Герб області

Чернігівська область

Фото
 
Провідні підприємства області  

Чернігівщина… Земля легенд і цікавої, багатої подіями історії, джерело творчого натхнення для багатьох генерацій талантів і рукотворних чудес, створених її працьовитими жителями.

У сучасних кордонах Чернігівська область утворена в 1932 році. Розташована у північній частині України. За площею — 31,9 тис.кв.км. — одна з найбільших областей України, займає 5% її території.

Вигідне економіко-географічне положення області визначається, перш за все, її прикордонним положенням з Росією (199 км держкордону) та Білоруссю (227 км держкордону). На сході та півдні область межує з Сумською, Полтавською та Київською областями України.

Населення — 1206,8 тис.чол.

В адміністративному відношенні Чернігівська область поділяється на 22 райони, 3 міста обласного підпорядкування (Чернігів, Прилуки, Ніжин), 12 міст районного підпорядкування, 30 селищ міського типу, понад півтори тисячі сіл.

Центр області – м.Чернігів, одне з найдревніших міст України.

Історичний екскурс

Історія Чернігівщини сягає своїм корінням сивої давнини. Заселення її території почалося ще в епоху палеоліту – близько 100 тис. років тому, про що свідчать дослідження стоянки первісної людини біля с.Мезин Коропського району. У всі часи територія області була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур.


На зорі нашої ери Чернігівщина входила в ареал формування східнослов’янської етнічної спільності. У другій половині І тисячоліття тут склався племінний союз сіверян. На рубежі VII-IX Чернігово-Сіверська земля увійшла до складу древньоруської держави – Київської Русі, де Чернігів за розмірами і значенням серед інших міст поступався лише Києву.

З 1024 року Чернігів – столиця великого князівства, територія якого простягалася від сучасного Підмосков’я на півночі до Тмутаракані на Азово-Чорноморському узбережжі.

Саме на чернігівській землі в м. Любечі в 1097 році відбувся перший в історії Київської Русі з’їзд князів, на якому було ухвалено рішення про припинення міжусобних війн.

В середині ХІІ століття від Чернігово-Сіверської землі відокремилось Сіверське князівство, столицею якого стало місто Новгород-Сіверський. У 1185 році новгород-сіверський князь Ігор здійснив невдалий військовий похід проти половців, що стало темою для видатного твору давньоруської літератури – „Слова о полку Ігоревім”.

У наступні періоди історії Чернігівщина не раз ставала ареною боротьби могутніх держав за володіння нею. У ХVII ст. населення краю брало активну участь у селянсько-козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу. А у 1669р. містечко Батурин стало резиденцією гетьманів Лівобережної України і її останньою столицею.


Чернігівщина – давній культурно-історичний осередок нашої держави. Переживши декілька стрімких злетів і таких же несподіваних і глибоких періодів занепаду, Чернігівщина накопичує енергію для нового піднесення, що буде згенероване культурним надбанням століть.

Природні умови та ресурси

Чернігівська область розташована у межах природних зон лісостепу та мішаних лісів. Клімат – помірно-континентальний з достатньою кількістю опадів, теплим літом і порівняно м’якою зимою. Окрасою Полісся є ліси, якими вкрита майже четверта частина області, та понад 1200 річок, серед яких найбільші — Дніпро й Десна з притоками Сейм, Остер, Снов, Убідь та ріка Удай на півдні.

У надрах Чернігівщини зосереджені значні запаси корисних копалин. Загальнодержавне значення мають нафта і газ, високоякісні скляні піски, торф, дедалі більше в господарський обіг залучаються родовища крейди та цегельної сировини. На території області відкрито єдине в Україні родовище бішофіту, унікального за своїми властивостями та сферами застосування, поширені джерела мінеральних вод.

Економіка регіону

Чернігівщина – край з потужним економічним, інтелектуальним і природним потенціалом. Її розташування в межах поліської та лісостепової зон зумовлює різноманіття природного середовища і сировинних ресурсів, історичної спадщини, видів і напрямів виробничої діяльності.


Основу економіки області складають розвинена промисловість та продуктивне сільське господарство.

Промисловість

Близько 47% ВВП припадає на промислове виробництво.

Пріоритетними у промисловості є харчова, целюлозно-паперова, паливна, машинобудівна галузі. Помітну роль відіграють також хімічна, легка промисловість та деревообробка.

Деякі промислові підприємства області залишаються основними виробниками в Україні – Камвольно-суконна компанія „Чексіл” забезпечує виробництво 80 відсотків українських вовняних тканин, близько 70 відсотків шпалер виробляється Корюківською фабрикою технічних паперів, Прилуцький завод „Пожмашина” – єдиний в Україні виробник пожежних машин, Ніжинський завод „Сільмаш” – монополіст на внутрішньому ринку по випуску обладнання для птахівництва; акціонерне товариство „Білкозин” – єдиний в нашій державі виробник білкової оболонки для ковбасних виробів, Тютюнова компанія „В.А.Т.-Прилуки” займає значний сегмент на ринку тютюнових виробів. А смак Чернігівського пива добре відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів є домінуючою у промисловому комплексі області.
на об’єднує більше 100 підприємств, які забезпечують половину промислового виробництва області. Крім того, випуском харчових продуктів займаються структурні підрозділи непромислових організацій та малі підприємства, частка яких у загальнообласних обсягах становить майже 10%. По окремих видах продукції підприємства області мають значну питому вагу у загальному випуску в Україні — забезпечують виробництво близько 10% молочних консервів та макаронних виробів, 6% спирту етилового, 5% тваринного масла та сирів жирних.

Сільське господарство

Розташування в двох природно-кліматичних зонах зумовило спеціалізацію сільського господарства області. В поліській частині, поряд з зерновими, значного розвитку набуло льонарство і картоплярство, в лісостеповій — зернове господарство та вирощування цукрових буряків. Значне місце у структурі сільськогосподарського виробництва належить тваринництву, представленому скотарством м’ясо-молочного напряму, свинарством і птахівництвом.

На Чернігівщині сконцентровано 5 відсотків сільгоспугідь нашої держави (більше 2 млн.га). Тут вирощується половина українського льону, суттєва частина картоплі, зернових, виробляється близько 5 відсотків молока та м’яса. У результаті аграрної реформи стрімко розвиваються особисті підсобні господарства селян, які забезпечують виробництво двох третин сільгосппродукції області.


Малий бізнес

Все більшого значення набуває розвиток малого підприємництва.

Малими підприємствами освоєно виробництво унікальної для області продукції:
високотехнологічне медичне обладнання, радіочастотні кабелі і проводи, стрічкопильні верстати, виробляється вагома частина меблів, віконних і дверних блоків, продуктів харчування. Завдяки діяльності підприємців значно поліпшилась ситуація у сфері надання послуг населенню, майже повністю розв’язано проблему пасажирських перевезень на міських, приміських і міжміських маршрутах.

Зовнішньоекономічна діяльність

Унікальне географічне положення області на кордоні трьох слов’янських держав — України, Росії та Білорусі, доповнене розвинутою транспортною мережею, має стратегічне значення для розширення міждержавних виробничо-торговельних, культурно-наукових і туристичних зв’язків, а значний промисловий і науково-технічний потенціал регіону, орієнтація економіки як на внутрішній так і зовнішні ринки, наявність недорогої висококваліфікованої робочої сили, розвинута банківська система закладають надійний фундамент для налагодження взаємовигідних економічних відносин між підприємствами Чернігівщини і партнерами в Україні та за її межами.

Підприємства та організації області здійснюють зовнішньоекономічну діяльність більш ніж з 80 країнами світу.


У товарній структурі експорту основні позиції займають текстиль та текстильні вироби, папір та картон, продукція тваринництва та харчової промисловості. Близько половини експорту здійснюється до країн СНД, третина – до Європи.

У структурі імпорту переважає сировина та продукція харчової промисловості, тютюн, машини та устаткування, папір і картон.

Подальшому розвитку зовнішньоекономічних стосунків сприяє підписання областю угод про торговельно-екномічне, науково-технічне та культурне співробітництво області з рядом регіонів сусідніх держав.

Туризм та рекреація

Чернігівщина — справжня історична скарбниця України. Свого часу перший президент Української народної республіки Михайло Грушевський називав Чернігів "українською Равенною". Саме на Сіверщині збереглася третина усіх вітчизняних пам’яток домонгольського періоду. Серед них такі величні споруди як Спаський і Борисоглібський собори, Єлецький і Троїцько-Іллінський монастирі, комплекс Антонієвих печер, П’ятницька церква. Взагалі в області функціонує більше тридцяти музеїв та два архітектурно-історичних заповідники у Чернігові та Новгороді-Сіверському.

Чернігівщина є однією з небагатьох областей, де зосереджений значний туристичний та рекреаційний потенціал. Майже кожний десятий заповідний об’єкт України знаходиться у нашому чудовому поліському краї. В області охороняється близько 650 природних заповідних об’єктів загальною площею понад 220 тисяч гектарів.


Поєднання історичної та культурної спадщини з унікальною природною цінністю – характерна риса багатьох заповідних об’єктів Чернігівщини. Серед визначних пам’яток садово-паркового мистецтва — Качанівський та Сокиринський парки, а також Тростянецький дендропарк.

Чернігівська земля по праву пишається великою кількістю місць, пов’язаних із життям та діяльністю цілої плеяди видатних діячів української культури, наукової та політичної еліти.

Источник: www.rada.com.ua

Черниговская область находится на равнинной местности, лишь местами перемежаемой холмами. Здесь замечательный климат с теплым летом и сравнительно мягкой зимой, благодаря чему здесь получают хорошие урожаи. По равнинам протекают большие реки с многочисленными притоками, по всей области множество озер, прудов, водохранилищ.
Судя по результатам раскопок, люди здесь жили еще в четвертом тысячелетии до н. э., а некоторые археологические находки указывают на то, что поселения эпохи бронзы появились здесь во II тыс. до н. э.
Чернигов был стольным княжеским градом начиная еще с 1024 г., когда после битвы при Листвене князь Мстислав Удалой (около 983-1036 гг.) выбрал Чернигов столицей.
кой статус города придавал важности и землям вокруг него, впоследствии сформировавшим Черниговскую область. Это были времена, когда Черниговские владения простирались до Мурома и Коломны на Оке и до Тьмутаракани (Тамань) на Чёрном море. Черниговское княжество было одним из самых сильных образований в период политической раздробленности Руси.
Конец дальнейшему расширению границ княжества Черниговского положило монголо-татарское нашествие. В октябре 1239 г. татарские орды, ведомые Мункэ — на тот момент еще будущим четвертым великим ханом Монгольской империи и внуком Чингисхана, — осадили Чернигов. Черниговцы собрали все силы под стенами города и дали бой, но монголы победили, Чернигов пал, был разграблен, разрушен и сожжен.
Это было трагическое завершение истории процветания Черниговского княжества: оно уже никогда не смогло оправиться от поражения и центром чернигово-северских земель стало Брянское княжество.
Итогом русско-литовской войны 1501-1503 гг. стало присоединение Черниговщины к Великому княжеству Московскому, которое не замедлило превратить эти земли в укрепленный район для прикрытия границ в середине XVI в. Укреплен был и сам город Чернигов, где на выступающем к Десне возвышенном мысе, прозванном в городе Валом, была построена крепость, отрыты рвы и насыпаны валы с высокими деревянными башнями. Этот район в Чернигове и по сей день считается одним из самых древних.
Пограничная жизнь была нелегка: в XVI в.
Черниговщину накатывали волны войск, то литовских, то польских. Поляки одержали верх, и Черниговщина надолго отошла к Речи Посполитой. На территории области то и дело вспыхивали восстания против поляков, самым большим из которых было восстание 1648 г. под предводительством Богдана Хмельницкого (1595-1657 гг.).
В 1796 г. была учреждена Малороссийская губерния Российской империи, а в 1802 г. она была разделена на Черниговскую и Полтавскую губернии. Окончательно границы области оформились после административных реформ советской власти в 1919-1939 гг.
С 1991 года Черниговская область входит в состав Украины.
Черниговская область Украины находится в северной части Украины, в Поднепровье, на левобережье среднего течения Днепра, в бассейне реки Десна. Большая часть территории области расположена в границах Приднепровской низменности, а юго-восточная часть относится к краю Полтавской равнины.
Черниговская область богата не только полезными ископаемыми. В городах этой земли уцелело множество памятников различных эпох украинской истории.
Черниговской области повезло с полезными ископаемыми: здесь обнаружены нефть и газ, ведется интенсивная добыча, в городах построены предприятия нефте- и газопереработки.
Область уникальна тем, что здесь в полесских лесах живут зубры. Также в этих краях водятся заяц-русак, лисица, выдра, енотовидная собака, волк, куница лесная, барсук, лось, косуля, дикий кабан. Преобладают смешанные леса: сосна, дуб, береза, граб, встречаются липа, клен, ясень, ильм.
Административный центр области — город Чернигов, самый северный областной центр Украины, исторический центр Левобережной Украины, один из крупнейших городов Древнерусского государства.
В городе сохранились памятники седой старины, вроде Черной могилы — кургана, что был насыпан еще в языческие времена для захоронения черниговских князей. Здесь также необычайное множество церквей и храмов, самыми заметными из которых являются Успенский Елецкий, Троицкий Ильинский монастыри и Спасо-Преображенский собор, построенные еще в XI в. Примечательна и Борисо-Глебская церковь XII в., что в XVII в. при Речи Посполитой временно служила доминиканским монастырем. Для охраны и реставрации исторических и культурных памятников общеславянского значения создан национальный историко-архитектурный заповедник «Чернигов стародавний».
Не менее важен для черниговцев и всех славян Новгород-Северский государственный историко-культурный музей-заповедник «Слово о полку Игореве», открытый в бывшей столице древней Северской земли, существовавшей еще в конце X в., во времена Владимира Святого. Новгород-Северский упоминается даже в «Поучении Владимира Мономаха» его детям, где рассказывается о разгроме половцев под стенами города в 1078-1079 гг.
Второй по величине город области — Нежин, на реке Остер, упоминавшийся в летописи 1147 г. как Уненеж. Древняя крепость Черниговского княжества, в XIII в. он был разрушен татаро-монголами, но возведен вновь. Жители Нежина известны на всей Украине своим непокорным характером, почему город не раз становился центром антипольских восстаний в XVII в. Ныне город живет за счет предприятий легкой и пищевой промышленности, а еще здесь возродили старинную традицию ежегодной Покровской ярмарки — второй на Украине по размаху после Сорочинской на Полтавщине.
Еще один большой и древний город Черниговщины — Прилуки, что стоит на реке Удай и впервые упоминается в Ипатьевской летописи в 1092 г. Он известен, в частности, тем, что здесь сохранился Историко-мемориальный музей Олега Кошевого (1926-1943 гг.) — родившегося в Прилуках героя подпольной антифашистской организации «Молодая гвардия».
Совершенно особым статусом обладает город Славутич, расположенный на территории Черниговской области северо-западнее Чернигова, но административно подчиняется Киевской области. Это самый молодой город Украины: он был основан в 1986 г. для работников Чернобыльской АЭС и членов их семей после аварии.

Источник: geosfera.org

Черниговская область расположена на севере Украины. Соседними регионами являются: Киевский, Сумской и Полтавский. Область пограничная и расположена на границе трех государств: Украины, Белоруссии и Российской Федерации. Является важным транспортным узлом.

Первые поселения появились здесь в древние времена, век палеолита. Более ста тысяч лет назад здесь началась жизнь. Археологи несколько раз находили останки проживающих здесь людей, которые относили к эпохе позднего палеолита (36-75 тысяч лет назад).

В 9 веке регион вошел в состав Киевской Руси, а его столица — Чернигов, стала культурным, торговым и экономическим центром государства. По общим показателям и уровню развития город уступал только Киеву. Основными видами деятельности, которыми занималось население области, были сельскохозяйственные работы, ремесла и производство ткани.

1796 год ознаменовался образованием Малороссийской губернии, которая позже была поделена на две: Черниговскую и Полтавскую. Более, чем через сто лет, в 1932 году, была сформирована отдельная Черниговская область с центром в городе Чернигове. Регион принадлежал УРСР. Некоторые районы, а именно Роменский, Бурыньский, Глинский, Ямпольский, Глуховский, Середино-Будский Конотопский, Шалыгинский, Кролевецкий, Недригайловский, Талалаевский, Путивльский, Смеловский, Хильчицкий, Червонный, Шосткинский и Дубовязовский, образовали соседнюю Сумскую область.

1200 рек протекают по территории современной Черниговской области. Климат региона можно отнести к умеренному типу с чертами континентального. Зимы здесь сравнительно холодные, а лето — жаркое. Средняя температура января составляет -7 градусов, в то время, как средняя температура июля +19.

В области располагаются более 600 заповедных объектов, которые привлекают туристов. Также на территории Черниговщины открыты два природных парка — Мезинский и Ичнянский. В этих местах проживают животные и растут растения, занесенные в Красную книгу Украины, и находятся под государственной охраной.

Источник: tochka-na-karte.ru


Categories: Другое

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.