Китай — дивна країна, із цікавою, незвичайною історією. Як і всі країни із прадавньою історією, Китай сповнений звичаїв, захоплюючих традицій, якісь із них кумедні, якісь можуть здатися дивними, але малоймовірно, що Китай може залишити когось байдужим. Давайте спробуємо довідатися про цю дивну країну трішки більше, розглянувши деякі цікаві факти про Китай — найбільш густонаселену державі з півторамільярдним населенням.

Скульптура

Населення

Цікаві факти — про китайців. У країні міста з населенням менш одного мільйона жителів вважаються невеликими провінційними. Найбільше місто Чунцін одночасно є самим більшим у світі, його населення досягає 40 мільйонів людей, приблизно стільки ж громадян проживає в Україні. Це місто утворилося внаслідок розширення обласного центру на територію всієї області.

У Китаї є міста-примари. Але це не покинуті населені пункти, а спеціально розплановані мегаполіси, які чекають свого часу. У найближчі 20 років уряд планує переселити із сіл 100 мільйонів людей, на що потрібно біля 7 трильйонів доларів інвестицій. Так що цілком можливо, що міста, які пустують, скоро заповняться.


Найбільше місто-примара — Ордос, побудований у провінції Внутрішня Монголія. Ордос розрахований на 1 мільйон жителів. Цей мегаполіс містить хмарочоси, площі, пам’ятники, зони відпочинку. Зараз у ньому проживають близько 100 тисяч людей, які мають роботу й зарплату. Будинки хоч і малонаселені, однак мають опалення. Є пункти прокату велосипедів, якими ніхто не користується, турагенство, у яке ніхто не звертається, по вулицях ходять порожні автобуси, але за розкладом. Причина, за якою інші 900 тисяч не заселилися — невдалий вугільний бізнес — шахти виявилися нерентабельними. Але місто перетворилося в центр туризму, багато жителів країни приїжджають подивитися на порожнє місто-мільйонник.

Місто із шестимільйонним населенням Куньмин має місто-супутник Ченгун. Це місто також практично порожньє. Сюди переселили всю міську адміністрацію Куньмина, але жителі не поспішають заселяти й цей населений пункт із новими, але порожніми будинками.

Найцікавіше місто-примара — Чяндучен. Це копія Парижа, побудована недалеко від Шанхая. Незважаючи на європейську зовнішність цього міста жителі не поспішають селиться в порожніх будинках. Ці новобудови розраховані на 100 тисяч людей.


Всім відомо, що китайський уряд намагався штучно обмежити народжуваність — якщо в родині була одна дитина, батьки мали багато привілеїв. Але така політика привела до несподіваних результатів — діти часто росли егоїстами, хлопчиків було значне більше, ніж дівчинок (важкі наслідки пренатальної, тобто дородової діагностики). Також виникло різке старіння нації — пенсіонерів ставало усе більше, і виявилося, що незабаром молоде населення не зможе поповнювати в необхідній кількості пенсійний фонд. Уряд Китаю зараз взяв курс на деяке послаблення демографічної політики.

У країні існує підпільна Католицька Церква, яка зберігає єдність із Папою Римським і Католицька Патріотична Асоціація, яка контролюється владою. Незважаючи на те, що між урядом Китаю й Ватиканом ведуться переговори, спрямовані на подолання розколу, і в цьому діалозі є прогрес, католицькі священики і єпископи переслідуються поліцейськими органами країни. Інші християнські конфесії також переслідуються китайськими владою — закриваються церкви, порушується свобода зборів, люди за віру в Христа часто опиняються за ґратами.

Існує міф, що забезпечені представники Китаю часом наймають своїх двійників, які відправляються замість них у в’язниці. Цікаво куди подінуться ці «забезпечені громадяни» — ударяються в перегони чи займають соціальне місце свого двійника.

Близько третини забрудненого повітря над Сан-Франциско приходить із Китаю.

Незважаючи на більші простори, у країні тільки один часовий пояс.

Білий колір у країні символізує жалобу, урочистий колір — червоний.

У країні дуже мало розлучень у порівнянні з іншими країнами.

Це найбільший виробник і експортер грибів.

У Китаї дуже мало черг.

Дві третини населення носять окуляри.


Робота й виробництво

У відпустку звичайно йдуть не влітку, а перед Новим роком. Можливо, це пов’язане з тим, що клімат досить теплий, і відпочити хочеться тоді, коли більш прохолодна погода.

Існує міф, що китайці готові працювати за тарілку рису. Дійсно, у минулому були дуже низькі зарплати в доларовому еквіваленті, але зараз робітник на заводі може одержувати 300 — 500 доларів, з безкоштовним харчуванням і безкоштовним житлом.

Завод

Китайський товар асоціюється з низькою якістю. Насправді якість постійна поліпшується й здійснюється градація за цінами — є дешевий, менш якісний товар, і дорогою, більш якісний. На початку ХХ століття японські машини теж не були занадто надійними, але надійність і якість — справа часу й витрачених зусиль, і цілком можливо, що скоро «китайський» буде позначати «надійний», усі передумови для цього є.

У країні уряд подбав про те, щоб підприємства одного типу були поблизу. Багато міст спеціалізуються по виробництві одного товару, а продукція збувається на спеціальній міській біржі, куди із усього світу приїжджають замовники.


Кухня

Основне блюдо — рис, який їдять паличками (їх тут і винайшли). Їжа значною мірою вегетаріанська.

П’ють алкогольні напої мало, майже ніколи — на самоті.

Кухня

Не дивлячись на різноманітність кухні, печінка й нирки малопопулярні. Мало вживають у їжу сирі овочі.

Країна виробляє багато меду, він значною мірою йде на експорт. Через те, що клімат теплий, бджіл підгодовують антибіотиками, щоб не хворіли, частина ліків переходить у мед. У цілому цей продукт прийнятного якості, але кількість антибіотиків у ньому вища, чим звичайно дозволено санітарними нормами в країнах СНД.

Історія

Нижче наведені цікаві історичні факти про стародавній Китай:


  1. Близько 1000 року була винайдена гра, схожа на футбол.
  2. Китайці винайшли (або вперше застосували згідно з історичними даними) порох, папір, шовк, підвісний міст, паперові гроші, лак для взуття й дерева, компас.
  3. У стародавності особливо важким злочином була несплата торговельних мит, а також ввіз і вивіз заборонених товарів, тобто контрабанда. За цей злочин у більшості випадків страчували.
  4. Стародавні китайці любили пити особливий сорт чаю, який ріс у горах — білий чай. Він цінується й сьогодні, це найдорожчий сорт чаю.
  5. Найграндіозніша споруда на землі — Велика Китайська стіна. Вона протяглася на 9000 кілометрів. У кладці використовувалася рисова каша — вона надавала міцності розчину. Цей символ Китаю в 2004 році відвідали 40 мільйонів туристів.
  6. Населення з повагою ставиться до могил. Тому існують кладовища, яким сотні й тисячі років. Ці некрополі можуть займати великі площі і їх не чіпають, навіть при катастрофічній нестачі землі.
  7. Прадавніх імператорів ховали в курганах, за формою, що нагадують піраміди. Найбільший курган належить першому імператорові Цинь Шихуанді, первісна висота піраміди була біля 80 метрів, вона схожа на природню гору. Похоронний комплекс займає площу десятки квадратних кілометрів, тут була виявлена знаменита теракотова армія з тисячами глиняних солдатів у натуральну величину.
  8. Могила першого імператора не порушена, і взагалі, могили імператорів намагаються не чіпати, археологи дуже рідко розкривають могили правителів. Це пояснюється сумним досвідом, коли в усипальницях знаходили відносно добре збережені речі, у тому числі шовковий одяг, а під дією атмосфери знахідки швидко руйнувалися.

  9. За заняття чорною археологією в Китаї загрожує смертна кара. Проте тут роблять безліч металошукачів, а ринок затоплений підробками бронзових знарядь, які спеціально штучно зістарюються.
  10. Китай підробляє не тільки модний одяг, але й антикваріат. Але от з європейськими монетами не склалося — багато хто з них виглядають, як справжні, тільки написи зроблені із грубими помилками. Але справа часу, коли талановиті вмільці навчаться робити без помилок.

Мова

Мова відноситься до одних із найдавніших, а тому не дивно, що про неї є багато найцікавіших фактів:

  • носіями є 1, 5 мільярди людей;
  • писемність нараховує 100 тисяч ієрогліфів;
  • багато слів вимовляються однаково, їхнє значення залежить від малопомітної тональності;
  • незважаючи на досить просту граматику, мову вивчити досить важко;
  • китайські і японські ієрогліфи дуже схожі, хоча мови різні — японці писемність взяли в китайців;
  • немає конкретних слів «так» і «ні», але є словосполучення й фрази, які означать, що конкретно (що саме) можна, а що ні;
  • у країні живуть 60 національностей, кожна має свою мову, крім того, є безліч діалектів, але найпоширеніший — мандарин, який є офіційною мовою Китаю.

Китай — різноманітна країна, яка у якій багато визначний пам’яток. Побувавши в ній одного разу, Ви обов’язково захочете повернутися, адже країну неможливо вивчити за короткий період. Китай буде цікавий всім — як просто любителям подорожей, так і цінителям старожитностей, мистецтва і цікавої архітектури.

Источник: historyurok.com.ua

Перші вітряні млини були побудовані приблизно в 200 р. до н. е. в Китаї.

У Китаї були винайдені порох, папір, шовк, фарфор, компас, друк, підвісний міст, парашут, сірники і багато чого ще.

Щоб покрити шпалерами Велику Китайську Стіну буде потрібно близько 15840000 рулонів шпалер.

Відбитки пальців були використані в Китаї ще в 700 н. е.

У Китаї заборонено обіймати дерево.

Кетчуп теж був винайдений у Китаї. Тільки спочатку він приготовлялся з маринованих риб, молюсків і спецій.


Всі діснеївські символи були заборонені в Китаї протягом сорока років.

Ось так Марко Поло описав китайський спосіб виготовлення монет із солі: «Розсіл кип’ятять у величезних казанах, поки сіль не прийме вид тесту. З нього ліплять невеликі пиріжки, які потім накладають клеймо імператора. Щоб солоні монети уподібнилися металевим, їх засмажують на гарячих черепицах».

У Китаї більше людей говорять по-англійськи, ніж у США.

Китайський лікар Хуа T o, який народився приблизно між 140 і 150 н. е, був першим відомим лікарем виконав операцію під загальним наркозом. Напій для наркозу був виготовлений з конопель і міцного вина.

У Китаї існує більше двохсот регіональних мов і діалектів.

У гробниці китайського імператора Цзин-ді, який правив у II столітті до н. е., знайдена ціла колекція штучних статевих членів — п’ять кістяних і один бронзовий.

Історики підозрюють, що футбол народився у Китаї.

Лю Чінг, який став губернатором китайської провінції Shansi в 955 н. е., народився з двома зіницями в кожному оці.

Надлишок робочої сили в Китаї — 220 мільйонів чоловік.

Історія Попелюшки, як перша китайська книга написана між 850 і 860 н. е.

220 мільярдів текстових повідомлень були відправлені в Китаї в 2005 році — ймовірно, в даний час ця цифра подвоїлася.


Китайці першими стали використовувати природний газ в якості палива.

Китай є третім найбільшим виробником енергії у світі, після США і Росії.

У Стародавньому Китаї ліжка мали центральне опалення та самостійну систему обігріву.

Якщо населення Китаю буде проходити повз вас в одну лінію, то ця черга ні коли не закінчиться з-за швидкого зростання населення Китаю.

Робочий в Китаї заробляє в середньому $078 на годину.

Червоний колір в Китаї символізує удачу.

Китайський імператор Ші Хуан-Ти побудував мережу з 270 палаців, сполучених тунелями. Він так боявся замаху, що спав кожну ніч в різних палацах.

Китайське прокляття: «Бажаю вам жити в цікавий час!»

Деякі китайські друкарські машинки мають до 5700 знаків. Ширина клавіатури 1 м і кращі друкарки видають 11 знак/хв.

Більше 90 мільйонів чоловік в Китаї носять прізвище.

Найбільший у світі рекламний щит становить 300 метрів в довжину і 45 метрів у висоту. Він знаходиться в південно-східному Китаї, в Чунціні. Тим не менш, ця область настільки постійно туманна, що ніхто не вішає на нього оголошення з 1998 року, так що Китай вирішив його демонтувати.

Китай виробляє 10 мільйонів автомобілів на рік.

Приблизно дві третини земель в Китаї є непридатними для землеробства.

У Китаї від ПДВ звільняється сільгосппродукція, реалізована самим виробником; старовинні книги; імпортоване і використовується науково-дослідними та навчальними закладами обладнання; міжнародна гуманітарна допомога і контрацептиви.


Одне з найважливіших мистецтв Китаю — каліграфія.

Один з інгредієнтів китайського супу з пташиних гнізд — слина.

У Китаї будь-яка людина, який був вражений блискавкою звільнявся від сплати податків протягом трьох років.

Источник: cikavi-faktu.pp.ua

  • Друкувати
  • Запитати
  • Надіслати другу
  • Поділитись
    • Facebook
    • Twitter
  • Підписатись на новини

Китай — країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть, її народ зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства

Площа — 9,6 млн. км2.

Населення — 1,2 млрд. чоловік.

Столиця — Пекін.

Китай — країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть, її народ зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства. Китай з його великою територією, величезними трудовими і багатими природно-сировинними ресурсами, потенційно містким внутрішнім ринком має об’єктивні передумови для створення цілісного, різнобічно розвинутого господарства, здатного забезпечувати потреби країни у всіх необхідних товарах.

Нині за розмірами ВВП та економічним потенціалом Китай входить у першу десятку провідних країн світу. Зростання ролі в світовому господарстві Азіатсько-Тихоокеанського регіону ще більше посилює економічні можливості Китаю.

З дня проголошення в 1949 р. Китайської Народної Республіки країна пройшла складний шлях соціального і економічного розвитку, що привів до утворення сучасної моделі централізовано керованої економіки Китаю, в якій поєднуються елементи соціалістичного господарювання з елементами ринкового господарства. Провідною політичною силою в Китаї ось уже майже півстоліття є Комуністична партія Китаю.

Китай — республіка. Вищий орган влади — Всекитайські збори народних представників.

В адміністративному відношенні КНР поділяється на 23 провінції, 5 автономних районів (Внутрішня Монголія, Сіньцзян-Уйгурський, Тибетський, Гуансі-Чжуанський, Нінся-Хуейський) та три міста центрального підпорядкування — Пекін, Тяньцзінь та Шанхай.

З 1997 року Сянган (Гонконг) є особливим адміністративним районом Китаю, а з 1999 року до КНР приєднається Аоминь (Макао).

Природно-ресурсний потенціал. Китай — третя за площею країна світу — має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси, а також широкі можливості щодо освоєння ресурсів океану.

Природа Китаю багата і різноманітна. На півночі суворі гірські хребти, покриті лісами або степами помірного поясу, прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні — гори з вічнозеленими тропічними лісами. На рівнинах Східного Китаю, що знаходиться під впливом теплих мусонів Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході — безводні простори найбільших азіатських пустель і гори, вкриті вічними снігами.

Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить близько 350 млн. гектарів, або трохи більш як 1/3 території країни. Ще 1/6 території зайнято лісами. Орні землі становлять близько 100 млн. гектарів, або 11% земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати 2-3 врожаї на рік, посівна площа Китаю набагато більша, ніж площа ріллі, вона оцінюється в 150-170 млн. гектарів.

Основна частина орних земель припадає на східні райони країни, на заході знаходиться тільки 12% таких земель.

Китай надзвичайно багатий сировинними паливними і мінеральними ресурсами.

Великі запаси залізної руди і руд легуючих металів для чорної металургії є в більшості провінцій, зокрема — в Північному Китаї, Сіньцзяні та на півдні. Особливо багато родовищ руд поліметалів, олова, сурми, вольфраму, ртуті в провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Тут є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.

Промислові запаси вугілля становлять майже 1/3 світових. На провінції Північного Китаю припадає половина запасів вугілля в країні, ще 1/5 запасів зосереджена в провінціях північного заходу. 1/3 території Китаю перспективна на нафту й газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі знаходяться на півночі Великої Китайської рівнини (1/3), на північному сході (1/4) та на північному заході. Перспективний на нафту шельф китайських морів.

У країні є значні запаси ядерної сировини: в провінціях Гуандун, Сіньцзян, Цінхай та у Внутрішній Монголії. Можливості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Річний стік річок Китаю —2,7 тис. км3, що становить майже 9% стоку всіх річок земної кулі.

Населення. Кожний п’ятий житель Землі — китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття характерні зниження коефіцієнтів народжуваності і смертності. Природний приріст населення знизився до 1,2% на рік. Тепер щороку населення Китаю збільшується на 12-14 млн. чоловік. Кількість економічно активного населення становить понад 500 млн. чоловік.

Економіка Китаю функціонує в умовах надлишку робочої сили та прихованого аграрного перенаселення. Відбувається стихійна урбанізація, кількість міст з населенням понад 1 млн. чоловік становить вже більш як чотири десятки.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 1/5 території проживає 2/3 населення країни. Половина його зосереджена в приморських районах, західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселені все ще досить слабо. На Північному Заході і в Тибеті на 1 км2 припадає тільки 1-4 чоловіки.

Протягом останніх десятиліть у результаті активізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Вони спрямовані з густозаселених районів Великої Китайської рівнини в провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного і Південно-Східного Китаю. Зростає також сезонна і маятникова міграції в зонах міст-мільйонерів.

Найбільшими містами Китаю є Шанхай (понад 12 млн. чоловік), Пекін (понад 9), Тяньцзінь (8), Чунцін (7), Гуанчжоу, Фучжоу, Чанчунь, Шеньян (всі по 5-6 млн. чоловік), а також Далянь, Ухань, Ціндао та ін.

Господарство. У розвитку економіки КНР можна виділити кілька періодів: відбудови і першої п’ятирічки, "великого стрибка", "культурної революції" і сучасних реформ.

У роки відбудови і першої п’ятирічки (1949-1957 рр.) була проведена земельна реформа, що ліквідувала пережитки системи феодалізму на селі. Розпочалася індустріалізація країни. Внаслідок авантюристичної політики керівництва Китаю з 1958 року почалися роки "великого стрибка".

Були поставлені нереальні завдання: за З-5 років ліквідувати економічне й технічне відставання від економічно розвинутих країн. Було надмірно форсовано розвиток промисловості, а формою "вдосконалення" сільського господарства стало створення "народних комун". Почався економічний хаос, на подолання якого пішли роки. "Народні комуни" розукрупнили, селянам повернули частину усуспільненої власності і присадибні ділянки. Становище в економіці дещо нормалізувалось.

З 1966 року в Китаї почався період "культурної революції" — політичної кампанії, яку розгорнули ліворадикальні політичні сили. Внаслідок масових репресій було паралізовано діяльність господарських органів, знову дезорганізоване господарство країни.

Завдяки проведенню системи заходів і цю кризу вдалося ліквідувати. В 70-ті роки економічний розвиток певною мірою стабілізувався. Керівництво Китаю відмовилося від пріоритетів ідеологічних доктрин.

У 1978 році було проголошено курс на економічну реформу ("гайге"). Реформу розпочали з сільського господарства. Селяни одержали землю в довгострокову оренду, була впроваджена система сімейного підряду. Як результат — різко зросло виробництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилась самостійність підприємств.

Водночас у зовнішньоекономічній діяльності Китай перейшов до політики "відкритих дверей", тобто до політики співробітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, побудови вільних економічних зон.

У результаті змін, що відбулися у системі власності, в сучасному Китаї утворилось п’ять її форм:

  • державна,
  • колективна,
  • особиста,
  • приватна,
  • державно-капіталістична.

Різко зросла кількість приватних підприємств, в тому числі з участю іноземного капіталу.

Оцінка сучасного рівня економічного розвитку Китайської Народної Республіки є досить неоднозначною. З одного боку, КНР — велика держава, що за абсолютними показниками поступається небагатьом країнам світу. Країна має великі можливості в енергетиці (третє місце в світі за видобутком палива, в тому числі перше — за видобутком вугілля), посідає друге-третє місце за виробництвом сталі, перше — за виробництвом зерна і тканин. У КНР розвинуті космічна і атомна промисловість, нафтохімія і електроніка. З другого боку, виробництво промислової і сільськогосподарської продукції на душу населення порівняно невелике.

За роки будівництва соціалізму у КНР докорінно змінилася галузева структура господарства. На початку 50-х років у структурі ВВП частка сільського господарства становила 1/2, промисловості — близько 1/4. На початок 90-х років співвідношення оцінюється так: промисловість — 1/2, сільське господарство близько 1/3.

Отже, структура ВВП Китаю наблизилась до індустріально-аграрних структур економічно розвинутих країн. Але за рівнем продуктивності праці сільське господарство має показники значно нижчі порівняно з промисловістю. Крім того, для економічної системи характерні недосконала інфраструктура і порівняно низький технологічний рівень цивільних галузей промисловості.

Промисловість. У КНР створено потужну багатогалузеву промисловість. Поряд з традиційними (текстильна, вугільна, металургійна) виникли і такі нові галузі промисловості, як нафтодобувна і нафтопереробна, хімічна, авіаційна, космічна, електронна.

Структура енергобалансу зберігає "вугільний" характер. Кам’яне вугілля забезпечує 3/4 потреб в енергії, нафта — близько 1/5. Видобуток вугілля становить 1,2 млрд. тонн, родовища розробляються в усіх провінціях країни, але найбільше -в Північному Китаї.

Нафти добувають понад 170 млн. тонн. Основні райони видобутку — Північний Схід і шельф. Потужності електроенергетики не забезпечують потреб господарства країни, хоча за виробництвом електроенергії — 840 млрд. кВт/год. — КНР посідає четверте місце в світі.

Чорна металургія країни спирається на власні запаси залізної руди, легуючих металів і вугілля. В 1994 році виплавлено 91 млн. тонн сталі і 96 млн. тонн чавуну. Виробництво металу представлене трьома групами підприємств: основу галузі становлять великі комбінати в Аньшані, Ухані, Мааньшані та Баошані, кожний потужністю понад 10 млн. тонн; в другу групу входять півтора десятка заводів середньої потужності, третя група — це численні невеликі металургійні і металообробні заводи провінцій.

Машинобудування — найважливіша галузь китайської індустрії. Провідне місце тут посідають підприємства, що випускають продукцію воєнного призначення. Налагоджено також виробництво машин і устаткування для різних галузей промисловості, виробництво металорізальних верстатів, автомобілів, тракторів і сільськогосподарських машин.

Розвинуте загальне машинобудування й електронна промисловість. Характерною рисою територіальної структури галузі є співіснування великих машинобудівних центрів, у яких розміщені великі машинобудівні заводи, і численних дрібних підприємств, що діють у кожній провінції. Найбільші машинобудівні центри Китаю — Шанхай, Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, а також Харбін, Далянь, Чанчунь, Гуанчжоу, Ухань, Нанкін, Сіань, Чунцін.

У хімічній промисловості особливо вирізняються виробництва воєнної хімії і мінеральних добрив. За виробництвом добрив (понад 20 млн тонн у перерахунку на вміст корисного компонента) КНР поступається тільки США.

Текстильна промисловість Китаю за обсягом готової продукції посідає перше місце в світі. Вона дає близько 1/4 світового виробництва бавовняних тканин і 1/10 — тканин із хімічних волокон. Китай є також важливим виробником натуральних шовкових тканин.

Основні підприємства текстильної промисловості зосереджені в Східному і Північному Китаї. Найбільший центр текстильної промисловості — Шанхай, шовкових тканин — Ханчжоу. Значними центрами текстильної промисловості є також Пекін, Тяньцзінь, Ціндао, Нанкін, Усі, Сіань, Чунцін, Гуанчжоу.

Сільське господарство. Китай — велика сільськогосподарська країна. Тут збирають понад 1/3 світового врожаю рису та просяних культур, зосереджено 1/10 світового поголів’я великої рогатої худоби і 2/5 свиней. Китай — один з найбільших у світі виробників кукурудзи, бавовни, сої, чаю, тютюну, м’яса птиці, коконів шовкопряда.

Для галузевої структури сільського господарства характерне значне переважання рослинництва (в основному продовольчих культур), частка якого становить понад 70% вартості валової продукції галузі. В самому ж рослинництві спеціалізація того чи іншого району визначається співвідношенням трьох груп культур: зернових, технічних і овочевих.

Зернове господарство дає основну частку продовольства країни. Традиційною культурою є рис, який займає до 1/4 посівних площ. Щороку в Китаї збирають близько 180 млн. тонн цієї цінної культури. На півдні та в районі Сичуань рис — основна зернова культура, в басейні р. Янцзи, крім рису, вирощують пшеницю та ячмінь, на півночі рис поступається пшениці, гаоляну (просяна культура) й кукурудзі. В південних районах збирають по два, навіть по три врожаї рису на рік.

Технічними культурами засіяно близько 1/6 посівної площі. З-поміж волокнистих культур основними є бавовник (1/4 світового виробництва) і джут. Важлива цукроносна культура — цукрова тростина. Головними олійними культурами є соя (близько 20 млн тонн на рік) й арахіс. Китай посідає друге місце в світі (після Індії) за виробництвом чаю (580 тис. тонн на рік).

Овочівництво і бульбові культури (особливо батат і картопля) дають істотну частку продовольства. Вирощують більш як сто видів різних овочів, зокрема численні сорти капусти, редьки й ріпи, моркви, цибулі.

Тваринництво має різні напрями розвитку в східних і західних районах країни. У східних районах частка тваринництва незначна в структурі виробництва, важливе значення мають свинарство і птахівництво. Західна і почасти північно-східна частини країни — зона екстенсивного тваринництва, яке використовує великі пасовища. Тут розводять овець, кіз, коней, верблюдів, а у високогірних районах яків.

У територіальній структурі сільського господарства Китаю виділяються чотири зони.

Зона богарного землеробства і тваринництва північної частини Східного Китаю (північ Великої Китайської рівнини, Північно-Східний Китай та Внутрішня Монголія). Тут зосереджена половина орних земель і 1/3 посівних площ. Зона дає третину зернових і стільки ж тваринницької продукції.

Зона рисосіяння, субтропічних і тропічних культур південної частини Східного Китаю (Східний, Центральний і Південний Китай, улоговини і плато Південно-Західного Китаю). Це — один з найстаріших районів світового землеробства, де зосереджено 40% орних земель Китаю, він дає 3/5 зерна країни і половину продукції тваринництва.

Зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства в Північно-Західному Китаї.

Високогірна зона Цінхаю і Тибету.

Транспорт. У Китаї, враховуючи кількість населення та розміри території, транспорт ще не задовольняє потреб господарства. Половину обсягу всієї його роботи виконують залізниці, важливе значення в перевезенні вантажів має водний, особливо морський транспорт, а в перевезеннях пасажирів — автомобільний. Повітряний транспорт ще недостатньо розвинутий.

Найгустіша мережа залізниць, автошляхів, водних комунікацій склалася на Великій Китайській рівнині, де зосереджена більшість населення і господарських об’єктів, та на північному сході. Вона забезпечує вихід до портів на узбережжі, через які здійснюється більша частина зовнішньоторгових перевезень. Найважливіші з них — Шанхай — на сході, Далянь, Ціньхуандао, Тяньцзінь та Щндао — на півночі, Гуанчжоу та Сянганна — на півдні.

Внутрішня частина держави забезпечена шляхами набагато гірше, і континентальні зовнішні комунікації тут також обмежені — це залізниці на Монголію і на Казахстан, а також стратегічне Каракорумське шосе на півострів Індостан через найвищі у світі перевали.

Зовнішньоекономічні зв’язки. КНР з початку 80-х років активно розвиває політику "відкритих дверей", яка передбачає активне залучення іноземного капіталу, науково-технічне співробітництво, створення "особливих економічних зон", в яких заохочується діяльність зарубіжних та спільних підприємств.

Частка КНР у міжнародній торгівлі залишається порівняно скромною. Переважає вивіз продукції гірничодобувної, легкої промисловості і сільського господарства в обмін на продукцію важкої промисловості.

Китай вивозить вугілля, нафту, кольорові метали, рис, бавовну, чай, тканини, одяг тощо. Китайські товари легкої промисловості користуються попитом на світовому ринку.

В імпорті переважає довіз прокату, мінеральних добрив та машин. 3/5 зовнішньоторгового обороту КНР припадає на Японію, США та Східну Азію.

Внутрішні відмінності. В Китаї склалися такі історико-географічні райони: Північний Схід (Манчжурія), Північ (східна частина країни на північ від Хуанхе), Схід (промислові приморські райони Великої Китайської рівнини), Центр і Південь, Північний Захід та Південний Захід, їх умовно можна розглядати як економічні райони.

Північний Схід — один з провідних індустріальних районів Китаю. Його господарський профіль визначають паливно-енергетичний, металургійний та лісопромисловий комплекси. Тут розвинуте також багатогалузеве сільське господарство (пшениця, рис, гаолян, соя). Найважливіші міста в центральній частині району — Шеньян, Аньшань, Фушунь, на півночі — Харбін, на узбережжі — Далянь.

Північ — третій, після Східного та Північно-Східного Китаю, за значенням промисловий район країни. Провідне місце тут посідають трудомісткі і наукоємні галузі — електроніка, електромашинобудування, приладобудування, виробництво синтетичних матеріалів тощо. В цьому районі знаходяться столичні округи Пекіна і Тяньцзіня, які є зосередженням не тільки адміністративної, фінансово-економічної діяльності, а й осередком науки і культури. Степові райони Внутрішньої Монголії, що належать до цього району, залишаються все ще недостатньо освоєними.

Східний Китай — найважливіший у господарському відношенні район країни, на який припадає 30% населення, 35% промислової і ЗО% сільськогосподарської продукції. Тут добре розвинуті текстильна, суднобудівна, електронна, верстатобудівна, металургійна, хімічна промисловість. Всебічно розвинуте сільське господарство — постачальник рису, пшениці, сої, бавовни, чаю, різноманітних овочів, свинини і птиці. В районі зосереджений значний культурний і науковий потенціал. Найбільші міста — Шанхай (найбільше місто Китаю), Нанкін (стара столиця країни), Ханчжоу, Ціндао, Фучжоу.

Центр і Південь — аграрно-індустріальні райони. Центральний Китай має пересічний рівень економічного розвитку. Основне промислове ядро його -Ухань. Спеціалізація сільського господарства така ж, як і в Східному Китаї. Південний Китай багатий на сировинні ресурси. Найбільший його промисловий і торгово-економічний центр — Гуанчжоу. Поряд з Гуанчжоу знаходяться важливі для Китаю вільні економічні зони. На узбережжі розташований Сянган — один із найпотужніших промислових вузлів сходу Азії.

Північно-Західний район має несприятливі природні умови, але багатий на природні ресурси. Це відкриває значні можливості для його розвитку в перспективі. Головні міста — Сіань, Ланьчжоу, Урумчі.

Південний Захід. Основний осередок господарської діяльності району — Сичуанська улоговина. Тут розвинуте багатогалузеве сільське господарство і різноманітна промисловість. Головні міста — Чунцін, Ченду. До Південного Заходу належить також високогірний район Тибету, що має суворі природні умови. Тут знаходиться Лхаса — важливий релігійний центр ламаїзму, що є одним з напрямів буддизму.

Источник: osvita.ua

Административное деление и провинции Китая

Китай делится на 22 провинции, 5 автономных районов и 4 города центрального подчинения и 2 специальных административных района. Руководство каждой из провинций контролирует внутренние дела своей провинции, в том числе и экономические.
Автономным регионам предоставляется больше свободы, чем обычным провинциям – к примеру, их руководство имеет право объявлять дополнительные официальные языки в регионе помимо официального мандаринского диалекта. Кроме того, в состав страны входят специальные административные районы Гонконг и Макао. Как в Гонконге, так и в Макао существуют отдельные собственные правовые системы и своя миграционная политика, собственная валюта, а также им предоставляется свобода принимать законы независимо от основной части Китая. Их политические системы более открыты и носят непосредственно избирательный характер. Тайвань также считается провинцией КНР, хотя фактически на данный момент в настоящее время ни одна часть Тайваня не находится под контролем Китая. В последнее время правительства поддерживают идею сотрудничества, в связи с чем недавно был подписан торговый договор для усиления связи экономик Китая и Тайваня.

Карта провинций и регионов Китая

Китай граничит с 14 странами. Они перечислены в порядке длины границы: Монголия (4630 км), Россия (4179 км), Индия (2659 км), Мьянма (2129 км), Казахстан (1352 км), Непал (1389 км), Северная Корея (1352 км) ), Вьетнам (1 297 км), Кыргызстан (1 063 км), Таджикистан (477 км), Бутан (477 км), Лаос (475 км), Пакистан (438 км) и Афганистан (91 км).

Политическое устройство

С 1949 года Китай является Китайской Народной Республикой и официально является унитарной однопартийной социалистической республикой. Несмотря на то, что страна открыто пропагандирует коммунизм, основная идеология Китая — это «социализм с китайскими характеристиками»; после того, как Дэн Сяопин сменил Мао Цзедуна на посту лидера страны, была полностью пересмотрена марксистско-ленинская политика в целях приспособления ее под материальные условия Китая. В дальнейшем лидеры Китая излагали собственные взгляды на коммунизм в таких работах, как «Теория Дэн Сяопина» и «Мысли Си Цзиньпина». Страна полностью отказалась от советской модели и вместо этого придерживалась идеи, что, согласно классическому марксизму, стране необходимо в первую очередь улучшить свою экономику и рынки, а уже после этого преследовать эгалитарный коммунизм.


В рамках унитарной однопартийной системы правящая партия (Коммунистическая партия Китая — КПК) выполняет все функции правительства. Выборы проводятся только для членов местных народных правительств, которые в свою очередь голосуют за членов вышестоящих законодательных органов, в том числе и за членов ВСНП — всекитайского собрания народных правителей. В конституции КНР подчеркивается, что общий процент членов Коммунистической партии в законодательных органах должен преобладать над представителями других партий, которым, тем не менее, разрешено некоторое представительство на местном уровне. Руководители региональных партий имеют значительные полномочия, что еще сильнее децентрализует процесс управления.

Религия в Китае

Религия в Китае

Распространение религий в Китае: буддисты 18,2%, христиане 5,1%, мусульмане 1,8%, китайские религии 21,9%, индуизм<0,1%, евреи <0,1%, другие 0,7% (включая даоистов), нет религии 52,2%.

Примечание: большинство китайцев не являются приверженцами какой-либо религии; это результат активного подавления религиозности в середине 20-го века. Страна официально придерживается атеистических взглядов. На правовом уровне Китай признает практику пяти религий: буддизм, католицизм, даосизм, ислам и протестантизм. Все они тесно связаны с историей развития Китая. Различные народные верования и религиозные культы не признаются на правовом уровне, однако допускаются правительством.

Экономика

После введения рыночных реформ Дэн Сяопином в в 70-80х года прошлого столетия,в стране наблюдается устойчивый и быстрый экономический рост. В настоящее время китайская экономика по своей величине занимает первое или второе место в мире, в зависимости от того, какая оценочная система используется. Китай является крупнейшим в мире экспортером товаров и вторым по величине импортером в мире. Китай конкурирует с США по уровню влияния на мировую экономику и, по прогнозам, рост экономики в будущем только продолжится. На протяжении последних нескольких лет в Китае наблюдается резкий скачок благосостояния среднего класса, поскольку страна все больше отходит от сельскохозяйственной экономики. Китай также добился огромных успехов в разработке и использовании возобновляемых источников энергии.

Экономика Китая в Цифрах:

ВВП: $23.21 триллиона (2017)
Темпы роста: 6.9% (2017 )
Инфляция: 1.6% (2017)
Государственные расходы: 21.3% от ВВП(2017)
Государственный долг: 47% от ВВП (2017)

Трудовые ресурсы

Трудоспособное население: 806.7 миллионов (2017.)
Примечание: количество трудоспособного населения в 2012 (15-64 года) было 1.004 миллиарда.
Занято в сферах: Сельское хозяйство: 27.7%, Промышленность: 28.8%, Сфера услуг: 43.5% (2016.)
Безработные: 3.9% (2017.)
Процент населения за чертой бедности: 3.3% (2016.)
Примечание: в 2011 году, правительством Китая была установлена новая черта бедности на уровне 2300 юаней (примерно 330 долларов США).

Торговля

Экспорт: 2.216 трлн долларов (2017)
Основные статьи экспорта: Электроника и оборудование, электроника и телекоммуникационное оборудование, одежда, мебель, текстиль
Экспортные партнеры: США 19%, Гонконг 12.4%, Япония 6%, Южная Корея 4.5% (2017)

Импорт: 1.74 триллионов долларов USD(2017)
Основные статьи импорта: электроника, включая интегральные схемы и другие компьютерные компоненты, нефть и топливо; оптическое и медицинское оборудование, металлическая руда, автомобили, соевые бобы.
Импортные партнеры: Южная Корея 9.7%, Япония  9.1%, США  8.5%, германия 5.3%, Австралия 5.1% (2017).

На каком языке говорят в Китае

Основные диалекты китайского языка: официальный мандаринский диалект (путунхуа) , кантонский, шанхайский, минбэй (преимущественно в Фучжоу), миннань (хоккиен-тайваньский).

Официальный язык Китая – мандаринский диалект китайского языка, основанный по большей части на пекинском диалекте, известном в китайском языке как путунхуа (Putonghua, 普通话, «общепринятый диалект»). С 1950-х годов в образовательной системе страны используется только мандаринский диалект, и именно поэтому большинство жителей Китая говорят на этом языке. На центральных теле и радиоканалах так, в прессе, также используется мандаринский диалект. Путунхуа, как и другие диалекты, основан на тонах, и одно слово будет иметь разное значение, в зависимости от того в каком тоне оно произнесено. 

Во многих регионах, особенно на юго-востоке и юге страны, также имеются свои собственные «диалекты», например «кантонский» на котором говорят на юге страны, является вторым по распространенности диалектом в Китае. Фактически это разные языки, отличающиеся между собой так же сильно, как, к примеру, итальянский и французский, что на данный момент является острой политической проблемой. Как и стандартный мандарин, другие диалекты являются тональными языками. В зависимости от региона отличается даже произношение многих слов в мандаринском, а также имеет место локальный сленг.

Но есть и то что их объединяет — иероглифика. Вне зависимости от региона и диалекта, все иероглифы имеют одинаковое значение. На всей территории материкового Китая используется упрощенная иероглифика, а в Гонконге и Макао — решили использовать традиционное, старое написание иероглифов. Разница между традиционными и упрощенными в количестве черт и сложности написания, например: 广 в традиционном написании 廣, или 关 и 關. Упрощение иероглифов было организовано правительством КНР, с целью повышения грамотности населения в 1956 году. Подробней о китайском языке читайте в нашей статье.

Китайская кухня

Китай знаменит своими кулинарными традициями – но нужно сказать что не существует такого понятия как «Китайская Кухня», так как практически в каждой провинции и регионе есть своя уникальная кухня. Всего можно выделить восемь основных кухонь Китая: аньхойская, кантонская, фуцзяньская, хунанская, кухня цзянсу, шаньдунская, сычуаньская и чжэцзянская. Имеется также масса региональных разновидностей китайской кухни. Огромные территории Китая и разные виды климата (от тропического до пустынного) способствовали появлению различных вкусовых предпочтений, например: на севере-предпочитаю мясные блюда и мучные изделия, на юге и востоке — морепродукты и рис и пр.

Эти способы сильно отличаются от европейской кухни и русской кухни, поскольку исторически в Китае приготовление пищи считалось важным ритуалом. На протяжении нескольких тысячелетий жители Китая придерживались убеждений о том, что здоровый образ жизни неразрывно связан с правильно приготовленной едой, и даже сегодня китайская пищевая терапия не теряет своей популярности. 

Подробней о китайской кухне читайте в статье «Кухня Китая»,  в которой мы подробно рассмотрели все виды региональных кухонь страны, и расскажем какие блюда стоит обязательно попробовать будучи в Китае.

Города Китая  

Города

Ниже перечислено 10 самых важных и интересных для туристов городов, расположенных на материковой части Китая. Другие города перечислены в разделах с соответствующими регионами. 
Пекин (北京) — столица, культурный и исторический центр КНР.
Гуанчжоу (广州) — один из самых развитых и либеральных городов на юге страны.
Гуйлинь (桂林) — Город с самыми красивыми природными пейзажами.
Ханчжоу (杭州) — город, известный своей традиционной красотой, и крупный центр шелковой индустрии.
Куньмин (昆明) — столица провинции Юньнань и родина многих представителей этнических меньшинств.
Нанкин (南京) — знаменитый своей богатой культурой и историей город со множеством исторических достопримечательностей.
Шанхай (上海) — крупнейший город Китая, расположенный на берегу реки Янцзы и являющийся крупным коммерческим и торговым центром.
Сучжоу (苏州) — «Восточная Венеция», древний город к западу от Шанхая, известный своими садами и каналами.
Сиань (西安) — древнейший город страны и бывшая столица Китая, родина десяти династий, включая Хань и Тан, конечная точка древнего Шелкового пути и родина терракотовых воинов.
Янчжоу (扬州) — «Олицетворение Китая», город, которому более 2500 лет, где в конце 13-го века Марко Поло занимал должность губернатора на протяжении 3 лет.
Чэнду (成都) — «Дом гигантских панд». Город был основан еще до Сианя. Столица провинции Сычуань и родина самой острой еды в стране.

Источник: ChinaExpro.ru

Цікаві факти про Китаї

Факт №1. Китай за своєю площею займає третє місце, а Шанхай і Пекін — самі великі міста з чисельністю населення.

Факт №2. Китай межує з 14 країнами, а його береги омиваються 4 морями. Клімат тут дуже різноманітний: є субарктика, так і тропіки.

Факт №3. Як відомо, саме в Китаї найвища чисельність населення. Тут проживає 1 млрд 380 осіб. Для регулювання народжуваності уряд країни прийняв закон про те, що в сім’ї не повинно бути більше однієї дитини, з-за цього китайці — найбільш швидко старіюча країна. Саме з цієї причини закон скасували кілька років тому.

Факт №4. У Китаї проживають 55 різних народів, які розмовляють на 206 мовами. Тому китайці з різних регіонів можуть не розуміти один одного.

Факт №5. У Китаї знаходиться найбільша в світі гребля — це дамба Три ущелини.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №6. У китайській мові більше 80 тисяч ієрогліфів. Але освічений китаєць, який закінчив університет, знає приблизно 5 тисяч ієрогліфів.

Факт №7. Китайська цивілізація найдавніша у світі, яка мала писемність.

Факт №8. У китайській провінції Сичуань були виявлені останки динозаврів, у тому числі і чотирикрилий теропод — перехідний ящір між динозаврами і птахами.

Факт №9. Велика Китайська стіна була довжиною 8800 кілометрів, проте до наших днів дійшла лише її частина — 2400 кілометрів.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №10. Акупунктура (лікування голками) з’явилася саме у Китаї понад 500 років тому.

Факт №11. Китайський календар — найстаріший у світі. Він з’явився в 2600 році до нашої ери і ґрунтується на місячному циклі.

Факт №12. У Китаї винайшли папір, порох, компас і друкарську машинку. Також деякі дослідники стверджують, що в країні винайшли колесо.

Факт №13. Саме в Китаї винайшли морозиво. 4 тисячі років тому хтось випадково залишив у снігу суміш рису і молока, так і з’явилося морозиво. До Європи його привіз Марко Поло.

Факт №14. Також Марко Поло привіз у Європу і макаронні вироби. Так-так, китайська локшина — самий старий родич італійської пасти.

Факт №15. В країні налічується приблизно 64 мільйони пустих будинків і є цілі міста-примари.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №16. Китайського чаю вже більше 1800 років.

Факт №17. Кунг-Фу винайшли ченці Шаоліня, щоб захищати себе від грабіжників на пустельних дорогах в горах.

Факт №18. Економіка Китаю росте дуже швидко. Наприклад, в порівнянні з економікою в США — в 7 разів. Так, за останні 10 років вона зросла на 316%!

Факт №19. ВВП Китаю нижче, ніж в Боснії, за цим показником країна займає 91 місце серед інших країн світу.

Факт №20. Найшвидший «швидкісний поїзд в Китаї з’єднує Шанхай і Пекін. Він розганяється до 480 кілометрів на годину.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №21. У Китаї правосторонній рух. За винятком Гонконгу — тут автомобілі їздять по британським правилами по лівій стороні.

Факт №22. Один з найбільших торгових центрів у світі знаходиться в Китаї. І його торгова площа заповнена лише на 1%. Вся проблема в невдалому розташуванні. Це ТЦ South China Mall.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №23. Якщо китайці будуть проходити повз вас ланцюжком, то вона ніколи не закінчиться, так як зростання населення Китаю величезний.

Факт №24. У Китаї винайшли наркоз з конопель і міцного вина, а перша операція під наркозом була проведена приблизно 140-150 рр. н. е ..

Факт №25. Англомовне назва China, швидше за все, походить від назви династії Цинь.

Факт №26. Туалетний папір винайшли в Китаї в 1300 роках. Такий користувалася привілеєм тільки імператорська сім’я.

Факт №27. За статистикою, 74% китайців вірять в еволюцію. До речі, в Росії в теорію Дарвіна вірять тільки 48%, у США — 42%, а в Єгипті — 25%.

Факт №28. У Китаї є фургони для страти. Так швидше)) до Речі, страчують тут втричі більше людей, ніж в інших країнах.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №29. У Китаї є центри збору зубочисток. Приблизно за півкілограма платять близько 40 центів.

Факт №30. У Китаї понад двадцяти міст-мільйонерів. Це більше, ніж в будь-якій іншій країні.

Факт №31. Панди проживають в Китаї вже кілька мільйонів років. Це символ могутності і хоробрості. Китайські імператори тримали чорно-білих ведмедів, бо вірили, що вони здатні відігнати стихійні лиха і злих духів.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №32. У Китаї колір жалоби — білий.

Факт №33. Тут практично скрізь можна палити: таксі, ресторанах, на вулицях, у навчальних закладах.

Факт №34. Незважаючи на те, що Тайвань і Китай — різні країни, на китайських картах Тайвань позначений як його провінція.

Факт №35. Кожен рік китайці використовують 74 мільярди пар паличок для їжі. Це 1,7 мільйона кубометрів деревини або 25 мільйонів дерев.

Факт №36. Багаті китайці можуть найняти двійника, щоб відбути покарання.

Факт №37. Одним з найкрасивіших місць в Китаї вважається місто Яншо. Він знаходиться в провінції Гуансі, яка відома своїми карстовими пагорбами. Тут правда дуже мальовничо.

найцікавіше про китай: факти, про яких ви не знали

Факт №38. Однією з найбільш гострих проблем КНР є витік мізків. 7 з 10 китайців, які відправилися за кордон на навчання, не повертаються. Найпопулярніша країна для імміграції — США. Тут сама численна діаспора.

Факт №39. Бреду Пітту заборонено в’їжджати в Китай. Вся справа у фільмі «Сім років у Тибеті», в якому він знявся. У КНР фільм заборонений і вважається антикитайською пропагандою.

Факт №40. У Китаї популярний суп з ластів’ячих гнізд. До речі, він вважається делікатесом і в інших азіатських країнах.

Источник: mapme.club


Categories: Китай

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.