Дніпро

 

Дніпро (ст.-слов. Дънѣпръ; біл. Дняпро, рос.Днепр, крим. Özü, дав.-гр. Βορυσθένης, лат. Danapris, поетична назва — Славу́тич — третя за довжиною й площею басейну річка Європи після Волги й Дунаю, має найдовше русло в межах України. Довжина Дніпра в природному стані становила 2 285 км, тепер (після побудови каскаду водосховищ, коли в багатьох місцях випрямили фарватер) — 2 201 км; в межах України — 981 км. Площа басейну — 504 тис. км², з них в межах України — 291,4 тис. км².

Дніпро — рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км². Живлення змішане: снігове, дощове й підземне. Близько 80 % річного стоку Дніпра формується у верхній частині басейну, де випадає багато опадів, а випаровування мале. Водний режим річки визначається добре вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підняттям рівня води та зимовою меженню.


Старий Дніпро поперед себе
Сердито водами гуркоче,
Він лівий берег й правий берег
Навіки поєднати хоче.
Дніпро, ти батько та учитель,
З глибин віків причина наша,
В бездонно-синє Чорне море
Змиваєш сльози й горе наше.
Ти захисник — душі заступник
І гордість України й доля,
В тобі вся віра на майбутнє,
На хвилях: щастя, сила й воля. (С)

Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі «Повість врем’яних літ» й у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім». Історія України-Русі пов’язана з Дніпром. Його басейн є центральним місцем етногенезу й націогенезу українців. Київ — столиця України, завдяки Дніпру лежить на перетині торгових шляхів між Сходом і Заходом, Північчю й Півднем. Дніпро тісно пов’язаний з історією східних слов’ян, які розселялися по річці та її притоках — Прип’яті, Десні, Росі тощо. Тоді річки були основними шляхами — вони зв’язували віддалені землі і сприяли об’єднанню племен в одну державу — Київську Русь. Середнє Подніпров’я на чолі з Києвом було давнім культурним центром, навколо якого на межі VIII-IX століть об’єдналися східні слов’яни. По Дніпру та його притоках поширювалась культура Київської Русі — писемність, архітектура, мистецтво, — виникали великі міста, що в свою чергу ставали центрами розселення людей і розвитку господарства.


dnipro-map

Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, що називається «Мельпомена». Геродот відвідав грецькі колонії на берегах Дніпровського лиману за 450 років до нашої ери, а також плавав по річці до самих порогів. Опис Дніпра вище порогів історик зробив за розповідями купців, що плавали по річці в торгових справах. З того часу про велику слов’янську річку писали безліч істориків і письменників — і давніх часів, і середніх віків. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі «Повість врем’яних літ» і у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім».

Назва річки «Дніпро» вперше трапляється в літературних пам’ятках першої половини IV століття нашої ери. Походить від давньосхідноіранського «Велика річка». До того річка мала давньогрецьку назву Борисфен, що означає «той, що тече з півночі». Предки українців, давні східні слов’яни, називали її Славутичем («Син Слави») — ця назва досі зрідка використовується як синонім, особливо як поетична назва; римляни називали річку Данаприс, турки — Узу або Узи. Деякі дослідники схиляються до думки, що Дніпро в давнину називався Сіндгу, Сінд, Інд, оскільки в низів’ях річки існувала Сіндика, інакше — Сіндська Скіфія.


Karte Ukraine

Середньовіччя

Дніпро з’єднував Київську Русь з іншими державами й народами. Річкою пролягав стародавній торговий шлях, що в Лаврентіївськім літописі названо «великим шляхом з варяг у греки». Варязький шлях зв’язував Чорне та Балтійське моря й вів до Візантії. Нижнє Подніпров’я та північне узбережжя Чорного моря в давнину були важливими районами торгівлі — тут знаходились колонії фінікійців, греків, а пізніше, в середні віки, — венеціанців та генуезців. Також ці райони в давні часи були ареною боротьби з азіатськими ордами — хозарами, печенігами, половцями, татаро-монголами. Зміцнення кочівників, з одного боку, й ослаблення Києва, з другого, були причиною того, що Дніпровий шлях ставав все менш доступний і з кінця XII століття його функції став перебирати на себе Дністровий шлях із столицею Галицького князівства — Галичем. Завоювання України татарами остаточно знівелювало значення Дніпрового шляху й міст на ньому. Відродилося воно лише в XVI столітті. На Дніпрі засновано козацьку вольницю Запорозьку Січ, звідки козаки на швидких чайках здійснювали походи до турецьких берегів. По водах Дніпра вони спускалися до Чорного моря й нападали на ворожі фортеці. Січ неодноразово міняла своє місце, але лишалася в районі Дніпрових плавнів: болота та плавні захищали її від татар і турецьких галер.

Ранній новий час 


За Богдана Хмельницького Дніпро став головною річкою козацької держави. В добу «руїни», коли держава Хмельницького розпалася на Лівобережну й Правобережну з окремими гетьманами, війни між претендентами, що намагалися об’єднати державу, супроводжувалися переходами через Дніпро (зокрема, походи Тетері, Брюховецького і Дорошенка в 1660-х роках). Згодом Дніпро на довгій лінії від Лоєва до Кременчука (за винятком околиць Києва) став кордоном московської й польської сфери інтересів аж до 1793 року. В межах Литовсько-Польської держави комунікаційне значення мала верхня частина річки й її праві притоки, зокрема Прип’ять, і Десна: ними перевозили товари на захід і північний захід — до Вісли, Німана й Балтійського моря.

У XVIII столітті в Европі на водний транспорт звернули особливу увагу — Дніпро сполучили каналами з іншими річковими системами: в 1765–1768 роках — з басейном Німана каналом Огінського, в 1775 закінчили спорудження Королівського каналу, що зв’язав Дніпро з Віслою (через Мухавець, притоку Бугу, з притокою Прип’яті Піною). Обидва канали були споруджені з приватної ініціативи, щоб дати можливість транспортувати й сплавляти ліс з Полісся до балтійських портів — Гданська й Клайпеди. А на території Білорусі в 1797 році збудовано Березинський канал, що з’єднав Дніпро із Західною Двіною.


Дніпро згадується і описується в романах, поезії та прозі, піснях, сотнях історичних досліджень на різних мовах різних часів. Є Дніпро і в народних думах: «Тогда козаки собі добре дбали, к Дніпру-Славуті низенько уклоняли» («Дума про Самійла Кішку»). Згадується річка і в старовинних переказах, піснях. До неї звертаються і в літературі часів Козацької Держави («Вірші на жалосний погреб… Сагайдачного», драма «Милость Божія», козацькі літописи). Українське відродження XIX століття теж підносить тему Дніпра в літературі та мистецтві. Образ річки пов’язаний з усією творчістю Тараса Шевченка, в тому числі як символ історичної долі українського народу. Шевченків «Заповіт» і поховання поета над Дніпром великою мірою визначили і нині живу традицію шанування річки як української національної святині. До тематики Дніпра-Славути також звертались Максим Рильський, Григорій Чупринка, Василь Симоненко, Павло Тичина, Володимир Сосюра («Іще не скресла крига на Дніпрі» та інші), Микола Вінграновський («Чуєш, Дніпре мій», «Скажи мені, Дніпре», «Ніч Івана Богуна» тощо) та багато інших письменників. Дніпрові краєвиди також популярні серед художників — різних часів і різних країн.

День Дніпра 


У листопаді 2003 року Київрада ухвалила розширити перелік масових заходів у місті та заснувала День Дніпра «з метою донесення до людей проблеми сучасного екологічного стану ріки Дніпро, збереження природної рівноваги в басейні ріки та культурної спадщини, як основи національної культури, турботи про подальший розвиток традиційних культур та етносів». Відзначається День Дніпра в Києві в першу суботу липня і пов’язується зі святом Івана-Купала.

— Культурно-історичний портал «Спадщина Предків»

Источник: spadok.org.ua

Риби й членистоногі

У Дніпрі водяться майже всі з відомих в Україні понад 70 видів риб. Нижня частина річки багатша на рибу — там водиться 60—65 видів, тоді як біля Києва — лише 40. Найпоширеніші — коропові, прохідні й напівпрохідні риби (оселедці, осетрові, тараня та інші), які раніше заходили високо по течії, але після спорудження водосховищ затримуються на греблі, а то й взагалі не виходять із нижньої течії.

У верхньому Дніпрі зовсім зникло чимало типових річкових риб, в тому числі прохідні риби — білуга, чорноморсько-азовський осетр та оселедець,лосось, річковий вугор, а також зменшилась чисельність стерляді, підуста, головня, в’язя, жереха, линка.

нє місце займають озерні форми:лящ (близько 40 % вилову), щука, сом, короп, плітка, окунь.

У цілому за час існування водосховищ видовий склад риби в Каховському водосховищі зменшився від 67 до 56, в решті — від 58 до 45-50[16]. З наявних 56 видів риб дніпровських водоймищ — станом на 2006 рік — 13 долучають до сміттєвої (непромислової) риби, що через малі розміри не мала промислового значення. Корисними були лише 23 види.

У середині 50-х років річка давала близько 80 % усієї виловленої в річках УССР риби: 7 800 — 11 000 тонн на рік. У середині 90-х — 18 500 тонн, що в грошовому еквіваленті перевищувало 33 мільйони гривень, а в 2000 році — 7 000 — 8 000 тонн на рік.


Источник: www.sites.google.com

Дніпро – одна з найбільших рік Європи і найдовша та наймогутніша в Україні. Але для українців вона має не лише практичне значення як водна артерія, шлях, джерело прісної води.

Дніпро – найперший символ України, чинник, який не тільки фізично, а й духовно поєднує обидва берега, які протягом довгих історичних періодів входили до складу різних держав. Дніпро – це стержень, який тримає всі землі держави, як би далеко від нього вони не були.  

Напевно тому і склав наш народ так багато легенд про нього. Серед них є дуже схожі, які різняться лише окремими деталями чи стилем викладення, чи місцевістю, де були записані. Є вже оброблені літераторами. Пропонуємо добірку легенд, частина з яких була записана і в нашому краї.  

Дніпро і Десна

Дніпро і Десна – це брат і сестра. Вони були колись людьми. Як виросли вони, батько й мати поблагословили їх у дорогу. Змовились брат та сестра вийти ранком і полягали спати.

Десна любила спати – і проспала ранок, а Дніпро проснувся на зорі, порозвертав гори, порозчищав гирла і зарів степами. Десна проснулась – аж брата немає. Вона тоді пустила ворона вперед і побігла слідом.

Летить ворон і, як тільки наздожене Дніпро, всякий раз і крякне. Що поверне Десна до Дніпрового гирла, то він убік – і подався далі. Багато разів Десна підвертала до Дніпра, багато разів повертав він убік: тому він такий і кручений…


На ворона напав рябець і давай битись. Чи довго бились, чи ні – Дніпро добіг до моря. Як почула Десна од ворона, що Дніпро далеко, – прихилилась до брата і злилася з його гирлами. Тепер вона тече лівою стороною, а Дніпро правою.

Де є острови і скелі серед річки, там розходиться Дніпро з Десною. Коли ясний день, то видно, де Дніпро, а де Десна: в Дніпрі синя вода, а в Десні – мов жовта; Десна тече тихо, Дніпро – прудко.

Про Дніпро і Десну є пісня:

Десна Дніпру рідна сестра, Десна Дніпро спережала, Гори, кряжі становила, Дніпра-брата не спинила, Ще й ворона посилала, А в Києві в Дніпр упала. Жалується Лиман морю, Що Дніпр узяв свою волю, – Свої гирла прочищає, Лиман-море засипає.

Записав Я. Новицький 1886 року у с. Язиковому-Федорівці Катеринославського повіту Катеринославської губернії від М.А. Книрика.

Посланці Дніпра і Десни

Дніпро й Десна – це брат і сестра. Як ішли вони в дорогу, то послали вперед: перший – богатирського коня, а друга – сизокрилого орла, щоб показували шлях до моря.

Перед далекою дорогою кінь із орлом домовились: хто перший опиниться біля морської криниці й нап’ється води, той буде старший, той відрубає крила або переломить ноги запізнілому.

Посланий Дніпром кінь мчався, як стріла. Йому не були перепоною ані кряжі, ані гори. І він першим опинився біля моря. За ним слідом біг Дніпро, і, як злився з морем, широко розсунув береги, й заревів на порогах.


Орел же в дорозі спокусився на гніздо рябця. Він схопив рябченя. Рябець став за орлом гнатися і наздогнав його біля Києва. Між ними почалася бійка. Орел крякнув, а Десна, що бігла за ним услід, подумала, що випереджає брата Дніпра, і в цьому місці злилася з його водами.

А як долетів орел до моря, то став прохати коня, щоб помилував – не рубав крил. Кінь зжалився і сказав при цьому:

– Будь же ти меншим братом!

Записав Я. Новицький наприкінці XIX ст. у с. Вознесенці Олександрівського повіту Катеринославської губернії від С. Власенка.

Діти Лимана

Дніпро – брат, Десна – сестра. Обоє – діти Лимана. Зістарівся Лиман і осліп.

У Дніпра руки були в шерсті, у Десни – ні: вона наділа рукавички вовняні й пішла прохати в батька благословення на дорогу. Лиман лапнув за руки – вони в шерсті: і благословив.

Десна тоді пішла вперед і давай ставити високі гори та скелі, щоб не було братові проходу. Прийшов до Лимана Дніпро.

– Благословіть, – каже, – тату!

– Я ж тебе, синку, вже благословив…

– Ні. Я не приходив. То вас обдурила сестра! Поблагословив Лиман і каже:

– Ну, доганяй же сестру!

Дніпро порозвертав гори, скелі, догнав сестру і пішов з нею поруч: він — по правий, вона — по лівий бік…

Ото, що пороги і забори 1, – то все ставляла сестра, а Дніпро порозвертав і як зарів – ревтиме, поки й світ сонця!

Дніпро по правді робить: прочищає глиб, дає дорогу суднам, а Десна – ні: вона ставить коси і засовує річку піском. У Дніпра берег бистрий, а в Десни тихий. У Десни більше риби і більше одмітів 2.

Записав Я. Новицький 1887 року у с. Нові Кайдаки Катеринославського повіту Катеринославської губернії від М.У. Заїки.

Батькове благословення

Дніпро і Десна – це ж були колись люди. Давно, бог зна й коли, у богатиря Лимана росло двоє діток – син Дніпро і дочка Десна. Діти повиростали, а Лиман зістарівся й каже:

– Ну, дітки, завтра на зорі приходьте – буду вас благословлять!

Полягали вони спать. Десна була старша, а Дніпро менший. От Дніпрові й захотілось першому взяти в батька благословення. Вранці, як тільки зійшла світова зоря, він перший пішов до батька: – Благословіть, тату!

– А де ж Десна? – каже Лиман.

– Вона ж старша!

– Та вона спить. Батько поблагословив.

Порозвертав Дніпро гори, порозчищав гирла і зарів степами. Проспала Десна зорю, прокинулась – аж брата вже нема! Вона до батька:

– Благословіть, татусю! – Він поблагословив і каже:

– Біжи. Як обженеш Дніпра, старша будеш.

Побігла вона й ворона взяла. Високо піднявся ворон і полетів показувать дорогу. Багато разів доганяв він Дніпра, 6агато разів і Десна повертала до нього, а все-таки не випередила його. Як почула од ворона, що Дніпро вже далеко, вона прихилилась до брата і злилась із його гирлами. В Десні вода пробілувата, а в Дніпрі – воронá.

Записав Я. Новицький 1887 року у с. Кушугумівці Олександрівського повіту Катеринославської губернії від О. Орла.

Про Дніпро і Десну

Жив у стародавні часи могутній богатир Лиман, і було в нього двоє дітей – дочка Десна та син Дніпро. Десна була старшою, а Дніпро молодшим. От виросли діти, настав час Лиману передавати їм свої володіння. Каже батько:

– Діти мої любі, приходьте завтра до мене за благословенням. Хто першим прийде, тому й спадок мій залишу.

Полягали Десна та Дніпро спати. Та не спиться Дніпрові, сон не йде до нього. Хоче син першим батькове благословення взяти. І ранком, як тільки зоря зійшла, Дніпро прийшов до Лимана.

– Благословіть, тату!

– Добре, сину, – каже Лиман, – Та чому ж не прийшла Десна, адже вона старша за тебе і більше прав має на мій спадок?

– Вона ще спить, батьку, – відповів Дніпро.

Благословив Лиман сина, і той пішов батьківську землю міряти, господарювати на ній.

Проспала Десна вранішню зорю. Прокинулась – а молодшого брата вже немає. Прибігла до батька:

– Благословіть, тату!

Лиман благословив дочку, а потім каже:

– Дніпро першим від мене благословення взяв, але якщо випередиш його і першою землю мою зміряєш – пануватимеш на ній по праву.

Побігла Десна за братом, а попереду себе сокола пустила, щоб він дорогу їй показував. Але як не намагалась, усе одно випередити Дніпра не змогла. Раптом побачила Десна братів слід: «Якщо не випереджу його, то разом із ним отримаю батьківську спадщину».

Ступила Десна у слід Дніпра – і вмить обидва стали ріками, потекли разом. Це батько вирішив примирити дітей своїх.

Проте Дніпро з тих пір усе одно вважається головною річкою Вкраїни. Як розрізнити, де вода сестри, а де брата? Просто – в Десні вода світліша, а в Дніпрі темнувата

Як народжувався Дніпро

У могутнього Дніпра-Славути, що котив свої хвилі до Чорного моря, багато було сестер і братів. Та Десні завжди хотілося бути в усьому першою. Вона прудко побігла до моря, щоб випередити брата. Та як не поспішала, Дніпро її все ж перегнав.

Перетнув їй дорогу.

Стала Десна притокою Дніпра.

Влила свої води в його могутню течію. Зачувши про змагання брата й сестри, і Сож схопився. Пустився щодуху через пущі й нетрі, через непролазні болота й темні ліси. Розмиває трясовини, поглиблює яруги, рве коріння дубів. Спішить навперейми Дніпру. Побачив те яструб і сказав Дніпрові, аби той біг швидше. Пливе Славута, гори перерізає, кам’яні пороги розриває.

Ніяких перешкод не обминає. Покликав Сож на поміч ворона. Умовив його летіти, скільки є сили, та обігнати Дніпро. А як випередить хоч трохи, то щоб каркнув тричі. А сам тим часом у землю заховався, перепочить вирішив, сили набратися, поки ворон голос подасть. Але тут яструб важким каменем впав на ворона. І той закаркав раніш, чим випередив Дніпро.

А Сож, почувши це, вихопився з-під самої землі і з розгону вскочив у Дніпро. Ось так завершилося це змагання. Сожу, як і Десні, випала доля стати притокою Дніпра.

Источник: www.ridivira.com


Categories: Другое

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.