 квадратных метров;

  • Уральские горы, отделяющие азиатскую часть России от европейской, являются самыми старыми горами в мире – именно поэтому они такие невысокие;

  • За все время существования современной России в ней было только три президента;


  • За 1917 год в России случилось целых две революции – первая свергла монархический режим, а после второй в стране был установлен новый, социалистический режим;

  • В России было сделано множество открытий мировой значимости: Попов изобрел радио, Лодыгин – лампу накаливания, Розинг – телевизор, Черепановы – более 20 видов паровых машин и т.д.; Немало значимых открытий и изобретений было сделано также русскими эмигрантами, оказавшимися за границей после Октябрьской революции.

  • Разработанный в Советском Союзе автомат Калашникова приобрел легендарную известность за рубежом, став заметной частью массовой культуры, попав даже на гербы нескольких стран и войдя в книгу рекордов Гиннеса как самое распространенное стрелковое оружие в мире.

  • В России есть человек, должность которого официально звучит как «вождь». Так называют главу села Олёринский Суктул, расположенного в Якутии.

Источник: www.vipgeo.ru

Artykuł porusza zagadnienie statusu „małych zielonych ludzików” czyli rosyjskich żołnierzy biorących udział w konflikcie zbrojnym na Ukrainie. Po przedstawieniu stanu faktycznego autorka analizuje stan prawny i próbuje odpowiedzieć na pytanie o charakter konfliktu zbrojnego na Ukrainie oraz status osób biorących w nim aktywny udział. Tezą artykułu jest stwierdzenie, że wydarzenia na Krymie … [Show full abstract] stanowią okupację i w konsekwencji zastosowanie znajduje międzynarodowe prawo humanitarne właściwe dla międzynarodowych konfliktów zbrojnych.


tomiast konflikt zbrojny na wschodniej Ukrainie stanowi co najmniej niemiędzynarodowy konflikt zbrojny, do którego zastosowanie znajduje wspólny art. 3 i II Protokół dodatkowy oraz odpowiednie normy prawa zwyczajowego. W sytuacji istnienia wątpliwości co do charakteru konfliktu zbrojnego należałoby uznać go za międzynarodowy, a tym samym przyznać osobom uczestniczącym w konflikcie zbrojnym oraz takim, które takiego udziały nie biorą lub go zaprzestały status jeńca wojennego, a co za tym idzie większą ochronę wynikającą z międzynarodowego prawa humanitarnego mającego zastosowanie do międzynarodowych konfliktów zbrojnych. Summary The article examines the question of the status of “little green men” – Russian soldiers involved in an armed conflict in Ukraine. After the presentation of the facts of the author examines the applicable law and tries to answer the question about the nature of the armed conflict in Ukraine and the status of those taking active part in it. The thesis of the article is the claim that the events in the Crimea constitute an occupation and, consequently, international humanitarian law applicable to international armed conflicts is applicable. In contrast, the armed conflict in eastern Ukraine is at least noninternational armed conflict, to which common art. 3 and Additional Protocol II and relevant norms of customary law apply. In situations of doubt as to the nature of an armed conflict such a conflict should be regarded as an international one and thus the individuals participating in armed conflict and those that ceased to so participate should be granted a prisoner of war status and consequently greater protection resulting from the application of the law of international armed conflicts.


Источник: www.researchgate.net

§ 27. Російська Федерація.

?

  1. З якими країнами Європи та Азії межує Росія?
  2. Як величина території держави впливає на різноманіття її природних умов і ресурсів?
  3. Які екологічні проблеми пов’язані з озером Байкал?

Візитна картка

Площа: 17 075,4 тис км2

Населення: 140 041 000 (2010)

Столиця: Москва

Офіційна назва: Російська Федерація

Державний устрій: федеративна республіка

Законодавчій орган: двопалатні Федеральні збори (парламент: Державна дума і Рада Федерації)


Глава держави: президент (обирається на 4 роки)

Адміністративний устрій: 83 суб’єкта федерації: 21 республіка, 9 країв, 46 областей, 2 міста федерального значення – Москва і Санкт-Петербург, одна автономна область і 4 автономних округа. Вся територія розділена на 7 федеральних округів

Поширені релігії: християнство (православ’я), іслам, юдаїзм

Член: ООН, СНД (1991)

Державне свято: День прийняття Декларації про незалежність Росії (12 червня)

ЕГП та природно-ресурсний потенціал. Росія – держава Східної Європи і Північної Азії. Межує з Північною Кореєю, Китаєм, Монголією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією, Україною, Білоруссю, Польщею, Литвою, Латвією, Естонією, Фінляндією, Норвегією. Має вихід до морів басейну трьох океанів Атлантичного, Тихого та Північного Льодовитого, на них припадає 2/3 усіх кордонів країни. За площею посідає перше місце в світі.

Поверхня країни має складну будову. В цілому поверхня території переважно рівнинна – до 70 % представляють собою рівнини та плоскогір’я. Велика частина європейської території Росії розташована в межах Східно-Європейської рівнини. На півдні – північні схили Кавказу, на північному заході – гори Хибіни. На схід від Уралу – Західно-Сибірська рівнина, оточена на півдні горами Південного Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля). Між Єнісеєм і Леною розташоване Средньосибірське плоскогір’я, між Леною і Тихим океаном – хребти й нагір’я Північно-східної Азії. Схід країни належить до сейсмічно небезпечних. На півострові Камчатка знаходиться 120 вулканів, 23 з них є діючими. Територіально та географічно країну можна поділити на три великих природних регіони: європейська частина, Сибір, Далекий Схід.


Більша територія країни лежить в помірному кліматичному поясі. Клімат змінюється від морського на крайньому північному заході до різко континентального в Сибіру і мусонного на Далекому Сході. Середні температури січня від 0 до -500С, липня від +1 до +250С. Опадів випадає від 150 до 2000 мм на рік. У багатьох районах Сибіру й Далекого Сходу – багатолітня мерзлота. В межах Росії зафіксовано найнижчу температуру Північної півкулі: –720С в районі м. Оймякон (влітку тут зафіксовано +330С, амплітуда складає 1050).

Країна має значні запаси водних ресурсів. На її території налічується понад 120 великих та малих річок, найбільші з них Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Волга, Амур, Північна Двина, Печора, Колима, Дон; найбільші озера – Каспійське, Байкал, Ладозьке, Онезьке, Ханка. Більшість річок є судноплавними, їх загальна судноплавна частина складає понад 400 тис. км.

З півночі на південь на території Росії розташовуються природні зони: арктичних пустель, тундри, лісотундри, лісів (тайга, мішані та широколистяні), лісостепова, степова, напівпустель. Значна територія Росії зайнята хвойними лісами, які поділяються за видовим складом на світлохвойну (сосна звичайна, модрина сибірська й даурська) і темнохвойну тайгу (ялина, ялиця, кедрова сосна). 2/5 території країни покрито лісами, це – найбільші запаси лісових ресурсів у світі. В багатьох районах Сибіру та Далекого Сходу – вічна мерзлота.


Мінеральна сировина має найбагатший перелік: нафта, природний газ, кам’яне та буре вугілля, торф, руди: залізні, марганцеві, кольорові метали: боксити, хроміти, ванадій, мідь, свинець, олово, нікель, цинк, кобальт, вольфрам, молібден, сурма, ртуть, уран, золото, платина, платиноїди, хімічна сировина: апатити, фосфорити, сірка, магнезит, азбест, слюда, графіт, калійна і кухонна, глауберова солі, алмази, напівдорогоцінне каміння (аметист, гранат, топаз), малахіт, нефрит, мармур тощо.

Населення. Росія – багатонаціональна держава із строкатим національним і релігійним складом населення, 80 % якого складають росіяни; крім них в країні проживає 156 народів, найбільш чисельні з яких – татари, українці, башкири, чуваші, чеченці, німці, білоруси, казахи, євреї, комі, буряти.

Основна релігія – християнство, більшість віруючих – православні (понад 90 %), є мусульмани, буддисти та інші. Значна кількість населення – невіруючі та скептики (це наслідки понад семи десятиліть атеїстичної діяльності радянської влади). Державною мовою є російська, народи країни розмовляють більш ніж на 100 мовах та діалектах, які в більшості належать до індоєвропейської, алтайської та уральської мовних сімей.


Середня густота населення – 8,5 чол. км2; понад 80 % всього населення проживає в європейській частині країни, що становить близько 30 % її території; міське населення складає 73 % від загальної кількості. Середня густота населення в європейській частині країни перевищує 100 чол. на км2. Ці цифри свідчать про нерівномірність розміщення населення територією держави та високий рівень урбанізації. Найбільші міста і разом з ними більша чисельність населення зосереджено у так званій «головній полосі розселення населення», що представляє собою уявний великий трикутник, вершинами якого є на півночі – Санкт-Петербург, на півдні – Новоросійськ, на сході – Красноярськ. В межах цього трикутника розташовано міста-мільйонери, в яких проживає п’ята частина всього населення країни. Міст-мільйонерів в Росії 10, більшість з них знаходиться в європейській частині країни: Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Новосибірськ, Єкатеринбург, Самара, Омськ, Челябінськ, Казань, Уфа.

Росія вікіпедія

«Аврора» – корабель-музей. Росія

Найбільшими міськими агломераціями Росії є Московська, Санкт-Петербурзька, Єкатеринбурзька, Нижньоновгородська. Три з них (крім Єкатеринбурзької) розташовано в європейській частині країни. Агломерації концентрують в собі основний науковий, культурний і промисловий потенціал країни.


Росія вікіпедія

Канали Санкт – Петербурґа

Сільське населення розміщено територією країни також нерівномірно. Найбільша кількість сільського населення – у степовій та лісостеповій зонах з кращими умовами для розвитку сільського господарства. На півдні європейської частини майже половина населення живе в селах.

Майже 70 % території країни складають малопридатні для життя райони Крайньої Півночі та прирівняні до них, де проживають не більше 8 % населення.

Демографічна проблема Росії полягає в низьких темпах народжуваності та низькій середній тривалості життя (чоловіків – 62 роки, жінок – 73).

Єкатеринбург, (з 1924 по 1991 рр. – Свердловськ), місто на східному схилі Середнього Уралу, берегах річки Ісеть, притоці річки Тобол. Крупний вузол залізних і автомобільних доріг, має 2 аеропорти та метрополітен. Місто засноване 1723 сподвижником російського царя Петра I, істориком і державним діячем Василем Татіщевим як гірничозаводський, культурний і торговельний центр на Уралі.

Основною галуззю промисловості є важке машинобудування (виробничі об’єднання «Уралмаш», «Уралхіммаш», «Уралелектротяжмаш», «Турбомоторний завод», заводи бурового й металургійного устаткування, транспортного машинобудування, підшипниковий, компресорний, інструментальний та інші); приладобудування, електротехнічна промисловість, заводи точної механіки, оптико-механічний, холодильників, Верхньо-Ісетський металургійний завод, гумотехнічних виробів, шинний, хіміко-фармацевтичні (медичних препаратів, антибіотиків, косметичний концерн «Калина»); виробництво будматеріалів, деревообробна, легка, хутряна фабрика), харчосмакова промисловість. Завод «Уральські самоцвіти» – відоме каменерізне виробництво.


В місті працює Уральське відділення Російської Академії Наук, близько 140 науково-дослідних, конструкторських і проектних інститутів і організацій. В культурному плані цікавими є будинки-музеї: Павла Бажова, Дмитра Маминого-Сибіряка.

Новосибірськ (з 1903 по 1925 рр. – Новоніколаєвськ), місто на південному сході Західно-Сибірської рівнини, на берегах річки Об. Вузол залізничних ліній і автодоріг, є річковий та аеропорт, метрополітен.

Новосибірськ – великий промисловий центр Західного Сибіру, основними галузями промисловості якого є електроенергетика (Новосибірська ГЕС); паливна і нафтовидобувна («Новосибірськнафтогаз», «Новосибірськвугілля»); металургія (металургійний завод, олов’яний комбінат); машинобудування: енергетичне та електротехнічне («Сибелектротяжмаш», електровозоремонтний), верстатобудування (ВАТ «Сибірський завод комплексного електроприводу», заводи важких верстатів і гідропресів), приладобудування, точне машинобудування, авіабудування, радіоелектронна промисловість, лісова й деревообробна, виробництво будматеріалів, текстильне машинобудування, хіміко-фармацевтична («Новосибірський завод медичних препаратів», «Новосибірськхімфарм»); легка, харчова.

В місті працює Сибірське відділення Російської Академії Наук, Новосибірський державний університет, аграрний і технічний університети, медична академія, консерваторія тощо. У селищі Краснообськ знаходиться Сибірське відділення Російської Академії сільськогосподарських наук; у селищі Кольцово – науково-виробниче об’єднання «Вектор», яке займається розробкою фундаментальних і прикладних питань біотехнології. У 28 км. на південь від центру Новосибірська розташовано Академічне містечко-комплекс науково-дослідних інститутів, житлових будинків, комунальних установ.

Самара (з 1935 по 1991 рр. – Куйбишев), місто на лівому березі річки Волга. Фортеця Самара була зведена у 1586 для охорони волзького торговельного шляху, у 1600 р. тут було влаштовано митницю й пристань. Сьогодні Самара – значний транспортний вузол із густою сіткою залізниць та автомобільних доріг, є річковий порт, аеропорт, метрополітен.

Основні галузі промисловості: авіакосмічне машинобудування (виробництво космічної техніки, літаків Ту-154, авіаційних двигунів), машинобудування та металообробка (завод «Автокран», «Волгабурмаш»), вантажопідйомна техніка, «Средньоволзький верстатобудівний завод», завод вимірювальних трансформаторів, підшипникові заводи, виробництво телевізорів «Каскад»; чорна й кольорова металургія, нафтопереробна, електротехнічна, виробництво будматеріалів, легка, харчова.

В місті – широка мережа наукових і освітніх установ: науково-дослідні та проектні інститути, університети.

Економіка. Росія – індустріально-аграрна країна, територія якої умовно розділена на 12 економічних районів (Північний, Північно-Західний, Центральний, Волго-В’ятський, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський, Далекосхідний, Калінінградська область).

До складу ВВП країни сільське господарство дає 4,1 %, промисловість – 41,1 %, сфера послуг – 54,8 % від загальної вартості.

Росія успадкувала майже 60 % потужного економічного потенціалу Радянського Союзу. Для господарства країни характерна складна багатогалузева структура з переважанням промислового виробництва, розгалуженим сільським господарством, потужною власною мінерально-сировинною базою, розвинутим науковим потенціалом, забезпеченістю кадрами високої кваліфікації (в Росії працюють понад 450 державних вузів, в тому числі близько 40 університетів).

Промисловість. Ринкова економіка країни базується на потужній гірничо-видобувній промисловості та паливно-енергетичному комплексі.

За показниками видобутку нафти країна посідає третє місце у світі. Західно-Сибірський і Волго-Уральский нафтогазоносні райони дають країні понад 350 млн тонн нафти на рік та понад 600 м3 газу (друге місце у світі). Кузнецький, Південно-Якутський, Печорський, Кансько-Ачинський, Нерюнгрінський басейни дають понад 300 млн тонн вугілля.

Гідроелектростанції, побудовані за часів радянської влади, негативно впливають на навколишнє середовище. Більшість з них утворили великі водосховища, забравши значні площі родючих земель із розміщеними на них поселеннями, пам’ятками історії та архітектури. Понад трильйон кВт годин електроенергії виробляють каскади потужних гідроелектростанцій на річках Волга, Кама, Ангара, Єнісей. Близько 70 % енергії дають потужні теплові електростанції в районах видобутку кам’яного та бурого вугілля, переробки нафти (Урал, Кузбас, європейська частина Росії). У країні працюють Курська, Воронезька, Ленінградська, Комсомольська та інші АЕС. Єдина енергетична система країни об’єднує енергетичні системи Центру, північного Заходу, Поволжя, Північного Кавказу, Уралу, Сибіру і Далекого Сходу. Крім традиційних, в Росії використовуються вітрова, припливна, геотермальна енергія. Крім Курило-Камчатської зони, теплова енергія використовується для теплопостачання на Північному Кавказі, Бурятії, Туві тощо.

Чорна металургія базується на власних значних запасах залізних (Курська магнітна аномалія, родовища Уралу, Західного Сибіру – понад 80 млн тонн) та марганцевих руд і коксівного вугілля. Виплавка сталі складає близько 60 млн тонн, чавуну 40 млн тонн. Найбільші заводи працюють у Магнітогорську, Челябінську, Нижньому Тагілі, Новокузнецьку, Череповці, Липецьку, Красноярську, Єкатеринбурзі, Старому Осколі та інших. В цілому на території Росії сформувалося три металургійні бази, що стали основою розвитку потужного широко розгалуженого машинобудування:

  • Центральна, з найбільшим комбінатом у Липецьку та Череповці, де поряд з традиційним доменним виробництвом широко використовують нові технології (порошкова та електрометалургія). База забезпечує роботу машинобудування промислово-розвиненої європейської частини країни.
  • Уральська, використовує довізне паливо з Казахстану та Кузбасу й переважно власну залізну руду, забезпечує сировиною потужне машинобудування Уралу. Металургійні комбінати повного циклу мають Магнітогорськ, Новотроїцьк, Нижній Тагіл, Челябінськ.
  • Сибірська, розвивається на власній сировині, дає чавун, сталь, прокат (Новокузнецьк, Красноярськ) численним машинобудівним заводам Сибіру.

Кольорова металургія базується на запасах власних кольорових руд та дешевій електроенергії:

  • мідна та алюмінієва промисловість – на Уралі (Челябінськ, Єкатеринбург, Орськ);
  • свинцево-цинкова – на Північному Кавказі (Владікавказ);
  • нікелево-кобальтова, алюмінієва, мідна – на Кольському Півострові (Мончегорськ, Нікель);
  • олов’яна, титано-магнієва, свинцево-цинкова, алюмінієва, нікелево-кобальтова – на Далекому Сході та у Східному Сибіру (Красноярськ, Норільськ, Красноярськ, Саяногорськ, Братськ, Дальнєгорськ).

Машинобудування, що базується на такій потужній металургійній базі, є достатньо багатогалузевим. Його підприємства орієнтуються на виробництво металу, на наявність кваліфікованих трудових ресурсів та науковий потенціал або на споживача готової продукції.

Машинобудування, що отримало значний розвиток ще за часів царської Росії, традиційно є найбільш потужним у європейській частині країни, на Уралі та Кузбасі.

В Росії отримали розвиток галузі важкого, різноманітного транспортного машино-, електротехнічного, сільськогосподарського, приладобудування, електронна промисловість, виробництво космічної техніки. Росія разом із США є лідером у освоєнні космічного простору. Будівництво космодрому у Плесецьку почалося ще у 1957 р., а у Капустіному Яру – в 1946 р., саме звідси було запущено серію геофізичних ракет «Вертикаль», штучні супутники Землі серії «Космос» та індійські штучні супутники «Аріабхата» та «Бхаскара» тощо. Важке машинобудування орієнтується на металургійні бази й найбільшого розвитку отримало на Уралі (Орськ, Єкатеринбург), в Центральній Росії (Бєлгород), у Сибіру (Красноярськ, Іркутськ, Чита). Найбільш розвиненою галуззю машинобудування є виробництво різноманітних транспортних засобів: легкові автомобілі – Москва, Тольятті, Нижній Новгород, Калінінград, вантажівки – Набережні Човни, Ульяновськ, літаки – Самара, Улан-Уде, Комсомольськ-на-Амурі, Ульяновськ (ОАО «Туполєв», завод «Авіастар»), Москва (КБ Ільюшина), Воронеж, Омськ; обладнання для залізничного транспорту – Коломна (тепловози), Брянськ (дизельні машини), Твер, Нижній Тагіл (вагони), Новочеркаськ (електровози), морські та річкові судна – Сєверодвінськ (підводне атомне суднобудування), Астрахань (суднобудування та судноремонт), Мурманськ (завод «Нерпа»), Владивосток, Нижній Новгород, Волгоград, Тобольськ.

Росія вікіпедія

Підприємство з виробництва літаків «Ил». Росія

Військово-промисловий комплекс належить до середнього машинобудування і базується на Уралі та в Середній Росії.

На наявність висококваліфікованих кадрів та наукової бази орієнтується електротехнічна, радіотехнічна, електронна промисловість, виробництво обчислювальної техніки, робототехніки, біотехнології. Ці виробництва розташовані у Центральній Росії – Москва, Санкт-Петербург, на Уралі – Єкатеринбург, у Сибіру – Новосибірськ.

Найважливіші райони хімічної та нафтохімічної промисловості (виробництво пластмас, мінеральних добрив, хімічних волокон, автопокришок та ін.): Центральний, північний Захід, Поволжя та Урал. Зміна технологій у хімічній промисловості сприяла зсувам у розміщенні виробництва, наприклад, якщо перші підприємства з виробництва натурального каучуку були «прив’язані» до районів вирощування картоплі (Ярослав, Єфремов, Воронеж), то згодом вони стали орієнтуватися на більш дешеву сировину – нафту (Тольятті, Стерлітамак, Омськ).

Близько 65 % території країни розташовано у зоні лісів. Лісова промисловість розвинена в північних і східних районах країни. Працюють всі ланки лісопромислового комплексу: заготівля, механічна та хімічна обробка деревини, целюлозно-паперова промисловість, лісохімія (виробництво каніфолі, скіпідару, дубильних речовин тощо). Виробництво концентрується переважно в лісозбиткових районах країни. Найбільшими центрами галузі є Іркутськ, Красноярськ, Братськ, Архангельськ, Котлас, Сиктивкар.

Розвинено виробництво будматеріалів, легка (головним чином текстильна) і харчова промисловість. Крім льону, підприємства текстильної промисловості використовують довізну сировину та синтетичні волокна потужної хімії полімерів. Налагоджено виробництво взуття, трикотажних виробів, швейне виробництво (Іваново, Москва, Ярославль, Вологда, Орєхово-Зуєво, Твер, Барнаул, Бійськ, Красноярськ, Іркутськ) та інші. В Якутії розробляються родовища алмазів

Сільське господарство Росії має чітко виражену зональну спеціалізацію. Понад 60 % валової продукції сільського господарства дає тваринництво, землеробство дає близько 40 %. У структурі тваринництва переважає молочне та м’ясо-молочне скотарство (степова зона) та м’ясошерсне вівчарство (південні степові, гірські райони), розводять коней (табунне утримання в Бурятії, на півдні Якутії та на базі племінних конезаводів), свиней, свійську птицю тощо. В тундрі розводять оленів, на Алтаї – кіз та маралів, у горах Туви та Бурятії – яків.

Сільськогосподарські угіддя складаються з ріллі, сінокосів і пасовищ. Більше 4/5 ріллі припадає на Центральний і Центрально-Чорноземний райони, Поволжя, Північний Кавказ, Урал і Західний Сибір.

Основні сільськогосподарські культури: зернові (жито, овес, ячмінь, пшениця), цукровий буряк, соняшник, картопля, соя, гірчиця, тютюн, махорка. Нечерноземна зона Центральної Росії є найбільшим у світі масивом вирощування льону-довгунця. Основні райони обробки: пшениці – Поволжя, Північний Кавказ, Західний Сибір, Урал і Центрально-Чорноземний район; соняшнику – Північний Кавказ, Поволжя й Центрально-Чорноземний район; цукрового буряка – Центрально-Чорноземний район і Північний Кавказ. Майже повсюдно вирощують картоплю. Овочівництво переважає у приміських зонах та на Північному Кавказі. Окрім того, Північний Кавказ, пониззя Дону, Нижнє Поволжя, Краснодарський край спеціалізуються на садівництві, виноградарстві, баштанних культурах. Далекий Схід є традиційною зоною вирощування сої.

Доля зрошуваних земель – 4 %, головним чином Північний Кавказ і Поволжя. Спеціалізація сільського господарства зумовила розвиток харчової промисловості: м’ясної, маслоробної та олійножирової, молочноконсервної та молочної, кондитерської та хлібопекарської, цукрової, спиртової та пивоварної.

Транспорт. Значний розвиток отримали усі види сухопутного, водного та повітряного транспорту.

Провідна роль у перевезенні вантажів та пасажирів належить залізничному транспорту. Експлуатаційна довжина залізниць 152, автодоріг – 949 (з твердим покриттям – 725), магістральних трубопроводів – 206, внутрішніх водних доріг – 101 тис. км. Європейська частина країни має радіальний малюнок мережі залізниць та автошляхів, в азіатській частині цей малюнок має чітко широтний лінійний напрям. Найважливіші вузли автосполучень: Москва, Санкт-Петербург, Новосибірськ, Хабаровськ, Адлер, Мінеральні Води. Потужні потоки транспортних сполучень спрямовано з Центру на Урал, Кавказ та Сибір. Автомобільна мережа майже повністю відсутня в північній азійській частині країни.

Річкова система об’єднана потужною мережею каналів у європейській частині Росії. Найбільшою водною магістраллю тут є Волга. Внутрішніми водними шляхами транспортують ліс, руду, вугілля, зерно, будівельні матеріали тощо. Найбільші водні системи: Біломорсько-Балтійський канал, канал ім. Москви, Волго-Донський канал, Волго-Балтійська водна дорога. Тоннаж морського торговельного флоту складає близько 10 млн тонн. Найважливіші морські порти: Санкт-Петербург, Ваніно, Новоросійськ, Мурманськ, Калінінград, Находка.

Росія вікіпедія

Морський порт. Росія

Трубопроводи використовуються для транспортування конденсату, газу, рідкого нафтового газу, нафти, очищеної продукції, води.

Зовнішньоекономічні зв’язки

Основу експорту Росії складає нафта й нафтова продукція, природний газ, деревина й лісова продукція, метали, продукція хімічної промисловості. Основними торговельними партнерами є Нідерланди, Італія, Німеччина, Туреччина, Білорусь, Україна, Китай.

Росія імпортує транспортні засоби, машини й устаткування, пластмаси, медичне обладнання та фармацевтичну продукцію, залізо і сталь, товари широкого вжитку, м’ясо, плоди й горіхи тощо. Ці товари імпортують з Німеччини, Китаю, України, Японії, США, Білорусі, Південної Кореї, Італії.

У Росії понад 100 курортів. Загальноросійське значення мають курорти на Чорноморському узбережжі Кавказу (Сочі, Геленджик, Туапсе та ін.), група курортів Кавказьких Мінеральних Вод (Єссентукі, Желєзноводськ, П’ятигорськ, Кисловодськ, де існують понад 130 джерел, а також запаси лікувальної грязі).

Словник термінів і понять

Росія вікіпедія

Електрометалургія, область металургії, що охоплює процеси здобування й рафінування металів і сплавів за допомогою електричного струму. Розрізняють методи електротермічний: плавка сталі в електричних печах і електрохімічний: електролітичне здобування алюмінію. До так званої спецелектрометалургії відносять різні види рафінуючих переплавок (електронно-променевий, електрошлаковий та ін.).

Порошкова металургія, виробництво порошків металів і виробів з них, їхніх сумішей і композицій з неметалами. Порошки виробляються механічним подрібненням або через розпилювання рідких вихідних металів, електролізом, високотемпературним відновленням, іншими методами. Вироби отримують через пресування з подальшою або одночасно термічною, термохімічною обробкою без розплавлення основного компонента. Методи порошкової металургії дозволяють виготовляти вироби з матеріалів, здобування яких іншими способами неможливо або економічно невигідно. Наприклад, з металів, що не сплавляються, композицій металів з неметалами За допомогою порошкової металургії отримують тугоплавкі й тверді матеріали й сплави, пористі, фрикційні та інші матеріали та вироби з них.

Загальна характеристика країн-сусідів України.

?

  1. З якими країнами Україна має спільні кордони?
  2. З якими країнами – сусідами Україна має найбільш тісні економічні та культурні зв’язки?
  3. Як впливає фізико-географічне положення на розвиток економіки України?
  • ← § 26. Італія.
  • § 28. Республіка Білорусь. Молдова. →

Источник: geomap.com.ua

Відповідно до Конституції Російської Федерації Росія – це демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління.

У Конституції Росія також характеризується як соціальна, що означає, що її політика спрямована на створення умов, які забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.

Систему вищих органів влади складають:

  • Президент РФ;
  • Федеральне Збори;
  • Уряд РФ;
  • суди та прокуратура РФ.

Главою держави є Президент РФ. Він наділений повноваженнями:

  • визначати основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави;
  • представляти її всередині країни і в міжнародних відносинах;
  • служити гарантом Конституції РФ та ін.

Вищий представницький і законодавчий орган Російської Федерації – Федеральні Збори, які складається з двох палат – Державної Думи і Ради Федерації. Депутати Державної Думи працюють на постійній професійній основі. Їм заборонено перебувати на державній службі, займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності.

Виконавчу владу здійснює Уряд РФ, який складається з Голови, його заступників і федеральних міністрів.

Правосуддя здійснюється тільки судом. Судді незалежні, незмінювані, недоторканні і підкоряються тільки Конституції і федеральному закону. Вищу судову владу представляють:

  • Конституційний Суд РФ;
  • Верховний Суд РФ;
  • Вищий Арбітражний Суд РФ.

Нагляд за додержанням законності здійснює Прокуратура РФ.

За структурою вищих органів влади і розподілу повноважень між ними Російська Федерація є типовою президентською республікою, оскільки призначає та звільняє з посад членів федерального уряду тільки президент.

Правда, Державна Дума має за законом право висловити недовіру уряду. Однак президент не зобов’язаний погоджуватися з таким рішення. А ось повторне проведення цього рішення через Державну Думу зобов’язує президента або відправити у відставку уряд, або розпустити Думу. Що, мабуть, утримує депутатів від радикальних кроків.

За всі роки роботи Державної Думи була зроблена єдина спроба поміняти таким чином уряд (в 1995 році). Але після президентської відмови запустити ту ж процедуру повторно депутати не ризикнули, так як було ясно, що результатом буде розпуск Думи.

За формою територіального устрою Росія є асиметричною Федерацією, частина суб’єктів якої утворена за адміністративно-територіальним принципом, а інша – за етнотериторіальним.

До Конституції РФ 1993 року були внесені 89 суб’єктів Федерації. До 2010 року у зв’язку з цим почався процес укрупнення регіонів їх залишилося 83:

  • 21 республіка;
  • дев’ять країв;
  • 46 областей;
  • два міста федерального значення;
  • одна автономна область;
  • чотири автономні округи.

Суб’єкти РФ мають свою конституцію або статут, а також законодавство. Поза межами ведення федеральної і спільної (федеральної і суб’єктів РФ) компетенцій суб’єкти Федерації мають всю повноту державної влади.

У 2000 році в Росії було створено сім федеральних округів (зараз їх вісім), кожен з яких включав по 10-15 суб’єктів Федерації. Цей додатковий (непередбачений Конституцією РФ) структурний рівень влади, мабуть, знадобився президентській адміністрації для надання більшої міцності «вертикалі» управління та посилення координації дій всередині економічно виділених макрорегіонів.

Здійснюють цю роботу повноважні представники президента і їх апарат.

Конституція РФ задає загальну структуру побудови органів влади. За два десятиліття ця структура створена (принципово нова, зауважимо, в порівнянні з колишньою радянською) і в певному режимі працює. Однак ефективність її роботи сьогодні, по- видимому, не влаштовує ні центр, ні регіони.

У 1990-і роки невисокий рівень роботи державної машини було прийнято пояснювати її:

  • новизною;
  • неналагодженістю;
  • «хворобами зростання»;
  • несприятливою економічною кон’юнктурою (низькі ціни на енергоносії) і т.д.

У країні спостерігається перехідний період (від планової економіки до ринку) і певна слабкість держави була, напевно, неминучою. У цій ситуації федеральна влада (точніше, її президентська складова) прийняла стратегію «зміцнення вертикалі» владних відносин, тобто їх більшої централізації.

Безліч прийнятих федеральною владою рішень тому свідчення:

  • фактичне скасування виборності губернаторів;
  • створення федеральних округів;
  • укрупнення регіонів;
  • перехід на пропорційну виборчу систему;
  • створення безлічі державних корпорацій і т.п.

Вжиті заходи принесли певний результат. «Вертикаль» і справді деяким чином зміцнилася.

Але чим далі, тим помітніше ставали зростаючі витрати такої політики.

Перерозподіляючи сили і кошти на користь центру, федеральна влада змушена брати на себе і більше відповідальності. Але керувати такою величезною країною, як Росія, мало не в «ручному режимі», займаючись переважно ліквідацією наслідків постійно виникаючих локальних «пожеж» (і в прямому, і в переносному сенсі), навряд чи перспективно. Хоча дискусія про те, яка саме ступінь централізації влади достатня для великої країни, мабуть, нескінченна. Очевидного і влаштовуючого всіх її вирішення на сьогоднішній день не існує. Але в тому, що тільки що відбудована російська державність потребує чергової модернізації, сумнівів немає.

Источник: moyaosvita.com.ua

Официальный рупор Минобороны РФ открыто издевается над украинской недальновидностью и ролью американцев в политике Киева, который уничтожил «Мотор Сич», предоставив русским монопольное положение на китайском рынке.

Киев — Благодаря скоординированной деятельности Украины и США по уничтожению украинского производителя авиадвигателей, российские вертолеты с двигателями российского производства получили открытый монопольный доступ на рынок гражданской и военной авиации Поднебесной — сообщает официальный печатный орган Минобороны РФ военно-политический еженедельник «Звезда».

Официальный рупор Минобороны РФ открыто издевается над украинской недальновидностью и ролью американцев в политике Киева, который уничтожил «Мотор Сич», предоставив русским монопольное положение на китайском рынке.

«России впору сказать спасибо США за свое фактически монопольное положение на китайском вертолетном рынке», — начинает редакция свой материал «О пользе слона в посудной лавке», где рупор российского Минобороны хвалится своими достижениями на рынке Поднебесной.

Официальный орган МО РФ военно-политический еженедельник «Звезда» сообщает, что Народно-освободительная армия Китая начала получать на вооружение армейской авиации российские вертолеты семейства «Миля» Ми-17В-7 с двигателем российского производства ВК-2500-03. Вертолеты производит Санкт-Петербургское АО «ОДК-Климов», входящее в АО «Объединенная двигателестроительная корпорация госкорпорации Ростех. Последняя, в свою очередь в конце августа 2020 года сообщила об открытии нового производства вертолетных двигателей в Уфе.

Несмотря на двойное назначение технологий — они применяются и в гражданской, и в военной авиации — Россия не делает секрета из своего технологического достижения и планов по строительству и эксплуатации двигателей. Наоборот, эти проекты демонстративно тиражируются в российских СМИ как пример высокотехнологичного импортозамещения и технологической отсталости Украины, которая уничтожила свой завод «Мотор Сич», служивший до 2014 года основным поставщиком авиационных силовых агрегатов в рамках совместных украино-российских производственных проектов.

Агентство Rusonline посвятило в августе 2020 года открытию нового производства пафосный большой щедро иллюстрированный материал с завода в Уфе, в котором раскрывает множество деталей: «Новая промышленная площадка ориентирована на выпуск узлов серийных и перспективных вертолетных двигателей в классе мощности до 5 тысяч л.с. — ВК-2500, ТВ3-117, ВК-650В, ВК-1600В для гражданских и боевых вертолетов, в том числе машин самой массовой в мире серии Ми-8/17, ударных Ми-28 и Ка-52, а также многоцелевых Ка-226Т и Ка-62. ВК-2500 создан на смену вертолетному двигателю ТВ3-117 производства «Мотор Сич».

«Данное событие выходит далеко за пределы рутинной военно-промышленной хроники и знаменует новый этап окончательного преодоления авиационной промышленностью России не только внутренней зависимости от поставок авиадвигателей с Украины, но также и освобождение от этого тяжкого бремени при поставке вертолетной техники в третьи страны», — с гордостью сообщает Минобороны РФ через свой еженедельник «Звезда», и уже предвкушает освоение других экспортных рынков, куда ранее поставлялись двигатели заблокированной украинскими властями по требованию Вашингтона «Мотор Сич».

Помимо этого, «Звезда» аргументированно опровергает удобный украинским ура-патриотам миф о том, что в Китай из России поставляется «контрафакт», произведенный на самом деле на Украине и проданный в КНР через третьи страны.

«А теперь о самом пикантном обстоятельстве этой истории, которое, по сути, и обеспечило успешное продвижение российских вертолетных двигателей на огромный китайский рынок, — раскрывает орган Минобороны РФ секрет своего успеха на рынке КНР. — Дело в том, что основным поставщиком этой продукции в Китай намеревался стать сам запорожский моторостроительный холдинг „Мотор Сич». На эту тему его руководство уже несколько лет вело основательные переговоры с китайской стороной. Китайцы, у которых авиационное двигателестроение традиционно одно из самых слабых мест местной военной промышленности, были крайне заинтересованы в этом украинском ресурсе и готовы заплатить, ну, очень большие деньги, чтобы сделать его своим. Если бы это произошло, китайский вертолетный рынок оказался бы наглухо закрыт для российских авиадвигателей. И, отмечу, не только китайский, поскольку Россия получила бы мощного конкурента и на мировом рынке, где советский Ми-8 в разных модификациях до сих пор является одним из наиболее массовых на планете винтокрылов», — пишет еженедельник «Звезда» об упущенных Украиной в пользу РФ огромных возможностях.

Россияне даже не скрывают своего искреннего восхищения политикой Украины и искренней благодарности Киеву и Вашингтону за крах «Мотор Сич».

«На сегодняшний день весьма выгодная для обеих сторон, то есть для Пекина и Киева, сделка полностью парализована без какой-либо перспективы ее успешного завершения», — с радостью напоминает печатный орган российского Минобороны и снабжает материал справкой об аресте акций АО «Мотор Сич», благодаря которому производство на украинском предприятии парализовано, а Россия смогла заполучить монопольный доступ на китайский рынок.

Киев и Вашингтон сделали все возможное, чтобы технологии в сфере производства авиадвигателей не достались китайцам. А Россия не скрывает, что стала единственным реальным выгодоприобретателем в украино-американской политической сделке по уничтожению «Мотор Сич»

Издевательский материал о закате былого технологического могущества Украины заканчивается «Эпитафией с вынесением благодарности» лично от Александра Ватагина, исполнительного директора российского АО «ОДК-Климов»: «На данный момент будущего у „Мотор Сич» мы не видим. Когда-то это был флагман среди моторостроительных предприятий, завод с лучшим оборудованием, на котором размещалось производство самых массовых двигателей. Но время идет. Оно беспощадно. Оборудование и технологии устаревают. Ограниченность рынка и произошедшие политические события однозначно губительно влияют на „Мотор Сич». Сегодня он далеко не флагман и с моторостроительной промышленностью России не сравним», — заявил руководитель одного из ведущих разработчиков газотурбинных двигателей, который и рассчитывает занять место украинской «Мотор Сич» на китайском и других рынках сбыта благодаря политической сделке между Киевом и Вашингтоном.

 

Источник: inosmi.ru


Categories: Вопросы

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.