Re: Мои карачаи. У каждого — свой Кавказ

Еще много эмоций, и Полина написала очень скромно….. Эти 80 км оказались не самыми простыми, хотя бы потому что этот старт был Чемпионатом России по пробегам )))

Копирую сюда текст с нашего сайта.

8 июля в КСК "4 сезона" проходил ЧЕМПИОНАТ РОССИИ по дистанционным конным пробегам. Лошади и всадники ЦКО "Караван" стартовали по группе "С" на дистанцию 80 км. в национальном зачете. Наши результаты:

Устинова Татьяна на Казбиче — II место, подтвержден норматив кандидата в мастера спорта.
Гедзь Ольга на Карабаше — III место, выполнен норматив кандидата в мастера спорта!

Поздравляем Олю и Таню!!! Была проделана огромная работа, девочки, на которых легла вся нагрузка по подготовке лошадей, работали очень много! Ольге отдельные поздравления как тренеру, соревнования такого уровня и такая дистанция — это уже реальное признание грамотной и правильной работы с лошадьми!!!


Огромное спасибо нашей команде поддержки, пусть в этот раз она и была не велика, все таки мы стартовали в будний день, но помощь всех, кто звонил, переживал и поздравлял очень ощущалась!

Спасибо нашим друзьям с Кавказа, команде КЧР! Ребята — без вас нам было бы очень тяжело. О нас как всегда заботились, помогали нам и с лошадьми, и с лагерем, и с досугом ))))

Кто знаком с командой Ахмата — Сапар Беджиев на Изумруде — 5 место на CEN 2* 80 км., Рашид Узденов на Арсенале — 2 место CEN 3* 120 км.
Сапар подтвердил норматив КМС, а Рашид — выполнил норматив Мастер Спорта!

Соревнования получились очень яркими и запоминающимися. У организаторов все получилось. Вспоминая, как было тяжело нам организовывать "Караванные Тропы", я отлично понимала, какой объем работ был проведен… Косяков замечено не было, все работало, начиналось и заканчивалось вовремя. Трасса была вполне достойной, нашим коням правда не хватало бродов, т.к. они привыкли пить из речек и отказывались почему то пить из бочек.

Чемпионом по основной группе, "А", стал Ахмед Махов на Игроке, команда КБР. Вообще, Кабарда сейчас безусловный лидер пробегов — великолепные лошади, очень хорошие всадники. Желаю им дальнейших побед! Полюбившаяся многим на нашем старте кобыла Ниагара выиграла под седлом Махова дистанцию 120 км.

Очень хочется побольше всем нам таких великолепных стартов!!! Ну и как водится, всем победителям, призерам, тренерам, владельцам — УРА, УРА, УРА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Источник: www.prokoni.ru

Гедзь – опис, будова, фото. Як виглядає ґедзь?


У гедзя досить компактне, сплощене в області черевця тіло з 2 добре розвиненими, широкими крилами. Мінімальні розміри комах становлять близько 0,6 мм (як у Haematopota koryoensis). Довжина великих особин може досягати 2-3 см (наприклад, у виду Tabanus chrysurus).

Хитнув покриви гедзів порівняно тонкі, за винятком грудного відділу і передньої частини голови, де хітин кілька потовщений. Опушення тіла помірне: у високогірних і бореальних видів воно розвинене сильніше, у південних і пустельних гедзів слабкіше.

У забарвленні гедзя переважають бляклі тони: бурі, сірі, жовті. Груди гедзя широка і масивна, з великим трикутним щитком позаду, складається з передньо-, середньо- і заднегруди. Грудний відділ зазвичай покритий нальотом і густими, тонкими волосками. До бічних сторонах среднегруді прічленени крила, які можуть бути як абсолютно прозорими, так і покритими димчастими плямами або сітчастим малюнком. Крила гедзя широкі, з рясним, але одноманітним жилкованием. Спосіб складання крил у різних гедзів варіюється: у одних видів вони розставлені широко, у інших складені кровлеобразно уздовж тіла.

Позаду підстави крил розташовані жужжальця, рудименти задньої пари крил. Жужжальця складаються з вузького, короткої стеблинки і булавовидний головки і пофарбовані в білий, жовтий або чорно-коричневий колір.


Крила гедзя фото (вид - Tabanus bromius)

Автор фото: © entomart

Черевце гедзів широке, його основна частина складається з 7 пар видимих ​​півкілець: верхніх (тергитов) і нижніх (стернитов). Впереділежащіе півкільця налягають своїм заднім краєм на наступні. Вони з’єднані між собою інтерсегментальной перетинкою, яка здатна розтягуватися при насиченні самки гедзя кров’ю. У самців черевце на кінці має конічну форму, у самок – округлу. Забарвлення черевця залежить від виду і складається з темного фону з більш світлими червоно-жовтими бічними плямами. На черевці гедзів також ростуть волоски. Терміналії черевця складають його кінцеву частину, у самок вони звичайно не видно, а у самців виступають назовні.

Голова гедзя велика, поперечна, спереду опукла, по ширині рівна грудей або трохи ширше. У самців часто голова буває більше, ніж у самок.

До речі, деякі вважають, що назва «ґедзь» з’явилося через те, що ця комаха є сліпим. Насправді це не так. У гедзя досить хороший зір.

На голові розташовані великі фасетчатим очі гедзя, часто переливаються всіма відтінками райдужного спектра (зеленим, синім, пурпурним, коричневим, золотистим) і відливають металевим блиском.


очах часто знаходяться темніші плями або поперечні смужки. Фасетки очей у самок мають однакову величину, а у самців часто фасетки верхніх частин очей значно більші нижніх, з різкою межею між тими і іншими. У деяких видів ґедзів очі голі, у інших видів вони покриті короткими, густими волосками, які ростуть між фасетками перпендикулярно поверхні ока. Крім складних фасеточних очей у багатьох гедзів на тімені знаходяться 3 простих вічка: зазвичай вони розташовані у вигляді трикутника на узвишші або горбку. У деяких гедзів простих очок немає, але є горбки на тімені. У третіх немає і горбків. До речі, у самок гедзів фасетчатим очі розділені чітко вираженою лобової смужкою, а у самців такого поділу немає. Ця особливість є ознакою вираженого статевого диморфізму.

Очі гедзя Tabanus atratus фото

Автор фото: USGS Bee Inventory and Monitoring Lab, Public Domain

Вусики гедзя схожі на маленькі ріжки, розташовані між очима і службовці апаратом для сприйняття запахів. Вони складаються з 3 члеників, причому останній членик може бути поділений на кілька сегментів. На поверхні кожного членика перебувають добре розвинені нюхові горбки. Довжина і колір вусиків варіюється у різних видів ґедзів.

Вусики гедзя фото

Автор фото: Thomas Shahan, CC BY 2.0

Ротові органи гедзя колючо-ліжуще типу, прикріплені до нижньої сторони голови комахи і мають вигляд хоботка. Вони складаються з досить великої нижньої губи, яка має жолобок. У нього вкладено міцний хітиновий колючо-ріжучий апарат. Дві широкі лопаті, які розташовані на кінці нижньої губи, мають на своїй внутрішній стороні паралельно розташовані жолобки. Сам же колючо-ріжучий апарат гедзя складається з 6 тонких пластинок коричневого кольору, які утворюють сосальце:


  • Жолобчастою верхньої губи, зрослої з надглоточніком і прикріпленою підставою до лиштви,
  • Пари шаблеподібних верхніх щелеп (які є у самок, але скорочені у самців),
  • Пари тонких нижніх щелеп, забезпечених щупальцями,
  • Вузького п’ятигранний мови (подглоточніка), який пронизаний слинних протокою.

На нижній губі гедзів розташоване спеціальну освіту, схоже на губку – з його допомогою ґедзь підлизуватися різні солодкі соки або втамовує спрагу. Такий пристрій рота дозволяє комасі легко проколювати або прорізати шкіру своєї жертви, щоб створити ранку і викликати кровотечу, потім самка гедзя занурює в ранку свій хоботок і починає трапезу. Довжина хоботка комахи зазвичай не перевищує розмірів голови, але у деяких видів (Pangoniinae) досягає половини довжини тіла. В місце укусу впорскується містяться в слині гедзів антикоагулянти, які перешкоджають згортання крові, що робить кровотеча тривалим, а також токсини, що призводять до хворобливого набряку і свербіння шкірних покривів.

Ротовий апарат гедзя фото


Ротовий апарат гедзя: справа 6 тонких пластинок колючо-ріжучої апарату, в центрі губчаста ліжуще частина. Автор фото: Alan R Walker, CC BY-SA 3.0

До речі, ґедзі та гедзі – це абсолютно різні комахи. По-перше, вони відносяться до різних родин. А по-друге, на відміну від гедзів самок, які боляче кусаються і п’ють кров, дорослі оводи – це мухи, які взагалі не харчуються, а витрачають протягом життя поживні речовини, накопичені під час личинкової стадії.

До нижньої частини грудей гедзя прічленени ноги, мають помірну довжину і покриті волосками. Кожна нога комахи складається з тазика, вертлуга, стегна, гомілки і пятічленіковие лапки. На кінці останнього членика лапки розташовуються 2 кігтики і 3 присоски. На кінцях гомілок середньої пари ніг знаходяться шпори, які схожі на гострі шипи. У деяких сімейств гедзів (Pangoniinae, Chrysopsinae) на задніх гомілках також є шпори.

Лапки гедзя фото

Автор фото: Kulac, CC BY-SA 3.0

Що їдять ґедзі?

Кровоссальними у гедзів є тільки самки, тоді як вегетаріанці-самці харчуються виключно нектаром, солодкими виділеннями попелиць і червців, соком рослин. Самка ґедзя переходить на «криваву дієту» тільки, коли настає пора відкладати яйця, і здатна прийняти за одну трапезу до 200 мг крові. Незапліднена самка гедзя легко переносить відсутність білкової їжі і задовольняється рослинним меню.

Чим харчується ґедзь фото

Автор фото: Hans, CC0 Public Domain

Де живуть ґедзі?


Ареал проживання гедзів включає в себе практично всі країни, виняток становлять лише Ісландія, Гренландія, територія Антарктиди і деякі острови Океанії. Гедзі живуть в Європі і Азії, на Кавказі і в Сибіру, ​​в Монголії і Північній Африці, в Росії і країнах колишнього СНД. Найбільші популяції гедзів зустрічаються в місцях біля водойм або на болотах, адже відсутність вологи для більшості видів цих комах згубно.

Найбільшу активність ґедзі виявляють в жарку погоду, з ранку і до заходу сонця настирливо атакуючи стада домашніх тварин, які прийшли на водопій до водойми, нападають на птахів, гризунів і навіть на ящірок. Найчастіше жертвами болючих укусів гедзів стають корови, коні, олені, лосі і козулі. Нерідко самки гедзя не гребують трупами тварин, насичуючись їх кров’ю в перші дві-три доби після загибелі. Такий факт робить ґедзів переносниками дуже небезпечних інфекцій. Ґедзі не відмовляться поласувати кров’ю людини: все, хто хоч раз відпочивав на березі річки або озера, відчували на собі укуси цих комах. Вибираючи собі жертву, комахи спираються на свій зір: ґедзі бачать контури предметів і реагують на їх пересування. Саме тому часом ґедзі помиляються з видобутком, переслідуючи рухомі автомобілі і річкові судна, залітають у відчинені вікна поїздів.

Де живе ґедзь фото

Автор фото: Dennis Ray, CC BY-SA 2.5

Види гедзів, фото і назви.


Гедзь – це дуже давнє комаха. Викопні рештки гедзів відомі з епохи олігоцену. Сьогодні відомо понад 3500 видів ґедзів, близько двохсот з яких мешкають у країнах колишнього СНД. Нижче наведено опис декількох різновидів.

  • Бичачий ґедзь (лат. Tabanus bovinus) має досить великі розміри: довжина тіла комах варіюється від 1 до 2,4 см. Тіло забарвлене в темно-бурі тони, груди покрита волосками жовтого кольору і має темні смужки. Середина черевця прикрашена сірими або жовтуватими плямами у вигляді трикутників. Знизу черевце в основний половині коричнево або рожево-жовте, до кінця темне. Посередині є коричнева або чорнувата поздовжня смуга. Кінцеві 3 стерніту по задньому краю з вузькими жовтими облямівками. Прозорі крила мають коричневий відтінок. Очі голі, без смужок. Бичачі ґедзі мешкають на території Європи, Росії, Північної Азії, зустрічаються в північно-західній частині Африки.

Гедзь бичачий фото (лат. Tabanus bovinus)

Автор фото: Rude, CC BY-SA 3.0

  • Гедзь сірий великий (лат. Tabanus autumnalis) – комаха довжиною 1,6-2,3 см. Загальне забарвлення темно-сірого тону, черевце чорне, з малюнком зі світлих трикутників посередині і цятками у вигляді ромбів з боків. Великий сірий ґедзь мешкає в центрі і на півдні Європи, на Кавказі, в Передній Азії і в Казахстані, в Західному Сибіру і в Північній Африці.

Гедзь сірий великий фото (лат. Tabanus autumnalis)

Автор фото: Václav Hrdina

  • Дождёвка звичайна (лат. Haematopota pluvialis) – ґедзь з довжиною тіла від 8 до 12 мм. Забарвлення тіла бура або сірувато-оливкового кольору. Крила бурі, з пізнаваним малюнком у вигляді сіточки. Зустрічається в змішаних і хвойних лісах Європи, Кавказу, півночі Казахстану і Західного Сибіру. Активність проявляє в дощову і похмуру погоду, що і дало комасі таку назву.

Дождёвка звичайна фото (лат. Haematopota pluvialis)

Автор фото: © entomart

  • Лісовий златоглазік (лат. Chrysops caecutiens) – вид гедзів з дуже яскравими очима смарагдово-золотистого кольору. Черевце комахи жовте і вкрите чорними плямами. В області з’єднання грудей і черевця чітко помітний візерунок у вигляді перевернутої латинської букви V. Довжина тіла від 7,5 до 10 мм. Цей різновид гедзів живе на Кавказі, в північних областях Казахстану, в Європі, Монголії і на території Росії аж до Хабаровського краю.

Лісовий златоглазік фото (лат. Chrysops caecutiens)

Автор фото: Magne Flåten, CC BY-SA 3.0

  • Сильвий золотистий (лат. Silvius alpinus) – вид гедзів, що мешкає в південній і середній Європі, на Кавказі та в Росії (тут ареал доходить до Ярославської і Кіровської областей). Довжина комахи від 1 до 1,3 см. Черевце забарвлене в яскравий жовто-вохряного колір.

Сильвий золотистий фото (лат. Silvius alpinus)

Автор фото: Kurt Kulac, CC BY-SA 3.0

  • Звичайний пестряк, він же звичайний златоглазік (лат. Chrysops relictus), має помітну забарвлення і досягають довжини 9-14 мм. Груди блискуча, чорного кольору, покрита світло-коричневими волосками. Черевце прикрашають жовті і чорні плями, крила прозорі, з ефектним мозаїчним малюнком і коричневими плямами. Мешкає в Західному Сибіру і в Європі.

Звичайний пестряк (звичайний златоглазік) фото (лат. Chrysops relictus)

Автор фото: Quartl, CC BY-SA 3.0

  • Гедзь польовий (лат. Tabanus rusticus) – комаха, з довжиною тіла 1,2-1,6 см. Забарвлення тіла блакитно-сірого або жовтого відтінку, на черевці є світлі волоски, очі жовто-вохряні або зелені. Середні і задні лапки комахи мають бурий колір.

Гедзь польовий фото (лат. Tabanus rusticus)

Взято з сайту: linnean-online.org

  • Гедзь пізній (лат. Tabanus glaucopis) має прозорі крила з бурими прожилками, вусики коричневого кольору і чорно-сіре черевце. Тергити черевця мають сіро-бурі облямівки. З боків розташовані невеликі сіруваті плями овальної форми. Також на черевці помітні сірі трикутні плями. На ніжках переважають чорно-сірі і коричнево-жовті кольори. Велика голова гедзя має форму напівкулі. Фасетки верхній частині очей крупніше нижніх, між ними видно чітка межа.

Гедзь пізній фото (лат. Tabanus glaucopis)

Автор фото: Hectonichus, CC BY-SA 4.0

Розмноження гедзів.

Початок і тривалість періоду розмноження у гедзів залежить від видової приналежності комах і кліматичних умов ареалу проживання.

Життєвий цикл гедзів складається з 4 фаз:

  • яйце,
  • личинка,
  • лялечка,
  • Імаго (доросла особина).

У процесі розмноження самка гедзя відкладає яйця поблизу водойм або у вологих, тінистих місцях. Найчастіше для цього використовуються рослини, замшілі корчі, пріла листя або камені. За допомогою клейкого секрету самка прикріплює яйця, створюючи з кладки подобу багатошарової пірамідки або бляшки, хоча у окремих видів ґедзів кладка буває і одношарової. Плодючість також залежить від виду: зазвичай самка здатна відкласти від 400 до 600 яєць, а деякі і до 1000 ..

Для гедзів властиво дуже цікаве явище під назвою гонотрофіческая гармонія. Для забезпечення повного дозрівання однієї порції яєць самиці гедзя слід випити кілька крові. Уже через три доби кров в організмі самки повністю перетравлюється, яйця визрівають, здійснюється їх кладка, а ґедзь повністю готовий до чергового «кривавого бенкету» і чергового виношування наступних яєць. Таким чином, за один сезон самка здатна порційно відкласти до 3,5 тисяч яєць, правда, кожна наступна кладка зменшується в розмірі. Спочатку гладенькі яйця гедзя мають циліндричну форму і молочно-біле забарвлення, але всього через кілька годин стають бурими або абсолютно чорними. Довжина яйця гедзя роду Tabanus становить близько 1,8-2 мм, товщина – 0,3-0,4 мм.

Яйця гедзя фото

Автор фото: Richard Orr

Веретеноподібні личинки ґедзів мають тіло, покрите горбками і складається з 12 сегментів і голови. Розмір личинки залежить від виду і стадії розвитку. Наприклад, при вилуплення личинка гедзя з роду Tabanus має довжину 2,5-2,7 мм при товщині 0,4-0,5 мм. В кінці розвитку та ж личинка виростає до 2,5-4,8 см при товщині 4-5 мм. Колір тіла може бути різним: білим, блідо-зеленим, бурим або рожево-коричневим. На тілі часто присутні плями або смужки. Вилупившись з яєць через 3-8 днів, личинки падають у воду, у вологий грунт, в мохову підстилку або в листя – в залежності від того, де самкою гедзя була прикріплена кладка. Личинки гедзя харчуються останками органіки, але можуть і активно хижачити, полювати на дощових черв’яків, бокоплавов, вибирати жертвою личинки інших комах і навіть практикують канібалізм, поїдаючи своїх побратимів. Іноді через несприятливі кліматичні умови розвиток личинок може розтягнутися на 3-4 тижні. Підросли до холодів личинка гедзя залишається зимувати до наступної весни і до кінця літа завершує свій розвиток, стаючи дорослою особиною, але в деяких випадках перетворення за один літній сезон може не закінчитися, і тоді личинка без проблем проводить ще одну зиму в цій же стадії.

Личинка гедзя фото

Взято з сайту: www.dfg.ca.gov

Лялечка гедзя чимось схожа на лялечку метелика. Вона довга, має циліндричну форму, з боку спини злегка вигнута. На голові можуть бути присутніми шипи. Черевце складається з 8 сегментів, на задніх краях кожного з яких ростуть густі волоски. Лялечка має жовто-білу або зелену забарвлення, але з часом темніє і набуває коричневого, бурий або брудно-зелений відтінок в залежності від різновиду гедзя. Фаза лялечки у гедзя може тривати від 5-8 до 17-20 днів, а іноді затягується до півтора місяців: тут важливим фактором є видова приналежність і температурний режим. Перед окукливанием личинки намагаються перебратися з вологих місць в більш сухі, щоб потім без проблем вибратися з оболонки-кокона назовні.

Лялечка гедзя фото

Автор фото: Sturgis McKeever, CC BY-SA 4.0

Укус гедзя.

Кровоссальні ґедзі – переносники збудників дуже небезпечних захворювань, в числі яких туляремія і поліомієліт, сибірська виразка, філяріатоз, трипаносомоз та інші. Великої шкоди завдають ґедзі тваринницьким господарствам, нападаючи на пасеться худоба і доставляючи тваринам масу незручностей своїми укусами. Молочна худоба знижує надої, втрачає масу, страждаючи від загоюються, а іноді і гнійних ранок в місцях укусів, відчуваючи біль і свербіж.

Укус гедзя неприємний і навіть небезпечний і для людини. Особливо це стосується алергіків, у яких токсична слина гедзя, уприскувана комахою в ранку, може викликати сильний набряк і навіть шоковий стан. Місце укусу гедзя практично відразу опухає, червоніє і сильно свербить. Розчісування призводить до потрапляння в ранку інфекції, до дерматиту, а часом і до некрозу шкірного покриву, викликаного флегмоной.

Укус гедзя фото

Якщо вкусив гедзь, потрібно постаратися звести до мінімуму ускладнення після укусу, а для цього слід:

  • промити ранку водою, бажано з милом;
  • обробити місце укусу перекисом водню і продезінфікувати йодом або зеленкою;
  • для зменшення набряклості і свербіння докласти марлевий або ватяний тампон, попередньо змочивши його розчином харчової соди або борним спиртом;
  • випити антигістамінний засіб;
  • якщо медикаментів під рукою немає, можна нанести на укус кашку з листя подорожника, змастити його соком кульбаби, ріпчастої цибулі або полину.

Засоби захисту від гедзів.

Щоб уникнути укусів гедзів і захистити себе від цих комах, постарайтеся дотримуватися наступних порад:

  • виїжджаючи на природу, не варто зупинятися там, де поблизу здійснюють випас худоби;
  • надягайте одяг світлих тонів і, якщо є можливість, з довгими рукавами і штанинами;
  • гедзів відлякує запах деяких рослин: кинута в багаття гілочка пижма, м’яти або полину надовго позбавить вас від сусідства з настирливими кровожерами;
  • використовуйте (з обережністю) репеленти і аерозолі від гедзів, наносячи їх на одяг або шкіру згідно з інструкцією;
  • якщо комахи атакують вас на дачній ділянці, використовуйте пастки від гедзів;
  • точково нанесіть на шкіру бальзам «Золота зірка» або будь ефірне масло на основі гвоздики або евкаліпта.

Як виглядає ґедзь фото

Автор фото: Jan Richtr

Цікаві факти про гедзів:

  • Ґедзі – улюблений корм деяких рептилій, водоплавних птахів і риб. Не випадково досвідчені рибалки часто і вдало використовують гедзів як апетитною наживки при лові щуки та іншої хижої риби.
  • Вчені схиляються до думки, що ґедзі не сприймають і навіть бояться об’єктів зі смугастим забарвленням. Можливо, тому від атак гедзів практично не страждають зебри.
  • За одну «криваву трапезу» самка гедзя може випити таку ж кількість крові, скільки одночасно випивають 70 комарів.

Гедзі на коні фото

Автор фото: kallerna, CC BY-SA 3.0

Источник: zelenvsit.cx.ua


Categories: Фото

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.