Ти́хий океа́н, Великий океан — частина Світового океану. Обмежений материками Євразія і Австралія на заході, Північна і Південна Америка на сході, лінією, що проходить між півостровами Чукотським (мис Унікин) і Сьюард на півночі, Південним океаном на півдні. Найбільший з океанів на Землі. Площа з морями близько 180 мільйонів км² (1/3 поверхні земної кулі і 1/2 Світового океану), об’єм води 710 мільйонів км³. Найбільш глибокий басейн Світового океану, середня глибина — 3 980 м, максимальна глибина — 11 022 м (Маріанська западина). Солоність води не дуже велика і коливається в межах від 30 до 35‰.

Перші наукові дані про океан були отримані на початку 16 століття іспанським конкістадором В. Нуньєсом де Бальбоа. У 1520–1521 роках Фернан Магеллан уперше перетнув океан від протоки, названої його ім’ям, до Філіппінських островів. Під час плавання не було жодної бурі, тому Магеллан назвав океан «Тихим».

За кількістю (біля 10 тисяч) і загальною площею островів (біля 3,6 мільйонів км²) Тихий океан займає перше місце серед океанів.


Флора і фауна характеризуються багатством і великим різноманіттям. Фауна Тихого океану налічує біля 100 тисяч видів; у фітопланктоні відомо біля 380 видів. У зоні шельфу представлені різноманітні бурі, фукусові, ламінарієві водорості, молюски, черви, ракоподібні, голкошкірі та інші організми. Для тропічних широт характерний сильний розвиток коралових рифів. Фауна риб включає не менше 2 000 видів у тропічних широтах і близько 800 видів — у помірних (далекосхідні моря). В океані мешкає понад 2 000 видів риб і 6 000 видів молюсків.

Роль Тихого океану в світовій економіці визначається значною долею промислової і сільськогосподарської продукції, що виробляється в прибережних країнах, його багатими і різноманітними природними ресурсами, крупномаштабним транспортним використанням. Тихий океан дає приблизно 59% світового вилову риби і морепродуктів (переважає минтай, івасі, чилійська сардина, перуанська ставрида, перуанський анчоус та інше). В північно-західній частині Тихого океану зосереджені головні світові запаси лососевих риб. Серед нерибних об’єктів провідне місце займають кальмари, креветки, мідії, морський гребінець та інші. Тихий океан дає біля 90% світового видобутку водоростей.

Источник: otvet.mail.ru

https://unsplash.com/photos/SPI4TmFYTbU

Тихий океан является самым большим и глубоким из пяти океанов мира.


Его площадь составляет 60,06 млн. кв. миль (155,557 млн. кв. км.) и простирается от Северного Ледовитого океана на севере до Южного океана на юге.

Он также расположен между Азией и Австралией, а также между Азией и Северной Америкой, Австралией и Южной Америкой.

С этой площадью Тихий океан занимает около 28% поверхности Земли и, по данным почти равен общей площади суши в мире. Тихий океан обычно делится на северный и южный районы, а экватор служит разделителем между ними.

Благодаря своим большим размерам Тихий океан, как и все остальные океаны мира, сформировался миллионы лет назад и имеет уникальную топографию.

Она играет важную роль в погодных условиях во всем мире и в современной экономике.

Формирование и геология

Считается, что Тихий океан сформировался около 250 миллионов лет назад после распада Пангеи. Он образовался из океана Панталасса, который окружал сушу Пангеи.

Однако точной даты, когда Тихий океан образовался, не существует.


Это объясняется тем, что океанское дно постоянно возвращается в оборот по мере движения и выталкивается (тает в мантию Земли, а затем снова вытесняется на океанические гребни).

В настоящее время возраст самого древнего известного дна Тихого океана составляет около 180 миллионов лет.

Район, охватывающий Тихий океан, иногда называют Тихоокеанским огненным кольцом. Регион носит это название, потому что это крупнейшая в мире область вулканизма и землетрясений.

Тихоокеанский регион подвержен этой геологической активности, поскольку большая часть его морского дна расположена над зонами субдукции, где края земных плит после столкновения вытесняются друг другом.

Есть также районы вулканической активности, где магма из мантии Земли проталкивается вверх через кору, создавая подводные вулканы, которые в конечном итоге могут образовывать острова и подводные горы.

Топография

Тихий океан характеризуется весьма разнообразной топографией, состоящей из океанических хребтов, траншей и длинных подводно-горных цепей, образованных вулканами, расположенными в горячих точках под поверхностью Земли.

Примером таких подводных гор, которые находятся над поверхностью океана, являются острова Гавайи.

Другие подводные горы иногда находятся под поверхностью, и они похожи на подводные острова. Морская гора Дэвидсон у побережья Монтерея, Калифорния — это лишь один из примеров.


Океанические хребты встречаются в нескольких местах Тихого океана. Это районы, где новая океаническая кора выталкивается вверх из-под поверхности Земли.

Как только новая кора выталкивается вверх, она рассеивается. В этих местах океанское дно не такое глубокое и очень молодое по сравнению с другими районами, расположенными дальше от гребней.

Примером хребта в Тихоокеанском регионе является Восточно-Тихоокеанский подъем.

В противоположность этому, в Тихом океане имеются также океанские траншеи, в которых находятся очень глубокие участки. Как таковой, Тихий океан является домом для самой глубоководной точки в мире — Челленджера в Марианской впадине.

Эта траншея расположена в западной части Тихого океана к востоку от Марианских островов и достигает максимальной глубины -35 840 футов (-10 924 метра).

Топография Тихого океана еще сильнее варьируется вблизи крупных материковых массивов и островов.

Некоторые побережья Тихого океана имеют высокие скалы и близлежащие горные хребты, такие как западное побережье Соединенных Штатов Америки.

Другие побережья имеют более плавные, пологие, плавно наклонные линии.

Некоторые районы, такие как побережье Чили, имеют глубокие, быстро падающие траншеи вблизи побережья.

Северная часть Тихого океана (а также северное полушарие) имеет больше суши, чем южная часть Тихого океана.


В океане существует множество островных цепей и малых островов, таких как Микронезия и Маршалловы Острова.
Крупнейшим островом в Тихоокеанском регионе является остров Новая Гвинея.

Климат

Климат Тихого океана сильно варьируется в зависимости от широты, наличия массивов суши и типов воздушных масс, перемещающихся над его водами.

Температура поверхности моря также играет определенную роль в климате, поскольку она влияет на наличие влаги в различных регионах.
Вблизи экватора большую часть года климат тропический, влажный и теплый.

Крайний север Тихого океана и дальний юг Тихого океана являются более умеренными и характеризуются более значительными сезонными различиями по погодным условиям.

В Тихом океане также происходят тропические циклоны в районах к югу от Мексики с июня по октябрь и тайфуны в южной части Тихого океана с мая по декабрь.

Экономика

Тихий океан занимает 28% поверхности Земли, граничит со многими странами и является домом для большого количества разнообразных видов рыб, растений и других животных, поэтому он играет важную роль в мировой экономике.

Он обеспечивает простой способ доставки грузов из Азии в Северную Америку и обратно через Панамский канал или по маршрутам северного и южного океанов.


Большая часть мировой рыбной промышленности приходится на Тихоокеанский регион.Это важный источник природных ресурсов, включая нефть и другие полезные ископаемые.

Экологические проблемы

Гигантский плавучий пластмассовый мусорный кусок, известный как Большой Тихоокеанский мусорный остров или Тихоокеанский вихрь, состоит из двух гигантских островов пластмассового мусора, некоторые из которых десятилетия, плавают в северной части Тихого океана между Калифорнией и Гавайями.

Считается, что пластмасса накапливалась на рыболовных судах, в результате незаконного сброса отходов и других средств в течение десятилетий из стран Северной и Южной Америки и Азии. Течения удерживают постоянно растущий мусор в вихревом потоке, размер которого варьируется.

Пластик не виден с поверхности, но некоторые частицы убивают морских обитателей, попавших в ловушку. Большие количества стали достаточно малы, чтобы перевариваться животными, и попали в пищевую цепочку, влияя на уровень гормонов, что в конечном итоге может привести к воздействию на людей, потребляющих морепродукты.

Источник: zen.yandex.ru

Общая информация

Магеллан открыл Тихий океан осенью 1520 года и назвал океан Тихим океаном, «потому что, — как сообщает один из участников, за время перехода от Огненной Земли до Филиппинских островов, более трёх меяцев — мы ни разу не испытали ни малейшей бури».


количеству (около 10 тыс.) и общей площади островов (около 3,6 млн км²) Тихий океан занимает среди океанов первое место. В северной части — Алеутские; в западной — Курильские, Сахалин, Японские, Филиппинские, Большие и Малые Зондские, Новая Гвинея, Новая Зеландия, Тасмания; в центральной и южной — многочисленные мелкие острова. Рельеф дна разнообразен. На востоке — Восточно-Тихоокеанское поднятие, в центральной части много котловин (Северо-Восточная, Северо-Западная, Центральная, Восточная, Южная и др.), глубоководные желоба: на севере — Алеутский, Курило-Камчатский, Идзу-Бонинский; на западе — Марианский (с максимальной глубиной Мирового океана — 11 022 м), Филиппинский и др.; на востоке — Центрально-Американский, Перуанский и др.

Основные поверхностные течения: в северной части Тихого океана — тёплые Куросио, Северо-Тихоокеанское и Аляскинское и холодные Калифорнийское и Курильское; в южной части — тёплые Южно-Пассатное и Восточно-Австралийское и холодные Западных Ветров и Перуанское. Температура воды на поверхности у экватора от 26 до 29 °C, в приполярных областях до −0,5°C. Солёность 30-36,5 ‰. На Тихий океан приходится около половины мирового улова рыбы (минтай, сельдь, лосось, треска, морской окунь и др.). Добыча крабов, креветок, устриц.

Через Тихий океан пролегают важные морские и воздушные коммуникации между странами тихоокеанского бассейна и транзитные пути между странами Атлантического и Индийского океанов. Крупные порты: Владивосток, Находка (Россия), Шанхай (Китай), Сингапур (Сингапур), Сидней (Австралия), Ванкувер (Канада), Лос-Анджелес, Лонг-Бич (США), Уаско (Чили). Через Тихий океан по 180 меридиану проходит линия перемены дат.


Растительная жизнь (кроме бактерий и низших грибов) сосредоточена в верхнем 200-м слое, в так называемой эвфотической зоне. Животные и бактерии населяют всю толщу вод и дно океана. Наиболее обильно развивается жизнь в зоне шельфа и особенно у самого побережья на малых глубинах, где в умеренных поясах океана разнообразно представлены флора бурых водорослей и богатая фауна моллюсков, червей, ракообразных, иглокожих и др. организмов. В тропических широтах для мелководной зоны характерно повсеместное и сильное развитие коралловых рифов, у самого берега — мангровых зарослей. С продвижением из холодных зон в тропические количество видов резко возрастает, а плотность их распределения падает. В Беринговом проливе известно около 50 видов прибрежных водорослей — макрофитов, у Японских островов — свыше 200, в водах Малайского архипелага — свыше 800. В советских дальневосточных морях известных видов животных — около 4000, а в водах Малайского архипелага — не менее 40—50 тысяч. В холодных и умеренных поясах океана при сравнительно небольшом числе видов растений и животных за счёт массового развития некоторых видов общая биомасса сильно возрастает, в тропических поясах отдельные формы не получают столь резкого преобладания, хотя число видов очень велико.


При удалении от побережий к центральным частям океана и с увеличением глубины жизнь становится менее разнообразной и менее обильной. В целом фауна Т. о. включает около 100 тысяч видов, но из них лишь 4—5% встречается глубже 2000 м. На глубинах более 5000 м известно около 800 видов животных, более 6000 м — около 500, глубже 7000 м — несколько более 200, а глубже 10 тысяч м — лишь около 20 видов.

Среди прибрежных водорослей — макрофитов — в умеренных поясах особенно выделяются обилием фукусовые и ламинариевые. В тропических широтах их сменяют бурые водоросли — саргассы, зелёные — каулерпа и галимеда и ряд красных водорослей. Поверхностная зона пелагиали характеризуется массовым развитием одноклеточных водорослей (фитопланктон), главным образом диатомовых, перидиниевых и кокколитофорид. В зоопланктоне наибольшее значение имеют различные ракообразные и их личинки, главным образом копеподы (не менее 1000 видов) и эвфаузиды; значительна примесь радиолярий (несколько сотен видов), кишечнополостных (сифонофоры, медузы, гребневики), икры и личинок рыб и донных беспозвоночных. В Т. о. можно различить, помимо литоральной и сублиторальной зон, переходную зону (до 500—1000 м), батиаль, абиссаль и ультраабиссаль, или зону глубоководных желобов (от 6—7 до 11 тысяч м).

Планктонные и донные животные служат обильным кормом для рыб и морских млекопитающих (нектон).


уна рыб исключительно богата, включает не менее 2000 видов в тропических широтах и около 800 в советских дальневосточных морях, где имеются, кроме того, 35 видов морских млекопитающих. Наибольшее промысловое значение имеют: из рыб — анчоусы, дальневосточные лососи, сельдь, скумбрия, сардина, сайра, морские окуни, тунцы, камбалы, треска и минтай; из млекопитающих — кашалот, несколько видов полосатиков, морской котик, калан, морж, сивуч; из беспозвоночных — крабы (в том числе камчатский), креветки, устрицы, морской гребешок, головоногие моллюски и многое др.; из растений — ламинария (морская капуста), агаронос-анфельция, морская трава зостера и филлоспадикс. Многие представители фауны Тихого океана — эндемики (пелагический головоногий моллюск наутилус, большинство тихоокеанских лососей, сайра, терпуговые рыбы, северный морской котик, сивуч, калан и многое др.).

Большая протяжённость Тихого океана с Севера на Юг определяет разнообразие его климатов — от экваториального до субарктического на Севере и антарктического на Юге Большая часть поверхности океана, приблизительно между 40° северной широты и 42° южной широты, располагается в поясах экваториального, тропического и субтропического климатов. Циркуляция атмосферы над Тихим океаном определяется основными областями атмосферного давления: Алеутским минимумом, Северотихоокеанским, Южно-Тихоокеанским и Антарктическим максимумами. Указанные центры действия атмосферы в их взаимодействии обусловливают большое постоянство северо-восточных на Севере и юго-восточных на Юге ветров умеренной силы — пассатов — в тропических и субтропических частях Тихого океана и сильных западных ветров в умеренных широтах. Особенно сильные ветры наблюдаются в южных умеренных широтах, где повторяемость штормов составляет 25—35%, в северных умеренных широтах зимой — 30%, летом — 5%. На Западе тропической зоны с июня по ноябрь часты тропические ураганы — тайфуны. Для северо-западной части Тихого океана характерна муссонная циркуляция атмосферы. Средняя температура воздуха в феврале убывает от 26—27 °С у экватора до –20 °С в Беринговом проливе и –10 °С у берегов Антарктиды. В августе средняя температура изменяется от 26—28 °С у экватора до 6—8 °С в Беринговом проливе и до –25 °С у берегов Антарктиды. На всём пространстве Тихого океана, расположенном севернее 40° южной широты, наблюдаются существенные различия в температуре воздуха между восточной и западной частями океана, вызванные соответствующим господством тёплых или холодных течений и характером ветров. В тропических и субтропических широтах температура воздуха на Востоке на 4—8 °С ниже, чем на Западе В северных умеренных широтах наоборот: на В. температура на 8—12 °С выше, чем на Западе. Средняя годовая облачность в областях низкого давления атмосферы составляет 60—90%. высокого давления — 10—30%. Среднее годовое количество осадков у экватора более 3000 мм, в умеренных широтах — 1000 мм на Западе. и 2000—3000 мм на В. Наименьшее количество осадков (100—200 мм)выпадает на восточных окраинах субтропических областей высокого давления атмосферы; в западных частях количество осадков увеличивается до 1500—2000 мм. Туманы характерны для умеренных широт, особенно часты они в районе Курильских островов.

Под влиянием развивающейся над Тихим океаном циркуляции атмосферы поверхностные течения образуют антициклональные круговороты в субтропических и тропических широтах и циклональные круговороты в северных умеренных и южных высоких широтах. В северной части океана циркуляция складывается тёплыми течениями: Северным Пассатным — Куросио и Северотихоокеанским и холодным Калифорнийским течением. В северных умеренных широтах на Западе господствует холодное Курильское течение, на Востоке — тёплое Аляскинское течение. В южной части океана антициклональная циркуляция складывается тёплыми течениями: Южным Пассатным, Восточно-Австралийским, зональным Южно-Тихоокеанским и холодным Перуанским. Севернее экватора, между 2—4° и 8—12° северной широты, северные и южные циркуляции в течение года разделяются Межпассатным (Экваториальным) противотечением.

Средняя температура поверхностных вод Тихого океана (19,37 °С) на 2 °С выше температуры вод Атлантического и Индийского океанов, что является результатом относительно больших размеров той части площади Тихого океана, которая расположена в хорошо прогреваемых широтах (свыше 20 ккал/см2в год), и ограниченности связи с Северным Ледовитым океаном. Средняя температура воды в феврале меняется от 26—28 °С у экватора до -0,5, -1 °С севернее 58° северной широты, у Курильских островов и южнее 67° южной широты. В августе температура равна 25—29 °С у экватора, 5—8 °С в Беринговом проливе и -0,5, -1 °С южнее 60—62° южной широты. Между 40° южной широты и 40° северной широты температура в восточной части Т. о. на 3—5 °С ниже, чем в западной части. Севернее 40° северной широты — наоборот: на Востоке температура на 4—7 °С выше, чем на Западе Южнее 40° южной широты, где преобладает зональный перенос поверхностных вод, разницы между температурами воды на Востоке и на Западе нет. В Тихом океане кол-во осадков больше, чем испаряющейся воды. С учётом речного стока сюда ежегодно поступает свыше 30 тысяч км3 пресной воды. Поэтому солёность поверхностных вод Т. о. ниже, чем в других океанах (средняя солёность равна 34,58‰). Наиболее низкая солёность (30,0—31,0‰ и менее) отмечается на Западе и Востоке северных умеренных широт и в прибрежных районах восточной части океана, наибольшая (35,5‰ и 36,5‰) — соответственно в северных и южных субтропических широтах. У экватора солёность воды уменьшается от 34,5‰ и менее, в высоких широтах — до 32,0‰ и менее на Севере, до 33,5‰ и менее на Юге.

Плотность воды на поверхности Тихого океана довольно равномерно увеличивается от экватора к высоким широтам в соответствии с общим характером распределения температуры и солёности: у экватора 1.0215—1.0225г/см3, на Севере — 1.0265 г/см3 и более, на Юге — 1.0275 г/см3 и более. Цвет воды в субтропических и тропических широтах синий, прозрачность в отдельных местах более 50 м. В северных умеренных широтах преобладает тёмно-голубой цвет воды, у берегов — зеленоватый, прозрачность 15—25 м. В антарктических широтах цвет воды зеленоватый, прозрачность до 25 м.

Приливы в северной части Тихого океана преобладают неправильные полусуточные (высота до 5,4 м в заливе Аляска) и полусуточные (до 12,9 м в Пенжинской губе Охотского моря). У Соломоновых островов и у части берега Новой Гвинеи приливы суточные, величиной до 2,5 м. Наиболее сильное ветровое волнение отмечается между 40 и 60° южной широты, в широтах господства западных штормовых ветров («ревущие сороковые»), в Северном полушарии — севернее 40° северной широты. Максимальная высота ветровых волн в Тихом океане 15 м и более, длина свыше 300 м. Характерны волны цунами, особенно часто отмечаемые в северной, юго-западной и юго-восточной частях Тихого океана.

Лёд в северной части Тихого океана образуется в морях с суровыми зимними климатическими условиями (Берингово, Охотское, Японское, Жёлтое) и в заливах у берегов острова Хоккайдо, полуостровов Камчатка и Аляска. Зимой и весной льды выносятся Курильским течением в крайнюю северо-западную часть Тихого океана .В заливе Аляска встречаются небольшие айсберги. В южной части Тихого океана льды и айсберги образуются у берегов Антарктиды и течениями и ветрами выносятся в открытый океан. Северная граница плавучих льдов зимой проходит у 61—64° южной широты, летом смещается к 70° южной широты, айсберги в конце лета выносятся до 46—48° южной широты Айсберги образуются главным образом в море Росса.

Источник: wikiway.com

Цікаві факти про Тихий океан

На земній кулі Тихий океан простягається від материків Євразія і Австралія на заході до Північної і Південної Америки на сході, а також Південного океану на півдні до лінії, що проходить між півостровами Чукотським і Сьюард на півночі.

Тихий океан на глобусі
Тихий океан на глобусі (Google Maps).

Найбільша глибина

У тихому океані знаходиться Маріанська западина, найглибше місце на нашій планеті. Тож найбільша глибина тихого океану – 10 994 метри, що дорівнює найглибшому місцю впадини. Середня глибина тихого океану — 3 980 м.

Зауважимо, що деякі дослідження давали результати в 11 022 м і 11 034 м глибини, але ці відомості не були повторно підтвердженими.

Підводний світ

Біосфера Тихого океану неймовірно багата, в ньому мешкає близько 100 тисяч видів рослин, тварин та мікроорганізмів. Серед них, наприклад, близько 2800 видів риб і 6000 видів молюсків.

Загалом у Тихому океані зосереджено близько половини біомаси Світового океану (яка сягає 99% процентів від всієї біомаси нашої планети), що в свою чергу становить близько половини всієї біосфери Землі.

Інші цікавинки

Тепер коротко перерахуємо найбільш цікаві факти про Тихий океан:

  1. Найбільший острів. Загалом у тихому океані є близько 10 тисяч островів. Найбільший з них називається «Нова Гвінея», його площа – 786 тисяч км², що близько на 183 тисячі км² більше ніж площа України.
  2. Походження назви. Свою назву тихий океан отримав майже 500 років назад. У 1520–1521 роках Фернан Магеллан уперше перетнув цей океан. Під час його плавання не було жодної бурі, тож Магеллан назвав океан «Тихим».
  3. Тихоокеанське вогняне коло. Майже все узбережжя Тихого океану (окрім крайнього півдня) обрамлене кільцем згаслих вулканів, яке називають «Тихоокеанське вогняне коло». В цьому кільці присутня значна тектонічна активність і, як наслідок, тут виникає багато землетрусів.
  4. Дно тихого океану май більше підводних гір, вулканів і атолів (коралових островів), ніж всі інші океани разом узяті.
  5. Найбільша у світі натуральна перлина була знайдена біля філіппінського острова Палаван, розташованого в Тихому океані. Своїми розмірами перлина сягає 24 см в довжину і 16 см в ширину, а важить вона понад 6 кілограм.
  6. Велика сміттєва пляма знаходиться в північній частині Тихого океану. Ця пляма є скупчення різних відходів (сміття, викинутого людьми), принесених в одну область підводними течіями. Точна площа цієї плями досі не відома, але навіть в найкращому разі вона на 100 тисяч км² більша за Україну, а можливо навіть у двічі більша.
  7. Міжнародна лінія зміни дат проходить через Тихий океан. По різні боки від цієї умовної лінії час відрізняється на 1 добу. При перетині Міжнародної Лінії зміни дат з заходу на схід, дата змінюється на один день або 24 години назад, а при перетині зі сходу на захід — на один день або 24 години вперед.

Рослини тихого океану

Флора і фауна тихого океану дуже різноманітна. Рослини в основному представлені фітопланктоном (відомо близько 380 видів), різноманітними бурими водоростями (фукусові, ламінарія та інші), зеленими та червоними водоростями.

Ламінарії найбільш поширені на півночі тихого океану, ростуть на глибині від 8 до 30 метрів. Дивує те, що деякі представники родини ламінарієвих виростають до 120 метрів у довжину.

Фукусові, а також зелені і червоні водорості більш поширені у тропічній частині океану.

Тваринний світ тихого океану
Коралові рифи буквально «кишать життям».

Тваринний світ тихого океану

Підводний тваринний світ тихого океану дуже різноманітний. Як було зазначено вище, тут мешкає понад 2000 видів риб у тропічних широтах і близько 800 у помірних широтах, а також приблизно 6000 видів молюсків. Цим фауна не обмежується, є ще численні ссавці (моржі, кашалоти, морські котики, і т.д.).

  • На півночі тихого океану поширені лососеві риби — горбуша, кета, лосось. У центральній частині багато тунця і оселедця, біля західного узбережжя — анчоусів. Риба є кормовою базою для птахів.
  • У північних помірних і в південних високих широтах живуть численні ссавці: кашалот, декілька видів смугастиків, морський котик; лахтак, морж і сивуч (на півночі), а також краби, креветки, устриці, головоногі молюски та інші. У фауні Тихого океану багато ендеміків.
  • Для тропічних широт характерний сильний розвиток коралових рифів. Ці рифи є домом для, щонайменше, 25% усіх морських видів, включаючи риб, ракоподібних, молюсків, губок, червів, голкошкірих, покривників та інших.

Цікаве відео: «Наскільки великим є океан»

На звершення рекомендуємо переглянути відео з ютуб-каналу «Цікава наука» про те, наскільки великим є світовий океан. Там розповідається не тільки про те, що він займає 71% поверхні планети і містить 99% усієї біосфери, а й багато інших цікавих фактів.

Источник: polychka.com

Особливості

Тихий океан — не спокійне місце. Над водою проносяться сильні урагани. Цунамі, які викликані землетрусами, утворюють хвилі, які зі швидкістю майже тисячу кілометрів на годину несуться до берега, завдаючи величезних руйнувань.

Тихий океан європейці відкрили пізніше, ніж інші океани. Його майже одночасно відвідали жителі Європи з двох сторін — із заходу у 1512 році португальці Серрана і Ді Абреу, а зі сходу — у 1513 році іспанець Нуньєс де Бальбоа, який перетнув Панамський перешийок.

Рівень води Тихого океану вищий, ніж у сусідніх океанах, на таких великих просторах закон про посудини, які з’єднуються між собою, не діє.

Периметр Тихого океану — лінія, де зіштовхуються тектонічні плити. Це так зване Тихоокеанське вогняне кільце, таку назву дали завдяки багатьом діючим вулканам. На цій небезпечній місцевості багато землетрусів, які часто викликають цунамі. Тільки південна частина Тихого океану — відносно спокійне місце.

Вогняне кільце

 

У давнину люди в океані плавали на простих суднах, причому могли долати значну відстань. Це доказав Тур Хейердал, який на плотах з дерева бальси проплив від берегів Перу до архіпелагу Туамоту. Кінцеві пункти знаходилися на відстані 7000 кілометрів одна від одної. Плавання зайняло понад три місяці.

Великі хвилі, які утворюються в різних місцях, підходять для занять серфінгом.

Серфінг

На острові Яп можна побачити найбільші грошові одиниці — це кам’яні кільця, діаметр деяких з них перевищує два метри. Люди не переносять їх з місця на місце, а вибивають при свідках ім’я нового власника, затираючи ім’я старого.

Цифри

Цікаві факти про тихий океан — рекорди. Це дуже глибока водойма — середня глибина біля чотирьох кілометрів, тут є найглибше місце на Землі — Маріанська западина, глибина якої більш як 11 кілометрів. Звичайно, про таке значне місце на планеті є багато цікавих фактів. Є ще жолоб Тонга, він на 200 метрів менш глибокий за Маріанську впадину і є найглибшим місцем південної півкулі. Третє за глибиною місце на Землі — неподалік від Філіпінських островів, його глибина більш як 10 кілометрів, це четверте за глибиною місце у Тихому океані.

Тут багато островів — понад десять тисяч (за одними даними — біля 25 тисяч), за цим параметром океан є рекордсменом. Така велика кількість островів пояснюється вулканічною активністю в цьому регіоні — одні острови виникли з лави, інші (наприклад атоли) є вершинами вулканічних конусів. Деякі острови виникли на мілинах і мають коралове походження.

Атол

У Мікронезії є Маріанські острови, які мають дуже теплий клімат — температура повітря складає біля 30 градусів тепла, температура води — біля 25 градусів тепла. Причому коливання температури мінімальне — у 1934 році була зафіксована найбільша різниця між найхолоднішим і найтеплішим  днем року, вона становила 12 градусів по Цельсію.

Тут дуже багато раковин, в яких находять перлини. Найбільша перлина була знайдена біля острова Палаван (Філіпіни). Вона важила більше шести кілограмів, при її довжині 24 і ширині 16 сантиметрів.

Тихий океан асоціюється з теплом та пальмами. Але на півночі у Японському, Берінговому, Охотському морях формується лід. Холодно також біля берегів Антарктиди. Айсберги, які плавають по морю, ніколи не пересікають екватор, і завжди відносяться до тієї частини півкулі, в які сформувалися.

У Кореї припливи сягають висоти 9 метрів.

Тваринний і рослинний світ

Тут є стільки біомаси (рослин і тварин), скільки у всіх океанах разом взятих. Це пов’язано не лишень з великими розмірами, але і з тим, що тут у тропічній частині набагато більше видів, ніж у тих самих кліматичних умовах у других частинах світу. Усього в цьому регіоні нараховують біля ста тисяч тварин, які проживають у воді.

Біля екватора живе найбільший молюск тридакна, маса якого може сягати чотирьох сотень кілограмів. Він є небезпечним для нирців, оскільки велика раковина своїми стулками може затиснути руку необережного або надто допитливого підводного плавця.

На Командорських островах ще в недалекому минулому жили морські корови, яких вперше виявив Берінг у 1741 році. Ці тварини жили на цих територіях ще до появи людини. Але коли з’явилися мисливці, цих ссавців з виду сирен повністю винищили за декілька десятиліть.

Морская корова

Лінія зміни дат, яка проходить приблизно по 180 меридіану, розділяє час на дві доби. Тобто з двох сторін цієї умовної лінії — різні дати.

У глибоких впадинах дуже сильний тиск води і майже повний морок. Але тут процвітає життя, багато глибоководних риб світяться у темноті. Цей глибоководний світ мало вивчений. Практично кожен раз, коли наукові апарати спускаються на велику глибину, відкриваються нові види живих істот.

На північний схід від Австралії — Великий Бар’єрний риф. Це найбільша на планеті форма рельєфу, яка створена живими істотами. Крім багатьох рифів, тут є біля тисячі атолів — невисоких коралових островів, які мають форму кільця. Така форма пояснюється тим, що конус погаслого вулкана по колу обростає кораловим рифом.

Черепаха

Тихий океан — найбільш туристичне місце на землі, де відпочивають місцеві люди і сюди з’їзджаються мільйони туристів зі всього світу. Тут багато кораблів, а також повітряних шляхів. Дуже важливо зберегти екологію цього місця, оскільки великі розміри зовсім не означають захищеності цього місця від шкідливого впливу людини. Бо у північній частині є велика пляма зі сміття — сюда відходи людської життєдіяльності приносять течії. Забруднення дуже нерівномірне, тому його площу не можуть встановити, але ця пляма на водній поверхні (і на репутації людини) дуже велика — від одного до ста мільйонів квадратних кілометрів.  Можна спостерігати так звані мусорні острови діаметром у сотні кілометрів.

Источник: historyurok.com.ua


Categories: Океан

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.