За визначенням, Каспійське море – це найбільше на Землі безстічне озеро, розташоване на стику Європи й Азії. Морем воно називається через його розмірів, а також тому, що його ложе утворено земною корою океанічного типу. А ось вважати його безстічним не зовсім коректно – адже існує затоку Кара-Богаз-Гол, який грає виключно важливу роль в житті Каспійського моря і який надає величезний вплив на його водний і сольовий баланси.

Вода в Каспійському морі солона: його солоність становить від 0,5% поблизу гирла Волги до 1,1-1,3% на південному сході. У середньому це приблизно в три рази менше солоності вод світового океану.

Перші згадки про Каспійському морі зустрічаються на древніх глиняних табличках IX століття до н. е.., знайдених при розкопках Ніневії, столиці Ассирії. Там воно іменується «Великим східним морем». Геродот в V столітті до н. е.. вперше висловив припущення про те, що Каспійське море не пов’язане ні з яким іншим морем, хоча багато вчених того часу вважали його північним затокою Світового океану, що оточував, за їх уявленнями, всю відому тоді землю.
крема, Аристотель був переконаний, що гирканський море (так називали тоді Каспій) пов’язане підземними течіями з Понтом Евксинського (Чорним морем). Вивченням зв’язку Каспію з іншими морями займався під час своїх походів і Олександр Македонський. А ось знаменитий учений давнину Cтpaбoн у своєму трактаті «Географія» зображував Каспій витягнутим по паралелі із заходу на схід.
Свою сучасну назву Каспій отримав за назвою древніх племен – Каспій, що населяли правий берег Кури поблизу моря в II столітті до н. е..

Площа Каспійського моря в даний час складає приблизно 371 000 квадратних кілометрів, що трохи більше площі Німеччини. Площа Каспію становить близько 18% загальної площі всіх озер земної кулі і в 4,4 рази перевищує площу другого за величиною озера світу – Верхнього (Північна Америка). Разом з тим площа Каспію значно перевершує площу деяких морів Світового океану: наприклад, вона практично дорівнює площі Балтійського моря, в 2,7 рази перевершує площу Адріатичного моря і в 4,3 рази – площа Білого моря.

Середня глибина Каспійського моря становить 208 метрів, а максимальна – 1025 метрів. Його протяжність з півночі на південь – приблизно 1200 кілометрів, із заходу на схід – від 195 до 435 кілометрів (в середньому 310-320 кілометрів). Ця витягнутість моря з півночі на південь створює великі кліматичні відмінності між окремими його частинами (особливо в зимовий сезон).
За своїми фізико-географічним умовам Каспійське море умовно ділиться на три частини – Північний Каспій, Середній Каспій і Південний Каспій.
У загальній складності в Каспійське море впадають близько 130 річок.


новний обсяг стоку приносять Волга (80%), Кура (6%), Урал (5%), а також Терек, Сулак і Самур (у сумі 5%). Стік рік іранського узбережжя і всіх інших малих річок не перевищує 4%. З 130 каспійських річок дев’ять мають гирлі у формі дельти.

Природно, найбільша річка, що впадає в Каспійське море, – Волга. Її середньорічний водостік становить від 215 до 224 кубічних кілометрів. А ось підземний приплив в Каспій становить всього 3-5 кубічних кілометра в рік, тому в порівнянні з іншими складовими водного балансу його внесок у зміну рівня моря практично непомітний.

Точні виміри рівня Каспійського моря і систематичні спостереження за його коливаннями ведуться з 1837 року. За цей час найвищий рівень води був зареєстрований в 1882 році (мінус 25 метрів), найнижчий – в 1977 році (мінус 29 метрів).

Загальне зниження в 1900-1977 роках склало 3 метра, а з 1978 року рівень Каспію став різко підвищуватися і в 1985 році досяг позначки мінус 27,97 метра. Потім, починаючи з 1998 року, стала спостерігатися стабілізація рівня Каспійського моря.

Причини подібного зміни рівня води Каспійського моря пов’язані з кліматичними, геологічними і антропогенними факторами, причому останні роблять на водний режим Каспійського моря дуже сильний вплив.
льш того, можна сказати, що людина своєю діяльністю за кілька десятиліть радикально змінив величезні площі басейну Каспійського моря і його узбережжя. По берегах практично всіх річок були вирубані ліси, осушені стариці і болота, розорані луки, побудовані міста, прокладені дороги. Величезні території, своєю рослинністю утримували вологу і грали роль природних насосів, були перетворені в голу поверхню, з якою дощова і тала вода стікає, майже не затримуючись. Та й самі річки, та ж Волга – це вже не річки в звичайному сенсі цього слова, а ланцюг електростанцій і штучних озер-водосховищ. Коротше кажучи, гідрологічний режим більшої частини басейну Каспійського моря був порушений.

Типовий приклад: якщо в післявоєнні роки зменшення річкового стоку в Каспійське море відбувалося в основному на господарські потреби, то в 1970-80-ті роки провідну роль у вилученні річкового стоку стало грати зрошуване землеробство. В результаті за період з 1940 по 1990 рік море недоотримало понад 1000 кубічних кілометрів води, що рівносильно перекриттю всіх річок, що впадають в нього, на 3-4 роки.
В даний час обсяг безповоротного водоспоживання в середньому оцінюється в 30-40 кубічних кілометрів на рік, причому більше 70% всіх вилучень припадає на волзький стік.
Висновок з усього вищесказаного сумний: якщо умови, що характеризують стік річок до 1940 року, збереглися б до наших днів, то рівень Каспійського моря був би вище фактичної позначки щонайменше на два метри.


Тваринний світ Каспійського моря представлений 1809 видами, з яких 415 відносяться до хребетних. У морі зареєстровано 101 вид риб: у ньому зосереджено близько 80% світових запасів осетрових, а також значна частина таких прісноводних риб, як вобла, судак і сазан. А ще Каспійське море – це середовище проживання таких риб, як кефаль, короп, кілька, лящ, окунь і щука. У Каспійському морі мешкає також морський ссавець – каспійський тюлень.

Рослинний світ Каспійського моря і його узбережжя представлений 728 видами. З рослин в Каспійському морі переважають водорості – синьо-зелені, червоні, бурі та ін, з квіткових – зостера і руппія. Деякі рослини були занесені в Каспійське море людиною свідомо, деякі – на днищах кораблів.
А ще в Каспійському морі розробляється безліч родовищ нафти і газу. За оцінками Мінприроди Росії, розвідані запаси нафти всього шельфу Каспійського моря становлять 2,95 мільярда тонн, а природного і нафтового газу – 3,1 трильйона кубометрів, у тому числі запаси російської частини шельфу оцінюються в 100-150 мільйонів тонн нафти і 530 мільярдів кубометрів газу. А за деякими оцінками західних компаній, запаси нафти всього Каспію можуть доходити до 10 мільярдів тонн.
Нафтовидобуток в Каспійському морі почалася в 1820 році, коли на Апшеронському шельфі була пробурена перша нафтова свердловина. У другій половині XIX століття почався видобуток нафти в промислових обсягах на Апшеронському півострові, а потім і на інших територіях.
Апшеронський півострів належить Азербайджану, а от у російському секторі Каспійського моря промисловий видобуток нафти була почата тільки в 2010 році. На сьогоднішній день на російській частині дна Каспію відкрито десять родовищ, які можуть забезпечити щорічний видобуток приблизно 40 мільйонів тонн нафти.


Источник: moyaosvita.com.ua

Положення на фізичній карті

Каспій — це внутрішнє бессточное солоне озеро. Географічне положення Каспійського озера — континент Євразія на стику частин світу (Європи та Азії).

Каспійське озеро

Протяжність лінії берега озера становить від 6500 км до 6700 км. З урахуванням островів протяжність збільшується до 7000 км.

Прибережні території Каспійського озера восновному ниці. Північна їх частина порізана протоками Волги і Уралу. Дельта річок багата островами. Поверхня води в цих районах покрита заростями. Відзначається заболоченість великих ділянок суші.

Східне узбережжя Каспію примикає до пустелях і напівпустель. На берегах озера є значні поклади вапняків. Для західного і частини східного узбережжя характерна звивиста лінія берега.

Каспійське озеро на карті представлено значними розмірами. Вся прилегла до нього територія отримала назву Прикаспий.

деякі характеристики


Каспійське озеро за своєю площею та обсягом води вньому не має собі рівних на Землі. Воно простягнулося з півночі на південь на тисячу сорок дев'ять кілометрів, а найбільша його протяжність із заходу на схід становить 435 кілометрів.

Чому каспійське озеро називають морем

Якщо брати до уваги глибину водойм, їхплощі і об'єм води, то озеро можна порівняти з Жовтим, Балтійським і Чорним морями. За цим же параметрам Каспій перевершує Тірренське, Егейське, Адріатичне і інші моря.

Обсяг води, наявний в Каспійському озері, становить 44% запасу всіх озерних вод планети.

Озеро або море?

Чому Каспійське озеро називають морем? Невже саме значні розміри водойми стали причиною присвоєння такого «статусу»? Точніше кажучи, це стало однією з таких причин.

До іншим можна віднести величезну масу води возері, наявність припливів і відливів, великої хвилі під час штормових вітрів. Все це характерно для справжніх морів. Стає ясно, чому Каспійське озеро називають морем.

Але тут не названо одне з основних умов,яке обов'язково має існувати, щоб географи могли зарахувати водойму до моря. Йдеться про прямий зв'язок озера зі Світовим океаном. Саме цій умові Каспій не відповідає.


Там, де знаходиться Каспійське озеро, кількадесятків тисяч років тому сформувалося поглиблення в земній корі. Сьогодні його наповнюють води Каспію. За оцінками вчених, в кінці XX століття рівень води в Каспійському морі був на 28 метрів нижче рівня Світового океану. Безпосереднє з'єднання вод озера і океану перестало існувати приблизно 6 тисячоліть тому. Висновок зі сказаного полягає в тому, що Каспійське море — це озеро.

Є ще одна особливість, яка відрізняє Каспій відморя — солоність води в ньому майже в 3 рази нижче солоності Світового океану. Пояснення цього полягає в тому, що близько 130 великих і малих річок несуть прісні води в Каспійське море. Волга привносить в цю роботу найістотніший внесок — до 80% всіх вод «віддає» озеру саме вона.

Річка зіграла ще одну важливу роль в житті Каспію. Саме вона допоможе знайти відповідь на питання про те, чому Каспійське озеро називають морем. Тепер, коли людиною побудовано безліч каналів, стало фактом, що Волга з'єднує озеро з Світовим океаном.

Історія виникнення озера

Сучасний вигляд і географічне положенняКаспійського озера обумовлені безперервними процесами, що відбуваються на поверхні Землі і в її надрах. Були часи, коли Каспій з'єднувався з Азовським морем, а через нього з Середземним і Чорним. Тобто десятки тисяч років тому Каспійське озеро було частиною Світового океану.


Глибина Каспійського озера

В результаті процесів, пов'язаних з підняттям іопусканням земної кори, з'явилися гори, що знаходяться на місці сучасного Кавказу. Вони відокремили водойму, який був частиною величезного стародавнього океану. Пройшов не один десяток тисяч років, перш ніж басейни Чорного і Каспійського морів розділилися. Але довгий час зв'язок між їх водами здійснювалася через протоку, який був на місці Кумо-Маничською западини.

Періодично вузьку протоку то осушуються, то знову наповнювався водою. Це відбувалося через коливання рівня Світового океану і змін вигляду суші.

Одним словом, походження Каспійського озера тісно пов'язане із загальною історією формування поверхні Землі.

Свою сучасну назву озеро отримало черезплемен Каспію, що населяли східні частини Кавказу і степові зони прикаспійських територій. За всю історію існування озеро мало 70 різних назв.

Територіальний поділ озера-моря

Глибина Каспійського озера в різних його місцях дуже відрізняється. Виходячи з цього, всю акваторію озера-моря умовно розбили на три частини: Північний Каспій, Середній і Південний.

Де знаходиться Каспійське озеро

Мілководна — це північна частина озера. Середня глибина цих місць складає 4,4 метра. Найбільшим показником є ​​відмітка в 27 метрів. А на 20% всієї площі Північного Каспію глибина всього близько метра. Ясно, що для судноплавства ця частина озера мало придатна.

Середній Каспій має найбільшу глибину в 788 метрів. Глибоководна частина займає південну акваторію озера. Середня глибина тут складає 345 метрів, а найбільша — 1026 метрів.

Сезонні зміни на море


Через великої протяжності водойми з півночі на південь кліматичні умови на узбережжі озера неоднакові. Від цього ж залежать і сезонні зміни на територіях, прилеглих до водойми.

Географічне положення Каспійського озера

Взимку на південному узбережжі озера на територіїІрану температура води не опускається нижче 13 градусів. В цей же період в північній частині озера біля берегів Росії вода має температуру не вище 0 градусів. Північний Каспій скутий льодом протягом 2-3 місяців в році.

Влітку практично скрізь Каспійське озеро прогрівається до 25-30 градусів. Тепла вода, відмінні піщані пляжі, сонячна погода створюють прекрасні умови для відпочинку людей.

Каспій на політичній карті світу

На берегах Каспійського озера розташовані п'ять держав — Росія, Іран, Азербайджан, Казахстан і Туркменія.

Території Росії належать західні райониПівнічного і Середнього Каспію. Іран розташований на південних берегах моря, йому належить 15% від всієї протяжності берегової лінії. Східну лінію берегів ділять Казахстан і Туркменістан. На південно-західних територіях Прикаспію розташований Азербайджан.


Питання розподілу акваторії озера міжприкаспійськими державами ось уже на протязі багатьох років є найгострішим. Глави п'яти держав намагаються знайти рішення, яке задовольнило б запити і вимоги кожного.

Природні багатства озера

Каспій з давніх часів для місцевих жителів служив водної транспортної магістраллю.

Каспійське море це озеро

Озеро славиться цінними породами риб, зокремаосетровими. Їх запаси складають до 80% від світових ресурсів. Питання збереження популяції осетрових має міжнародне значення, він вирішується на рівні уряду прикаспійських держав.

Каспійський тюлень — ще одна загадка унікальногоморя-озера. Вчені до цих пір не до кінця розгадали таємницю появи цієї тварини у водах Каспію, як, втім, і інших видів тварин північних широт.

Всього в Каспійському морі мешкає 1809 видіврізних груп тварин. Рослин налічується 728 видів. Більшість з них є «корінними жителями» озера. Але є невелика група рослин, які були занесені сюди людиною навмисно.

З корисних копалин головне багатство Каспію -це нафта і газ. Деякі інформаційні джерела запаси нафти родовищ Каспійського озера порівнюють з Кувейтом. Промислова морський видобуток чорного золота ведеться на озері з кінця XIX століття. Перша ж свердловина з'явилася на Апшеронському шельфі в 1820 році.

Сьогодні уряду прикаспійських держав одностайно вважають, що не можна розглядати регіон лише як джерело нафти і газу, залишаючи при цьому без уваги екологію Каспію.

Крім нафтових родовищ, на території Прикаспію є поклади солі, каменю, вапняку, глини і піску. Їх видобуток теж не могла не вплинути на екологічну ситуацію регіону.

Коливання рівня моря

Рівень води в Каспійському озері не єпостійним. Про це говорять свідчення, які стосуються IV століття до нашої ери. Стародавні греки, які досліджували море, виявили великий затоку в місці впадання Волги. Існування мілководного протоки між Каспієм і Азовським морем теж було виявлено ними.

Походження Каспійського озера

Є й інші дані про рівень води вКаспійському озері. Факти говорять про те, що рівень був набагато нижче існуючого зараз. Доказом служать стародавні архітектурні споруди, виявлені на морському дні. Будівлі належать до VII-XIII століть. Зараз глибина їх затоплення становить від 2 до 7 метрів.

У 1930 році рівень води в озері ставкатастрофічно знижуватися. Процес тривав протягом майже п'ятдесяти років. Це викликало велику тривогу у людей, так як вся господарська діяльність Прикаспію пристосована до сталого раніше рівню води.

З 1978 року рівень знову почав підніматися. Сьогодні він став вище вже більш ніж на 2 метри. Це теж небажане явище для людей, які проживають на узбережжі озера-моря.

Основною причиною, яка впливає на коливання рівняводи в озері, називають зміну клімату. Це тягне за собою збільшення обсягу річкових вод, що надходять в Каспій, кількості атмосферних опадів, зменшення інтенсивності випаровування води.

Однак не можна сказати, що це єдина думка, що пояснює коливання рівня води в Каспійському озері. Існують і інші, не менш правдоподібні.

Діяльність людини і екологічні проблеми

Площа водозбірного басейну Каспійського озера в10 разів перевищує поверхню акваторії самого водоймища. Тому всі зміни, що відбуваються на такій величезній території так чи інакше впливають на екологію Каспію.

Важливу роль у зміні екологічноїобстановки в районі Каспійського озера відіграє діяльність людини. Наприклад, забруднення водойми шкідливими і небезпечними речовинами відбувається разом з припливом прісної води. Це безпосередньо пов'язано з промисловим виробництвом, видобутком копалин ресурсів та іншої господарської діяльністю людини на території водозбірного басейну.

Стан навколишнього середовища Каспію і прилеглих донього територій викликає загальну стурбованість урядів країн, розташованих тут. Тому обговорення заходів, спрямованих на збереження унікального озера, його флори і фауни, стало традиційним.

У кожної держави є розуміння того, що тільки спільними зусиллями можна поліпшити екологію Каспію.

</ P>>

Источник: uk.stuklopechat.com

Полуострова Каспийского моря

Крупные полуострова Каспийского моря:

  • Аграханский полуостров
  • Апшеронский полуостров, расположенный на западном побережье Каспия на территории Азербайджана, на северо-восточном окончании Большого Кавказа, на его территории расположены города Баку и Сумгаит
  • Бузачи
  • Мангышлак, расположен на восточном побережье Каспия, на территории Казахстана, на его территории находится город Актау
  • Мианкале
  • Тюб-Караган

Острова Каспийского моря

В Каспийском море расположено около 50 крупных и средних островов общей площадью примерно 350 квадратных километров. Наиболее крупные острова:

  • Ашур-Ада
  • Гарасу
  • Гум
  • Даш
  • Бёюк-Зиря
  • Зянбил
  • Кюр Даши
  • Хара-Зира
  • Огурчинский
  • Сенги-Мугань
  • Тюлений
  • Тюленьи острова
  • Чечень
  • Чыгыл

Заливы Каспийского моря

Крупные заливы Каспийского моря:

  • Аграханский залив
  • Кизлярский залив
  • Мёртвый Култук (бывший Комсомолец, быв. залив Цесаревича)
  • Кайдак
  • Мангышлакский
  • Казахский
  • Кендерли
  • Туркменбаши (залив) (бывший Красноводский)
  • Туркмен (залив)
  • Гызылагач (бывший залив имени Кирова)
  • Астрахань (залив)
  • Гасан-кули
  • Гызлар
  • Гиркан (бывший Астарабад)
  • Энзели (бывший Пехлеви)
  • Кара-Богаз-Гол

Реки, впадающие в Каспийское море-в Каспийское море впадает 130 рек, из них 9 рек имеют устье в форме дельты. Крупные реки, впадающие в Каспийское море — Волга, Терек, Сулак, Самур (Россия), Урал, Эмба (Казахстан), Кура (Азербайджан), Атрек (Туркменистан), Сефидруд (Иран) и другие. Крупнейшая река, впадающая в Каспийское море — Волга, её среднегодовой водосток составляет 215—224 кубических километра. Волга, Урал, Терек, Сулак и Эмба дают до 88—90 % годового водостока в Каспийское море.

Физиография

Площадь, глубина, объём воды— площадь и объём воды Каспийского моря значительно изменяется в зависимости от колебаний уровня воды. При уровне воды −26,75 м площадь составляет примерно 371 000 квадратных километров, объём вод — 78 648 кубических километров[3], что составляет примерно 44 % мировых запасов озёрных вод. Максимальная глубина Каспийского моря — в Южно-Каспийской впадине, в 1025 метрах от уровня его поверхности. По величине максимальной глубины Каспийское море уступает лишь Байкалу (1620 м) и Танганьике (1435 м). Средняя глубина Каспийского моря, рассчитанная по батиграфической кривой, составляет 208 метров[5]. В то же время северная часть Каспия — мелководная, её максимальная глубина не превышает 25 метров, а средняя глубина — 4 метра.

Колебания уровня воды— уровень воды в Каспийском море подвержен значительным колебаниям. По данным современной науки, в течение последних трех тысяч лет величина изменения уровня воды Каспийского моря достигала 15 метров. По данным археологии и письменных источников фиксируется высокий уровень Каспийского моря в начале XIV века[6]. Инструментальное измерение уровня Каспийского моря и систематические наблюдения за его колебанием ведутся с 1837 года, за это время самый высокий уровень воды зарегистрирован в 1882 году (−25,2 м), самый низкий — в 1977 году (−29,0 м), с 1978 года уровень воды повышался и в 1995 году достиг отметки −26,7 м, с 1996 года опять наметилась тенденция к понижению[7]. Причины изменения уровня воды Каспийского моря учёные связывают с климатическими, геологическими и антропогенными факторами. Но в 2001 уровень моря вновь стал повышаться, и достиг отметки −26,3 м.

Температура воды— температура воды подвержена значительным широтным изменениям, наиболее отчётливо выраженным в зимний период, когда температура изменяется от 0—0,5 °C у кромки льда на севере моря до 10—11 °C на юге, то есть разность температуры воды составляет около 10 °C. Для мелководных районов с глубинами менее 25 м годовая амплитуда может достигать 25—26 °C. В среднем температура воды у западного побережья на 1—2 °C выше, чем у восточного, а в открытом море температура воды выше, чем у побережий, на 2—4 °C.

Состав воды— солевой состав вод замкнутого Каспийского моря отличается от океанского. Существуют значительные различия в соотношениях концентраций солеобразующих ионов особенно для вод районов, находящихся под непосредственным влиянием материкового стока. Процесс метаморфизации вод моря под влиянием материкового стока приводит к уменьшению относительного содержания хлоридов в общей сумме солей морских вод, увеличению относительного количества карбонатов, сульфатов, кальция, которые являются основными компонентами в химическом составе речных вод. Наиболее консервативными ионами являются калий, натрий, хлор и магний. Наименее консервативны кальций и гидрокарбонат-ион. В Каспии содержание катионов кальция и магния почти в два раза выше, чем в Азовском море, а сульфат-аниона — в три раза.

Рельеф дна— рельеф северной части Каспия — мелководная волнистая равнина с банками и аккумулятивными островами, средняя глубина Северного Каспия составляет 4—8 метров, максимальная не превышает 25 метров. Мангышлакский порог отделяет Северный Каспий от Среднего. Средний Каспий достаточно глубоководный, глубина воды в Дербентской впадине достигает 788 метров. Апшеронский порог разделяет Средний и Южный Каспий. Южный Каспий считается глубоководным, глубина воды в Южно-Каспийской впадине достигает 1025 метров от поверхности Каспийского моря. На каспийском шельфе распространены ракушечные пески, глубоководные участки покрыты илистыми осадками, на отдельных участках имеется выход коренных пород.

Климат— климат Каспийского моря — континентальный в северной части, умеренный в средней части и субтропический в южной части. В зимний период среднемесячная температура воздуха изменяется от −8…−10 в северной части до +8…+10 в южной части, в летний период — от +24…+25 в северной части до +26…+27 в южной части. Максимальная температура +44 градуса зафиксирована на восточном побережье. Среднегодовое количество осадков составляет 200 миллиметров, от 90—100 миллиметров в засушливой восточной части до 1700 миллиметров у юго-западного субтропического побережья. Испарение воды с поверхности Каспийского моря — около 1000 миллиметров в год, наиболее интенсивное испарение в районе Апшеронского полуострова и в восточной части Южного Каспия — до 1400 миллиметров в год. Среднегодовая скорость ветра составляет 3—7 метра в секунду, в розе ветров преобладают северные ветры. В осенние и зимние месяцы ветры усиливаются, скорость ветров нередко достигает 35—40 метров в секунду. Наиболее ветреные территории — Апшеронский полуостров, окрестности Махачкалы и Дербента, там же зафиксирована наиболее высокая волна высотой 11 метров.

Течения— циркуляция вод в Каспийском море связана с водостоком и ветрами. Поскольку большая часть водостока приходится на Северный Каспий, преобладают северные течения. Интенсивное северное течение выносит воды с Северного Каспия вдоль западного побережья к Апшеронскому полуострову, где течение разделяется на две ветви, одна из которых движется дальше вдоль западного берега, другая уходит к Восточному Каспию.

Хозяйственное освоение Каспийского моря

Добыча нефти и газа-в Каспийском море разрабатывается множество месторождений нефти и газа. Доказанные ресурсы нефти в Каспийском море составляют около 10 миллиардов тонн, общие ресурсы нефти и газоконденсата оцениваются в 18—20 миллиардов тонн. Нефтедобыча в Каспийском море началась в 1820 году, когда на Апшеронском шельфе близ Баку была пробурена первая нефтяная скважина. Во второй половине XIX века началась добыча нефти в промышленных объёмах на Апшеронском полуострове, затем — и на других территориях. В 1949 году на Нефтяных Камнях впервые начали добывать нефть со дна Каспийского моря. Так, 24 августа этого года бригада Михаила Каверочкина приступила к бурению скважины, давшей 7 ноября того же года долгожданную нефть[12]. Помимо добычи нефти и газа, на побережье Каспийского моря и каспийском шельфе ведётся также добыча соли, известняка, камня, песка, глины.

Судоходство— в Каспийском море развито судоходство. На Каспийском море действуют паромные переправы, в частности, Баку — Туркменбаши, Баку — Актау, Махачкала — Актау. Каспийское море имеет судоходную связь с Азовским морем через реки Волгу, Дон и Волго-Донский канал.

Рыболовство и добыча морепродуктов-рыболовство (осетровые, лещ, сазан, судак, килька), добыча икры, а также промысел тюленя. В Каспийском море осуществляется более 90 процентов мирового вылова осетровых. Помимо промышленной добычи, в Каспийском море процветает нелегальная добыча осетровых и их икры.

Правовой статус Каспийского моря— после распада СССР раздел Каспийского моря долгое время был и до сих пор остаётся предметом неурегулированных разногласий, связанных с разделом ресурсов каспийского шельфа — нефти и газа, а также биологических ресурсов. В течение длительного времени шли переговоры между прикаспийскими государствами о статусе Каспийского моря — Азербайджан, Казахстан и Туркменистан настаивали на разделе Каспия по срединной линии, Иран — на разделе Каспия по одной пятой части между всеми прикаспийскими государствами.Ныне действующий правовой режим Каспия установлен советско-иранскими договорами 1921 и 1940 гг. Эти договоры предусматривают свободу судоходства по всей акватории моря, свободу рыболовства за исключением десятимильных национальных рыболовных зон и запрет на плавание в его акватории судов под флагом некаспийских государств. Переговоры о правовом статусе Каспия в настоящее время продолжаются.

Источник: wiki.wargaming.net

Каспи́йское мо́ре (Ка́спий) – самый крупный замкнутый водоём на Земле. По своим размерам Каспийское море намного превосходит такие озёра, как Верхнее, Виктория, Гурон, Мичиган, Байкал. По формальным признакам Каспийское море – это бессточное озеро. Однако, учитывая его большие размеры, солоноватые воды и режим, сходный с морским, этот водоём называют морем.

По одной из гипотез, Каспийское море (у древних славян – Хвалынское море) получило своё название в честь племён каспиев, живших до нашей эры на его юго-западном побережье.

Каспийское море омывает берега пяти государств: России, Азербайджана, Ирана, Туркменистана и Казахстана.

Каспийское море вытянуто в меридиональном направлении и расположено между 36°33΄ и 47°07΄ с.ш. и 45°43΄ и 54°03΄ в.д. (без залива Кара-Богаз-Гол). Протяжённость моря по меридиану около 1200 км; средняя ширина – 310 км. Северный берег Каспийского моря окаймлён Прикаспийской низменностью, восточный – пустынями Средней Азии; на западе к морю подходят горы Кавказа, на юге вблизи берега протягивается хребет Эльбурс.

Поверхность Каспийского моря находится значительно ниже уровня Мирового океана. Его современный уровень колеблется около отметок -27…-28 м БС. Этим уровням соответствуют площадь поверхности моря 390 и 380 тыс. км2 (без залива Кара-Богаз-Гол), объём вод 74,15 и 73,75 тыс. км3, средняя глубина примерно 190 м.

Каспийское море традиционно делят на три крупные части: Северный (24% площади моря), Средний (36%) и Южный Каспий (40%), существенно отличающиеся морфологией и режимом, а также большой и обособленный залив Кара-Богаз-Гол. Северная, шельфовая часть моря мелководная: средняя её глубина 5–6 м, максимальные глубины 15–25 м, объём менее 1% общей водной массы моря. Средний Каспий представляет собой обособленную котловину с областью максимальных глубин в Дербентской впадине (788 м); средняя его глубина около 190 м. В Южном Каспии средняя и максимальная глубины – 345 и 1025 м (в Южно-Каспийской впадине); здесь сосредоточено 65% водной массы моря.

В Каспийском море около 50 островов общей площадью приблизительно 400 км2; основные – Тюлений, Чечень, Зюдев, Коневский, Джамбайский, Дурнева, Огурчинский, Апшеронские. Протяжённость береговой линии примерно 6,8 тыс. км, с островами – до 7,5 тыс. км. Берега Каспийского моря отличаются разнообразием. В северной и восточной части они довольно сильно изрезаны. Здесь расположены крупные заливы Кизлярский, Комсомолец, Мангышлакский, Казахский, Кара-Богаз-Гол, Красноводский и Туркменский, множество бухт; у западного побережья – Кызылагачский. Наиболее крупные полуострова – Аграханский, Бузачи, Тюб-Караган, Мангышлак, Красноводский, Челекен и Апшеронский. Наиболее распространены берега аккумулятивные; участки с абразионными берегами встречаются по контуру Среднего и Южного Каспия.

В Каспийское море впадает свыше 130 рек, из них наиболее крупные – Волга, Урал, Терек, Сулак, Самур, Кура, Сефидруд, Атрек, Эмба (её сток поступает в море только в многоводные годы). Девять рек имеют дельты; крупнейшие находятся в устьях Волги и Терека.

Площадь водосбора Каспийского моря около 3,1 млн км2, из них около 1 млн км2 приходится на бессточные области.

Основная черта Каспия, как бессточного водоёма, – неустойчивость и большой диапазон многолетних колебаний его уровня. Эта наиболее важная гидрологическая особенность Каспийского моря оказывает существенное влияние на все его другие гидрологические характеристики, а также на строение и режим устьев рек, на береговые зоны. В плейстоцене уровень Каспийского моря изменялся в диапазоне ~200 м: от -140 до +50 м БС; в голоцене от -34 до -20 м БС. С первой трети XIX в. и до 1977 г. уровень моря снизился примерно на 3,8 м – до самой низкой отметки за последние 400 лет (-29,01 м БС). В 1978–1995 гг. уровень Каспийского моря поднялся на 2,35 м и достиг -26,66 м БС. С 1995 г. доминирует некоторая тенденция к понижению уровня – до -27,69 м БС в 2013 г.

Во время крупных трансгрессий северный берег Каспия смещался до Самарской Луки на Волге, а может быть, и дальше. При максимальных трансгрессиях Каспий превращался в сточное озеро: избыток вод стекал через Кума-Манычскую впадину в Азовское море и далее – в Чёрное море. В экстремальные регрессии южный берег Каспия смещался до Апшеронского порога.

Многолетние колебания уровня Каспия объясняются изменением структуры водного баланса Каспийского моря. Уровень моря повышается тогда, когда приходная часть водного баланса (прежде всего водный сток рек) возрастает и превышает расходную часть, и понижается, если приток речных вод сокращается. Суммарный водный сток всех рек составляет в среднем 300 км3/год; при этом на долю пяти крупнейших рек приходится почти 95% (Волга даёт 83%). В период наиболее низкого стояния уровня моря, в 1942–1977 гг., сток рек составил 275,3 км3/год (из них 234,6 км3/год – сток Волги), осадки – 70,9, подземный сток – 4 км3/год, а испарение и отток в залив Кара-Богаз-Гол – 354,79 и 9,8 км3/год. В период интенсивного подъёма уровня моря, в 1978–1995 гг., – соответственно 315 (Волга – 274,1), 86,1, 4, 348,79 и 8,7 км3/год; в современный период – 287,4 (Волга – 248,2), 75,3, 4, 378,3 и 16,3 км3/год.

Для внутригодовых изменений уровня Каспийского моря характерны максимум в июне–июле и минимум в феврале; размах внутригодовых колебаний уровня составляет 30–40 см. Сгонно-нагонные колебания уровня проявляются по всему морю, но наиболее значительны они в северной части, где при максимальных нагонах уровень может повыситься на 2–4,5 м и урез «отступить» на несколько десятков километров в глубь суши, а при сгонах – понизиться на 1–2,5 м. Сейшевые и приливные колебания уровня не превышают 0,1–0,2 м.

Несмотря на сравнительно небольшие размеры водоёма в Каспийском море бывает сильное волнение. Наибольшие высоты волн в Южном Каспии могут достигать 10–11 м. Высоты волн уменьшаются в направлении с юга на север. Штормовое волнение может развиться в любое время года, но чаще и опаснее оно в холодное полугодие.

В Каспийском море в целом преобладают ветровые течения; тем не менее на устьевых взморьях крупных рек заметную роль играют стоковые течения. В Среднем Каспии преобладает циклоническая циркуляция вод, в Южном Каспии – антициклоническая. В северной части моря схемы ветровых течений более нерегулярны и зависят от характеристик и изменчивости ветра, рельефа дна и очертания берегов, стока рек и водной растительности.

Температура воды подвержена значительным широтным и сезонным изменениям. В зимний период она изменяется от 0–0,5oC у кромки льда на севере моря до 10–11oC на юге. Летом температура воды в море в среднем 23–28oC, а на мелководных прибрежных акваториях в Северном Каспии может достигать 35–40oC. На глубинах поддерживается постоянная температура: глубже 100 м она составляет 4–7oC.

Зимой замерзает только северная часть Каспийского моря; в суровую зиму – весь Северный Каспий и прибрежные зоны Среднего Каспия. Ледостав в Северном Каспии продолжается с ноября по март.

Солёность воды особенно резко изменяется в северной части моря: от 0,1‰ на устьевых взморьях Волги и Урала до 10–12‰ на границе со Средним Каспием. В Северном Каспии велика и временная изменчивость солёности воды. В средней и южной частях моря колебания солёности невелики: в основном она составляет 12,5–13,5‰, увеличиваясь с севера на юг и с запада на восток. Самая большая солёность воды в заливе Кара-Богаз-Гол (до 300‰). С глубиной солёность воды возрастает незначительно (на 0,1–0,3‰). Средняя солёность моря около 12,5‰.

В Каспийском море и устьях впадающих в него рек обитает более ста видов рыб. Имеются средиземноморские и арктические вселенцы. Объектом промысла служат бычковые, сельдевые, лососёвые, карповые, кефалевые и осетровые рыбы. Последние насчитывают пять видов: осётр, белуга, севрюга, шип и стерлядь. Море способно давать ежегодно до 500–550 тыс. т рыбы, если не допускать её перелова. Из морских млекопитающих в Каспийском море обитает эндемичный каспийский тюлень. Через Каспийский регион ежегодно мигрируют 5–6 млн водоплавающих птиц.

Экономика Каспийского море связана с добычей нефти и газа, судоходством, рыболовством, добычей морепродуктов, различных солей и минералов (залив Кара-Богаз-Гол), с использованием рекреационных ресурсов. Разведанные ресурсы нефти в Каспийское море составляют около 10 млрд т, общие ресурсы нефти и газоконденсата оцениваются в 18–20 млрд т. Добыча нефти и газа ведётся во всё возрастающих масштабах. Используется Каспийское море и водным транспортом, в том числе по трассам река–море и море–река. Главные порты Каспия: Астрахань, Оля, Махачкала (Россия), Актау, Атырау (Казахстан), Баку (Азербайджан), Ноушехр, Бендер-Энзели, Бендер-Торкемен (Иран) и Туркменбаши (Туркменистан).

Хозяйственная деятельность и гидрологические особенности Каспийского моря создают ряд серьёзных экологических и водохозяйственных проблем. Среди них: антропогенное загрязнение речных и морских вод (в основном нефтепродуктами, фенолами и СПАВами), браконьерство и сокращение рыбьего поголовья, особенно осетровых; ущербы для населения и прибрежно-приморской хозяйственной деятельности вследствие крупномасштабных и быстрых изменений уровня водоёма, воздействие многочисленных опасных гидрологических явлений и гидролого-морфологических процессов.

Общий экономический ущерб для всех прикаспийских стран, связанный с быстрым и значительным недавним подъёмом уровня Каспийского моря, затоплением части береговой суши, разрушением берегов и береговых построек, составил по приблизительным оценкам от 15 до 30 млрд долл. США. Потребовалось срочное проведение инженерных мер по защите берегов.

Резкое падение уровня Каспия в 1930–1970-х гг. привело к меньшим ущербам, но и они были значительными. Обмелели судоходные подходные каналы, сильно заросло мелководное взморье в устьях Волги и Урала, что стало препятствием для прохода рыб в реки на нерест. Через упомянутые взморья пришлось сооружать рыбоходные каналы.

К числу нерешённых проблем относится и отсутствие международного соглашения о международно-правовом статусе Каспийского моря, разделе его акватории, дна и недр.

Каспийское море – объект многолетних исследований специалистов всех прикаспийских государств. В изучении Каспия активное участие принимали такие отечественные организации, как Государственный океанографический институт, Государственный гидрологический институт, Институт водных проблем РАН, Институт океанологии РАН, Гидрометцентр России, Каспийский научно-исследовательский институт рыбного хозяйства, географический факультет Московского государственного университета и др.

Д.В. Магрицкий

Источник: water-rf.ru


Categories: Озеро

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.