Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Особливості фізико-географічного положення

Площа суходолу — 17,8 млн км2. Населення — 380 млн осіб. Найвища точка над рівнем моря — г. Аконкагуа, 6 959 м. Найнижча точка від рівня моря — півострів Вальдес, -40 м. Найдовша річка — Амазонка (з Укаялі), 6 400 км. Найбільше озеро — Маракайбо. Найбільший острів — Вогняна Земля.

Південна Америка є четвертим за площею материком світу. Екватор перетинає її у північній частині, тобто більша територія розташована у південній півкулі; материк повністю розташований у західній півкулі.


На сході материк омивають води Атлантичного океану, на заході — Тихого. На природу узбережжя суттєво впливають холодні течії — Перуанська, Фолклендська й теплі — Бразильська, Гвіанська. Магелланова протока відокремлює Південну Америку на півдні від острова Вогняна Земля. Панамський канал роз’єднав колишній суходільний зв’язок (через Панамський перешийок) з Північною Америкою. Найширша протока в світі — протока Дрейка (1 120 км), відокремлює континент від Антарктиди.

Крайніми точками материка є:

  • північна — мис Гальїнас (12° пн. ш., 72° зх. д.);
  • південна — мис Фроуерд (54° пд. ш., 74° зх. д.), острівна — мис Горн;
  • західна — мис Паріньяс (5°пд. ш., 82° зх. д.);
  • східна — мис Кабу-Бранку (7° пд. ш., 35° зх. д.);

Берегова лінія порізана слабо.

На півночі розташоване Карибське море. Найбільша затока — Ла-Плата. Найвідоміші острови біля берегів материка: Вогняна Земля, Фолклендські, Малі Антильські, Галапагос.

Дослідження та освоєння материка

Південна Америка була відкрита Христофором Колумбом у 1492 р. Проте він навіть не здогадувався, що знайшов не західний шлях до Індії, а новий материк. Думку про те, що Колумб відкрив нові землі, вперше висловив італійський мандрівник Амеріго Веспуччі; німецький географ Мартін Вальдземюллер у 1507 р. запропонував саме його іменем назвати нововідкриті території. Він у 1499-1502 рр. брав участь у кількох експедиціях до Нового Світу.


Продовження відкриття Південної Америки пов’язане з іменем Фернана Магеллана, кораблі якого пропливли вздовж східних берегів материка, відкривши острови Вогняна Земля та Магелланову протоку.

Першим, хто перетнув Панамський перешийок і ступив на американське узбережжя Тихого океану був Васко Нуньес Бальбоа у 1513 р.

У 1532 р. іспанська експедиція Франсіско Пісаро пройшла до Тихоокеанського узбережжя Південної Америки, зруйнувавши імперію ацтеків.

Першим перетнув Південну Америку в 1542 р. із заходу на схід річкою Амазонка Франсіско Орільяна. Саме він і дав назву цій річці.

У 1578 р. англійський мореплавець Френсіс Дрейк обігнув Південну Америку південніше островів Вогняна Земля та відкрив протоку, названу його іменем.

Перші наукові дослідження на материку провів німецький вчений Александр Гумбольдт на межі XVIII-XIX ст. Він вивчив різні природні комплекси материка, склав їх детальний опис, з’ясував причини формування берегових пустель біля холодних течій, детально вивчив висотну поясність ландшафтів в Андах, багато уваги приділяв дослідженням вулканів та землетрусів на материку. Також Гумбольдт першим обґрунтував зміну рослинного покриву з висотою в Андах (висотна поясність).

Помітний слід у вивчення органічного світу Південної Америки залишив англійський вчений-натураліст XIX ст. Чарльз Дарвін.


Геологічна будова

Давня Південноамериканська платформа є великим осколком Ґондвани, що відокремився від Африки та рухався в західному напрямку. Вона має два великих виходи на поверхню кристалічного фундаменту (щити) — Бразильський та Гвіанський.

Молодий складчастий пояс Анд сформувався внаслідок зіткнення Тихоокеанської та Південноамериканської літосферних плит.

Південна америка

Основні форми рельєфу

У Південній Америці виділяється східна та центральна рівнинні частини, які розташовані на давній Південноамериканській платформі та західна гірська, розташована в межах молодого альпійського поясу складчастості.

На Бразильському та Гвіанському кристалічних щитах сформувалися плоскогір’я Бразильське та Гвіанське. Їх абсолютна висота становить понад 2 000 м над рівнем моря. Причиною їх виникнення стали виступи фундаменту платформи. До щитів приурочені значні поклади корисних копалин магматичного походження, зокрема залізні руди, алмази. Є також осадові уламкові породи, які виникли шляхом вивітрювання поверхні щитів, наприклад, алюмінієві та марганцеві руди.

Між плоскогір’ями розкинулися великі низовини, серед них найбільша в світі за площею — Амазонська (5 млн км2), а також Ла-Платська та Орінокська. Вони сформувалися на плитах давньої платформи, де існує потужний осадовий чохол. Тому Орінокська низовина відома значними покладами нафти, Ла-Платська та Амазонська — природного газу.


На заході Південної Америки розташована найдовша гірська система світу — Анди (мовою інків «мідні гори»), що простягається на 9 тис. км. Це високі гори, а їх вершина — г. Аконкагуа (6 960 м), є найвищою точкою всієї західної півкулі. Гори є сейсмічно активними: тут є багато діючих вулканів (Котопахі, Руїн, Сан-Педро). З активним вулканізмом пов’язані родовища мідних та поліметалевих руд, золота, самородної сірки.

На березі пустелі Атакама з пташиного посліду сформувалися величезні поклади селітри — цінного органічного добрива.

Закономірності поширення родовищ корисних копалин

Корисні копалини представлені як в гірській частині Південній Америки, так і в її рівнинній частині.

Корисні копалини осадового походження залягають переважно на рівнинах в осадовому чохлі давньої платформи. Особливо багато паливних копалин — нафти, природного газу, вугілля. У щитах платформи на плоскогір’ях знайдено багаті родовища залізних і марганцевих руд.

Руди кольорових і рідкісних металів — основне багатство гірських районів Анд. Провідне місце серед них належить мідним рудам, з яких виплавляють мідь. Та й назва Анди, за однією з версій, у перекладі з мови інків означає мідні гори. Вірогідність такого походження назви підтверджує так званий мідний пояс, що простягнувся в південній частині Анд на 4 тис. км, і вміння стародавніх інків виплавляти мідь. Його запаси складають 20 % світових. У центральній частині Анд тягнеться олов’яний пояс і пояс поліметалічних руд. У горах зосереджені також багаті поклади золота, срібла, платини, дорогоцінного каміння. З вулканічними породами пов’язані родовища сірки.


Своєрідність клімату материка

Особливості клімату Південної Америки визначаються дією комплексу кліматотвірних чинників.

Південна Америка є материком тропічних широт. Південний тропік перетинає її майже посередині, тому материк одержує багато сонячної радіації. Південна Америка лежить більшою частиною у південній півкулі, тому найтеплішим місяцем на материку є січень, найхолоднішим — липень.

Південна Америка — найвологіший материку світі. Цьому сприяє атмосферна циркуляція. На клімат континенту впливають постійні вітри — пасати, що дмуть з тропічних широт до екватора. Вони приходять з Атлантичного океану, тому несуть вологу погоду. Пасати здатні вільно просуватися вглиб материка і на своєму шляху не мають перешкод — тут переважає рівнинний рельєф. На клімат південної частини материка впливає західне перенесення повітря з Тихого океану, що приносить вологі повітряні маси. Але на заході континенту постають Анди, які затримують просування морського повітря, що впливає на перерозподіл опадів: їх велику кількість одержують прибережні райони, а за горами опадів мало.


На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі — вологу. Тому мало зволоженим є західне узбережжя (через холодну Перуанську течію) та південно-східне (через Фолклендську течію). Найбільш посушливе місце на материку — пустеля Атакама, де випадає менше 1 мм опадів на рік. Навпаки, добре зволоженими є східні береги через теплу Бразильську течію.

Кліматичні пояси і області

Південна Америка лежить у межах шести кліматичних поясів.

В екваторіальному поясі протягом року панують екваторіальні повітряні маси та формується область низького тиску. Впродовж року температура практично не змінюється і становить +24 °С. Після обіду завжди падають дощі; загальна кількість опадів за рік — 1 500-3 000 мм.

Субекваторіальний пояс підпадає під вплив двох типів повітряних мас: улітку — вологих і теплих екваторіальних, взимку — сухих та жарких тропічних. Річний хід температур незначний— +22 °С в липні та +17 °С у січні.

Тропічний кліматичний пояс в межах Південної Америки має дві кліматичні області. Основну, рівнинну частину поясу займає морська область. Під дією Південно-східного пасату впродовж року тут випадає понад 1 000 мм опадів. Річна амплітуда температур незначна (+22 °С … +18 °С). Континентальна область тягнеться вузькою смугою вздовж західного узбережжя Південної Америки, повторюючи абриси холодної Перуанської течії. Для області характерні значні амплітуди температур: літні — +24 °С, зимові — +2 °С. Кількість опадів не перевищує 100 мм. Частими є урагани.


У субтропічному поясі виділяють три кліматичні області. Вздовж Тихоокеанського узбережжя тягнеться середземноморська область. Під впливом тропічних повітряних мас літо тут сухе й жарке (+22 °С), зима — більш прохолодна (+12 °С … +10 °С) та волога, що викликане надходженням промірних повітряних мас (за рік до 800 мм). Більшу частину атлантичного узбережжя займає морська область. Для неї властива тепла й волога погода впродовж року (+20 °С … +12 °С). У внутрішньому районі сформувалась суха континентальна область. Кількість опадів на протязі року тут не перевищує 250 мм. Пересічні зимові та літні пересічні температури суттєво відрізняються (від +22 °С в липні до 0 °С в січні).

У помірному поясі виділяють два типи клімату. Морський тип клімату властивий для західних схилів Анд, до яких надходять із західними вітрами вологе морське повітря, дістають багато опадів (від 2 000 до 7 000 мм на рік). Тут тепла зима (+8 °С) і прохолодне літо (+16 °С). У межах приатлантичного узбережжя формується континентальна область. Річна кількість опадів на даній території становить 300 мм. Літо тепле (+18 °С), зима холодна (0 °С).

Води суходолу

Річки


У зв’язку з вологістю клімату, на материку сформувалися великі річкові системи. Переважна їх більшість (90 %) належать до басейну Атлантичного океану. Річки мають переважно дощове живлення. Найпотужніші серед них Амазонка, Парана та Оріноко.

Амазонка — найбільш повноводна річка планети, що дає 15 % річкового стоку планети. Вона має найбільший річковий басейн (майже 7 млн км2). Амазонка приймає понад 500 великих приток. Річка повноводна весь рік, тому що протікає в екваторіальному кліматичному поясі. Основним джерелом живлення річки Амазонка є дощові води.

Парана — друга за величиною річка материка. Спускаючись з Бразильського плоскогір’я, вона несе каламутну воду, утворюючи водоспади. Найбільш мальовничий з них — водоспад Ігуасу на однойменній притоці Парани.

Річка Оріноко бере початок на Гвіанському нагір’ї. Тут є найвищий водоспад світу — Анхель (1 054 м), який сформувався на одній з приток Оріноко.

Парана й Оріноко лежать у субекваторіальних поясах різних півкуль, тому вони повноводні влітку. Межень на річках настає взимку.

Озера

Найбільші озера материка мають тектонічне походження. В Центральних Андах, на висоті 3 812 м, розташоване найбільше високогірне озеро світу Тітікака. Найбільшим за площею є озеро-лагуна Маракайбо.

Гірських льодовиків у Андах мало. Хоча гори високі і досягають снігової лінії, але опадів одержують мало через посушливий клімат значної частини тихоокеанського узбережжя. Водночас, в Андах снігова лінія лежить найвище у світі: 4 500-6 500 м.


Природні зони. Рослинний і тваринний світ

На рівнинах Південної Америки чітко простежується широтна зональність природних зон.

В екваторіальному поясі формується зона вологих екваторіальних лісів (гілеї). Ця зона лежить по обидва боки від екватора. Її місцева назва — Амазонська сельва. В умовах вологого та теплого клімату сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. На них ростуть вічнозелені багатоярусні ліси. Серед рослин переважають пальми, фікуси, кавове, динне (папайя), хінне дерева, гевея, залізне та бальсове дерева, пуїзейро (рослина, що росте на іншому дереві, обвиває його, згодом душить і знищує). Дерева обвивають ліани. На їх гілках квітнуть орхідеї. Трави через темряву немає. Тварини живуть переважно на деревах. Багато мавп, лінивців. Хижаками є ягуар та найдовша велетенська змія світу — анаконда. З птахів відомі папуги, тукани, колібрі, гарпії. Багато велетенських комах та павуків.

Савани та рідколісся сформувалися на Бразильському та Гвіанському плоскогір’ях в умовах субекваторіального клімату, для якого притаманні сухий сезон (зима) та сезон дощів (літо).

Рослини тут пристосовані до перенесення сухого сезону: скидають листя, листя вкрите воском чи опушене, повертають листки ребром до сонця (зонтична акація), накопичують у сезон дощів вологу в стовбурі або в листі (алое, агави). Рівнинні ділянки території саван північної півкулі називають льянос (з ісп. — рівнина), де більш тривалий сезон дощів, такі самі ділянки в південній півкулі в межах саван називають кампос (з ісп. — поле). Серед рослин переважають трави; є дерево з надміцною деревиною — кебрачо. Дерева розкидані невеличкими гаями.


На відкритих просторах саван живе багато великих тварин, зокрема мурахоїд, свиня-пекар, тапір. Серед хижаків переважають пума (лев Нового світу), ягуар. Санітаром саван, що живиться мертвечиною, є броненосець. З птахів у саванах живе страус нанду. Багато термітів та мурах.

На південь від саван поширені степи (пампа). Вони сформувались в умовах субтропічного континентального клімату з недостатнім зволоженням. Ґрунти тут дуже родючі — червонувато-чорні. Переважає трав’яниста рослинність: ковила, бородач, пампаська трава. Живуть нанду, пампаський олень, лама гуанако, нутрія, дикі коні мустанги.

Пустеля Атакама формувалася в умовах тропічного континентального клімату за бідного зволоження. Вони утворились під впливом холодних течій. Ґрунти тут тропічні пустельні, бурі. Рослинність розріджена. Великі поклади азотної селітри в пустелі пов’язані з величезною кількістю пташиного посліду — гуано. На південному-сході, на плато Патагонія, є зона напівпустель. Вона виникла у помірному поясі за бідного зволоженні. На тонкому шарі сіроземних та бурих ґрунтів ростуть кактуси, злаки та подушкоподібні чагарники. Тваринний світ бідний, переважають гризуни та плазуни — нутрія, гривастий вовк, сіра лисиця.

В Андах спостерігають висотну поясність зміни природних комплексів. Причому, що ближче вони розташовані до екватора, то більше природних поясів від підніжжя до вершини. Так, в Андах, у районі екватора вологі екваторіальні ліси піднімаються до висоти 1 500 м; вище вони змінюються гірськими лісами, де температура не перевищує +15 °С … +20 °С, а опадів випадає до 3 000 мм.

Тут ростуть деревоподібні папороті, бамбуки, ліани, хінне дерево. Вище 4 000 м панують холодні вітри, температура не піднімається вище +10 °С і розташовується пояс криволісся і чагарників. На плоскогір’ях високо в горах розташовані сухі холодні степи й напівпустелі — парамос, у яких переважають посухостійкі дерноподібні злаки та подушкоподібні рослини. На висоті понад 5 000 м поширені багаторічні сніги та льодовики.

Походження та формування сучасного населення, його расовий склад та розміщення

У Південній Америці живе понад 5 % населення світу. Середня щільність населення невелика (близько 20 осіб/км2). Населення розміщене дуже нерівномірно через природні умови. Майже незаселеними є Амазонська сельва, напівпустелі на півдні, пустеля Атакама. Найбільшу щільність населення (близько 100 осіб/км2) спостерігають на Атлантичному узбережжі та в Андах.

За історичними ознаками населення материка можна поділити на корінне та прибуле.

Корінними жителями Південної Америки є представники монголоїдної раси — індіанці.

Прибулим населенням є європеоїди: нащадки іспанських та португальських колонізаторів; а також негроїди — нащадки рабів з Африки. Для расового складу материка притаманне переважання мішаних рас, що сформувалися за століття колонізації.

Метисами називають людей, що народилися від змішаного шлюбу монголоїдів та негроїдів; мулатами — європеоїдів та негроїдів; самбо — монголоїдів та негроїдів.

Тестові завдання

14. ПІВДЕННА АМЕРИКА

14.1. Мис Фроуерд є крайньою

  • А північною точкою Південної Америки
  • Б південною точкою Південної Америки
  • В західною точкою Південної Америки
  • Г східною точкою Південної Америки

14.2. Найвища вершина материка Південна Америка

  • А влк. Чімборасо
  • Б влк. Руїс
  • В г. Аконкагуа
  • Г влк. Котопахі

14.3. Клімат, який панує на Амазонській низовині

  • А екваторіальний
  • Б тропічний
  • В субтропічний
  • Г помірний

14.4. Пора року, яка буде в липні на материку Південна Америка

  • А літо
  • Б пізня осінь
  • В зима
  • Г весна

14.5. З усіх річок па Землі Амазонка є найбільш

  • А довгою
  • Б багатоводною
  • В мілководною
  • Г швидкою

14.6. Причина відкриття Америки

  • А помилка капітана експедиції
  • Б пошук нового материка
  • В пошук доказів сферичності Землі
  • Г пошук західного шляху до Індії

14.7. Півкулі, в яких розташована Південна Америка

  • А Північна, Південна, Західна
  • Б Південна, Східна, Західна
  • В Північна, Південна, Східна
  • Г Північна, Східна, Західна

14.8. Найбільш високогірне озеро в Андах

  • А Атабаска
  • Б Ньяса
  • В Маракайбо
  • Г Тітікака

14.9. Водоспад Анхель розташований

  • А у Колумбії
  • Б у Венесуелі
  • В у Бразилії
  • Г у Суринамі

14.10. Течія, що сприяє формуванню пустелі Атакама

  • А Перуанська течія
  • Б Бразильська течія
  • В течія Західних вітрів
  • Г Фолклендська течія

14.11. Правильна характеристика географічного положення Південної Америки

  • А перетинається екватором і Південним тропіком
  • Б усі країні точки розташовані у Південній Півкулі
  • В перетинається Південним полярним колом
  • Г повністю розташована в Східній півкулі

14.12. Частина Південної Америки, де розташоване Гвіанське нагір’я

  • А центральна
  • Б північна
  • В західна
  • Г східна

14.13. Течія, яка проходить уздовж західного узбережжя Південної Америки з півдня на північ

  • А Перуанська
  • Б Фолклендська
  • В Бразилійська
  • Г Гвіанська

14.14. Мандрівник, який першим з європейців спустився Амазонкою із глибинних районів материка

  • А Ф. Пісарро
  • Б Д. Альмагро
  • В Ф. Орільяно
  • Г А. Гумбольдт

14.15. Кліматичний пояс, який відсутній на території Південної Америки

  • А екваторіальний
  • Б помірний
  • В тропічний
  • Г субарктичний

14.16. Тварина-ендемік Південної Америки, одомашнена інками в якості в’ючної тварини

  • А лама
  • Б верблюд
  • В альпака
  • Г осел

14.17. Високогірні пустелі в Андах мають назву

  • А кампос
  • Б парамос
  • В савани
  • Г гілеї

14.18. Укажіть типовий ландшафт Амазонії

Південна америка

14.19. Крайня західна точка Південної Америки

  • А м. Кабо-Верде
  • Б м. Кабу-Бранку
  • В м. Горн
  • Г м. Фроуерд

14.20. Найбільший внесок у наукове дослідження Південної Америки зробили

  • А Амеріго Веспуччі та Христофор Колумб
  • Б Френсіс Дрейк і Фернан Магеллан
  • В Девід Лівінґстон і Герні Стенлі
  • Г Чарльз Дарвін та Александр Гумбольдт

14.21. Гірська країна, де витягнуті із півночі на південь паралельні гірські хребти утворюють вузли з найбільшими вершинами Аконкагуа, Кагопахі, Чимборасо

  • А Анди
  • Б Великий Вододільний хребет
  • В Апалачі
  • Г Гімалаї

14.22. Увідповідніть характеристики річок та їх назви

  • 1 бере початок на південному заході Гвіанського плоскогір’я, протікає територіями Венесуели та Колумбії
  • 2 бере початок на південній окраїні Бразильського плоскогір’я й перетинає кілька кліматичних поясів, тому для її режиму характерні підняття та обміління протягом року
  • 3 оскільки у правих приток цієї річки повінь відбувається в жовтні — березні, а в лівих — у квітні — жовтні, то річка повноводна протягом усього року
  • 4 протікає територіями Бразилії й Парагваю, впадає в Парану
  • А Амазонка
  • Б Парана
  • В Оріноко
  • Г Парагвай
  • Д Сан-Франціску

Південна америка

14.23. Увідповідніть представників рослинного світу Анд та висотні пояси, в яких вони поширені (враховуючи, що дана ділянка Анд розташована в екваторіальних широтах)

  • 1 банани, дерево какао, каучуконоси, фікуси, пальми, ліани
  • 2 бамбук, деревоподібні папороті, хінне дерево, чагарники, какао, ліани
  • 3 чагарники, низькорослі дерева з покрученими стовбурами
  • 4 посухостійкі дерноподібні злаки, подушкоподібні форми рослин
  • А гірські ліси, висота — 1 500-2 800 м
  • Б високогірні луки (парамос, висота — 3 800-4 300 м
  • В вологі екваторіальні ліси, висота — до 1 300 м
  • Г криволісся, висота — 2 800-3 800 м
  • Д льянос, висота — 800-1 600 м

Південна америка

14.24. Увідповідніть наслідки процесу експансії, змішування рас і народів та представників мішаних рас і народів Південної Америки

  • 1 нащадки шлюбів європейців та індіанців
  • 2 нащадки шлюбів індіанців і негрів
  • 3 нащадки шлюбів негрів та європейців
  • 4 винищене та вимерле населення Південної Америки
  • А інки
  • Б метиси
  • В самбо
  • Г мулати
  • Д індіанці

Південна америка

14.25. Увідповідніть країни Південної Америки та їх столиці

  • 1 Уругвай
  • 2 Суринам
  • 3 Колумбія
  • 4 Болівія
  • А м. Монтевідео
  • Б м. Сукре
  • В м. Парамарибо
  • Г м. Санта-фе-де-Богота
  • Д м. Каракас

Південна америка

14.26. Увідповідніть тектонічні структури Південної Америки та форми рельєфу, які ними утворені

  • 1 бразильський кристалічний щит
  • 2 гвіанський щит
  • 3 кайнозойська складчаста область
  • 4 південноамериканська платформа
  • А Ла-Платська низовина
  • Б Бразильське плоскогір’я
  • В Гвіанське плоскогір’я
  • Г Анди
  • Д пустеля Атакама

Південна америка

14.27. Укажіть три вулкани, які розташовані в межах Південної Америки

  • 1 Льюльяйльяко
  • 2 Сан-Педро
  • 3 Попокатепетль
  • 4 Чимборасо
  • 5 Орісаба
  • 6 Тахумулько
  • 7 Ельбрус

Південна америка

14.28. Укажіть три притоки Амазонки

  • 1 Сан-Франциску
  • 2 Парнаїба
  • 3 Тапажос
  • 4 Оріноко
  • 5 Ріу-Негру
  • 6 Укаялі
  • 7 Парана

Південна америка

14.29. Запишіть висоту найвищої відмітки Південної Америки.

Південна америка

14.30. Запишіть кількість півкуль, у яких розташована Південна Америка.

Південна америка

Источник: history.vn.ua

Зона екваторіальних лісів (сельва) займає в Південній Америці величезні площі Амазонської низовини в області екваторіального кліматичного поясу. Ґрунти під багатоярусними екваторіальними лісами — червоно-жовті фералітні. В складі рослинності тут поширені різні види пальм, сейба, хінне дерево, гевея, деревоподібні папороті та інші. Дерева в лісах оповиті ліанами й епіфітами, серед яких багато орхідей. В цій зоні в річках плаває гігантська рослина Вікторія-регія, яка може витримувати вагу до 50 кг. В сельві живуть мавпи-ревуни, лінивці, тапіри, ягуари, мурахоїди; багато птахів й комах. В Амазонці і її притоках водиться хижа риба піранья, зустрічається удав анаконда, який досягає 11 м в довжину.Зона саван і рідколісся розміщені в основному в субекваторіальному і частково тропічному поясах. Савани займають Оринокська низовину, де їх називають льянос, а також внутрішні райони Бразильського плоскогір’я, де їх називають кампос. Ґрунти саван червоні фералітні й червоно-бурі. В саванах північної півкулі серед високих злаків ростуть пальми й акації, які стоять поодиноко. В саванах Бразильського плоскогір’я трав’яний покрив складається з високих злаків і бобових. З дерев тут переважають мімози, деревоподібні кактуси, молочаї. В тваринному світі саван поширені варани, рівнинні тапіри, болотні олені, броненосці,; зустрічаються мурахоїди, свині-пекарі; з хижаків — пума і ягуарунді.Зона субтропічних степів (пампа) розташована на південь від саван південної півкулі. Ґрунти в пампі сіро-коричневі. Ці ґрунти мають значний гумусовий горизонт (до 40 см) і дуже родючі. Для пампи характерні такі тварини як пампаський олень, пампаська кішка, лами. По берегах рік багато гризунів — нутрія, віскаша, а також броненосці. Сьогодні природні ландшафти в пампі майже не збереглись: зручні землі розорані (полями пшениці, кукурудзи), сухі степи розділені на величезні загони для великої рогатої худоби.Зона напівпустель помірного поясу переважає на території звуженої південної частини материка — Патагонії. Патагонія знаходиться в «дощовій тіні» Анд (в помірних широтах переважає західне перенесення, якому перешкоджають високі Анди). В умовах сухого континентального клімату на сірих і сіро-бурих ґрунтах поширений незамкнений рослинний покрив. Він представлений злаками й чагарниками. Ендемічними в тваринному світі Патагонії є скунс, магеланова собака (схожа на лисицю), страус Дарвіна (південний вид нанду). Зустрічаються Пампаська кішка й броненосці, дрібні гризуни.Берегові пустелі та напівпустелі простягаються вузькою смугою (від 5 до 28° пд. ш.) на західному узбережжі Південної Америки. Близькість океану сприяє тут високій вологості повітря, значну частину року береги оповиті туманами. Проте трапляється, що дощі не випадають по 10 — 20 років. Причиною цього є не лише переважаючі потоки повітря, а й холодна Перуанська течія. Повітря над нею охолоджується і стає важким, а тому не піднімається вгору й не утворює дощових хмар. Найсухіша частина природної зони — берегова пустеля Атакама. На її переважно піщаній поверхні зрідка трапляються поодинокі посухостійкі рослини, зокрема кактуси. Атакама піднімається схилами Анд до 3 000 м, де переходить у високогірну пустелю. На південь від берегових пустель на західному узбережжі материка і на острові Вогняна Земля розміщені ліси помірного поясу, де з’являються хвойні дерева: чилійські кедри, кипариси та араукарі .Висотна поясність в Андах. Ділянки Анд, що лежать на різних широтах, відрізняються кількістю й складом висотних поясів. Найповніший спектр висотних поясів представлений в області екватора.Нижчий пояс гір, який називають «жарка земля», простягається до висоти 1200–1500 м над рівнем моря. Його займають вологі екваторіальні ліси. Вище, до 2800 м, гірські вічнозелені ліси з деревоподібних папоротей, бамбуків, хінного дерева, кущів коки. Цей пояс називають «помірна земля». Тут температура протягом року коливаються в межах від +15 до +20°С. На висоті від 2800 до 3800 метрів, вже в прохолодному кліматичному поясі, розміщений пояс низькорослих високогірних лісів — пояс криволісся. Ще вище, до 4500 м, лежить пояс високогірних лугів — парамос. Хоча середньомісячні температури в цьому поясі додатні (+4…+8°С), але часто трапляються нічні заморозки. Рослинність парамосу своєрідна: високі складноцвіті рослини, кущові злаки, ділянки мохових боліт. Вище 4500 м розміщується пояс вічних снігів і льодовиків[4].

Источник: www.sites.google.com

1. Колоритна Південна Америка приваблює індійською та європейською культурою, яка залишилася самобутньою і трохи дикою.

2. На материку безліч невивчених територій, які важкопрохідні і досі не доступні для дослідників.

3. Іноді Південну Америку плутають з Латинською, хоча це зовсім не одна і таж назва.

Південна америкаИсточник: tsikavi-fakty.com.ua

Площа суходолу — 17,8 мпн. км2. Населення — 387 млн. осіб (2012). Найвища точка над рівнем моря — г. Аконкагуа, 6959 м. Найнижча точка від рівня моря- півострів Вальдес, — 40м. Найдовша річка — Амазонка (з Укаялі), 6400 км. Найбільше озеро — Маракайбо. Найбільший острів — Вогняна Земля.

Південна Америка є четвертим за площею материком світу. Екватор перетинає її у північній частині, тобто більша територія розташована у південній півкулі; материк повністю знаходиться у західній півкулі.

На сході материк омивається водами Атлантичного океану, на заході — Тихого. На природу узбережжя суттєво впливають холодні течії — Перуанська, Фолклендська, та теплі — Бразильська, Гвіанська. Магелланова протока відокремлює Південну Америку на півдні від острова Вогняна Земля. Панамський канал роз’єднав колишній суходільний зв’язок (через Панамський перешийок) з Північною Америкою. Протока Дрейка відокремлює континент від Антарктиди. Крайніми точками материка є:

  • північна — мис Галлінас (12° пн. ш., 72° зх. д.);
  • південна — мис Фроуерд (54° пд. ш., 74° зх. д.), острівна — мис Горн;
  • західна-мис Партьяс (5°пд. ш., 81° зх. д.);
  • східна — мис Кабу-Бранку (7° пд. ш., 35° зх. д.);
    Берегова лінія порізана слабо.

На півночі розташоване Карибське море. Найбільша затока — Ла-Плата. Найвідоміші острови біля берегів материка: Вогняна Земля, Фолклендські, Малі Антильські, Галапагос.

Південна Америка була відкрита Христофором Колумбом у 1492 р. Проте він навіть не здогадувався, що знайшов не західний шлях до Індії, а новий материк. Думку про те, що Колумб відкрив нові землі, вперше висловив італійський мандрівник Америго Віспуччі, на честь кого й назвали всю частину світу Америкою. Він у 1499-1502 рр. брав участь у кількох експедиціях до Нового Світу.

Перші наукові дослідження на материку провів німецький вчений Олександр Гумбольдт на межі ХVIII-ХІХ ст. Він вивчив різні природні комплекси материка, склав їх детальний опис, з’ясував причини формування берегових пустель біля холодних течій, детально вивчив висотну поясність ландшафтів в Андах, багато уваги приділяв дослідженням вулканів та землетрусів на материку.

Помітний слід у вивчення органічного світу Південної Америки вніс англійський вчений-натураліст XIX ст. Чарльз Дарвін.

У Південній Америці виділяється східна та центральна рівнинні частини, які знаходяться на давній Південноамериканській платформі та західна   гірська,   розміщена   в   межах   молодого   альпійського   поясу складчастості.           

На Бразильському та Гвіанському кристалічних щитах сформувалися плоскогір ‘я Бразильське та Гвіанське. Їх абсолютна висота складає понад 2000 м над рівнем моря. Причиною їх виникнення стали виступи фундаменту платформи. До щитів приурочені значні поклади корисних копалин магматичного походження, зокрема залізні руди, алмази. Є також осадові уламкові породи, які виникли шляхом вивітрювання поверхні щитів, наприклад, алюмінієві та марганцеві руди.

Між плоскогір’ями розкинулися великі низовини, серед них найбільша в світі за площею — Амазонська, а також Ла-Платська та Орінокська. Вони сформувалися на плитах давньої платформи, де існує потужний осадовий чохол. Тому Орінокська низовина відома значними покладами нафти, Ла-Платська та Амазонська — природного газу.

На заході Південної Америки знаходиться найдовша гірська система світу — Анди. Це високі гори, а їх вершина, г. Аконкагуа (6960 м), є найвищою точкою всієї західної півкулі. Гори є сейсмічно активними: тут є багато діючих вулканів (Котопахі, Руїн, Сан-Педро). З активним вулканізмом пов’язані родовища мідних та поліметалевих руд, золота, самородної сірки.

На березі пустелі Атакама з пташиного посліду сформувалися величезні поклади селітри — цінного органічного добрива.

Особливості клімату Південної Америки визначаються дією комплексу кліматотвірних чинників.

Південна Америка є материком тропічних широт. Південний тропік перетинає її майже посередині, тому материк одержує багато сонячної радіації, через великий кут падіння променів Сонця на земну поверхню. Південна Америка лежить більшою частиною у південній півкулі, тому найтеплішим місяцем на материку є січень, найхолоднішим — липень.

Південна Америка є найвологішим материком в світі. Цьому сприяє атмосферна циркуляція. На клімат континенту впливають постійні вітри —пасати, що дмуть з тропічних широт до екватора. Вони приходять з Атлантичного океану, тому несуть вологу погоду. Пасати здатні вільно просуватися вглиб материка, через це на своєму шляху не мають перешкод: переважає рівнинний рельєф. На клімат південної частини материка впливає західне перенесення повітря з Тихого океану, що приносить вологі повітряні маси. Але на заході континенту він зустрічає Анди, які затримують просування морського повітря, що впливає на перерозподіл опадів: їх велику кількість одержують прибережні райони, за горами опадів мало

На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі — вологу. Тому мало зволоженим є західне узбережжя (через холодну Перуанську течію) та південно-східне (через Фолклендську течію). Найбільш посушливе місце на материку — пустеля Атакама, де випадає менше 1 мм опадів на рік. Навпаки, добре зволоженими с східні береги через теплу Бразилійську течію.

Південна Америка лежить в межах шести кліматичних поясів. На її території виділяють такі типи клімату: екваторіальний (теплий і вологий протягом всього року), субекваторіальний (весь рік теплий, але є літній сезон дощів та зимовий сезон засухи), тропічний (теплий з різним зволоженням: континентальний в центрі материка — з недостатнім і бідним; морський на сході — з надмірним і рівномірним розподілом опадів протягом року), субтропічний (з вологою теплою зимою та сухим спекотним літом), помірний (на заході — морський; на сході — континентальний).

У зв’язку з вологістю клімату, на материку сформувалися великі річкові системи. Переважна їх більшість належать до басейну Атлантичного океану. Річки мають переважно дощове живлення. Найпотужніші серед них Амазонка, Парана та Оріноко.

Амазонка — найбільш повноводна річка планети, що дає 15 % річкового стоку планети. Вона має найбільший річковий басейн (майже 7 млн. км2). Амазонка приймає понад 500 великих приток. Річка повноводна весь рік, тому що знаходить в екваторіальному кліматичному поясі. Основним джерелом живлення річки Амазонка є дощові води.

Парана — друга за величиною річка материка. Спускаючись з Бразильського плоскогір’я, вона несе каламутну воду, утворюючи водоспади. Найбільш мальовничий з них водоспад Ігуасу на однойменній притоці Парани.

Оріноко бере початок на Гвіанського нагір’я. Тут знаходиться найвищий водоспад світу — Анхель (1054 м), який сформувався на одній з приток Оріноко.

Парана і Оріноко лежать у субекваторіальних поясах різних півкуль. Тому вони повноводні влітку. Межень на річках настає взимку.

Найбільші озера материка мають тектонічне походження. В Центральних Андах на висоті 3812 м розташоване найбільше високогірне озеро світу Тітікака. Найбільшим за площею є озеро-лагуна Маракайбо.

Гірських льодовиків в Андах мало. Хоча гори високі і досягають снігової лінії, але опадів одержують мало через посушливий клімат значної частини тихоокеанського узбережжя.

На рівнинах Південної Америки чітко простежується широтна зональність природних зон.

В екваторіальному поясі формується зона вологих екваторіальних лісів (гілеї). Ця зона лежить по обидва боки від екватора. Її місцева назва — Амазонська сельва. В умовах вологого та теплого клімату сформувалися червоно-жовті фералітні грунти. На них ростуть вічнозелені багатоярусні ліси. Серед рослин переважають пальми, фікуси, кавове, динне, хінне дерева, гевея. Дерева обвивають ліани. На їх гілках квітнуть орхідеї. Трави через темряву немає. Тварини живуть переважно на деревах. Багато мавп, лінивців. Хижаками є ягуар та велетенська змія анаконда. З птахів відомі папуги, тукани, колібрі. Багато велетенських комах та павуків.

Савани та рідколісся сформувалися на Бразильському та Гвіанському плоскогір’ях в умовах субекваторіального клімату, для якого притаманний сухий сезон (зима) та сезон дощів (літо). Тому рослини пристосовані до перенесення сухого сезон): скидають листя, листя вкрите воском чи опушене, повертають листки ребром до сонця (зонтична акація), накопичують у сезон дощів вологу у стовбурі або у листі (алое, агави). Серед рослин переважають трави; є дерево з надміцною деревиною — кебрачо. Дерева розкидані невеличкими гаями. На відкритих просторах саван живе багато великих тварин, зокрема, мурахоїд, свиня-пекар, тапір. Серед хижаків переважають пума (лев Нового світу), ягуар. Санітаром саван, що живиться мертвечиною, є броненосець. З птахів у саванах живе великий нелітаючий страус нанду. Багато термітів та мурашок

На південь від саван поширені степи (пампа). Вони сформувались в умовах субтропічного континентального клімату з недостатнім зволоженням. Ґрунти тут дуже родючі — червонувато-чорні. Переважає трав’яниста рослинність: ковила, бородач, пампаська трава. Живуть нанду, пампаський олень, лама гуанако, нутрія

Пустеля Атакама формувалася в умовах тропічного континентального клімату при бідному зволоженні. Вони утворились під впливом холодних течій. Ґрунти тут тропічні пустельні. Рослинність розріджена. Великі поклади азотної селітри в пустелі пов’язані з величезною кількістю пташиного посліду — гуано. На південному-сході, на плато Патагонія, є зона напівпустель. Вона виникла у помірному поясі при бідному зволоженні. На тонкому шарі сіроземних та бурих грунтів ростуть кактуси, злаки та подушкоподібні чагарники. Тваринний світ бідний, переважають гризуни та плазуни.

В Андах спостерігається висотна поясність зміни природних комплексів.

У Південній Америці живе понад 5 % населення світу. Середня щільність населення невелика (близько 20 осіб/км2). Населення розміщене дуже   нерівномірно   через   природні   умови.   Майже   незаселеними   є Амазонська сельва, напівпустелі на півдні, пустеля Атакама. Найбільша {цільність населення (близько 100осіб/км2) спостерігається на Атлантичному узбережжі та в Андах.

За історичними ознаками населення материка можна поділити на корінне і прибуле. Корінними жителями Південної Америки є представники монголоїдної раси індіанці. Прибулим населенням є європеоїди: нащадки іспанських та португальських колонізаторів; а також негроїди — нащадки рабів з Африки. Для расового складу материка притаманне переважання мішаних рас, що сформувалися за століття колонізації. Метисами називають людей, що народилися від змішаного шлюбу монголоїдів та негроїдів; мулатами — європеоїдів та негроїдів; самбо — монголоїдів та негроїдів.

На сучасній політичній карті Південної Америки виділяють 15 країн і територій. 13 з них є суверенними державами. За рівнем економічного розвитку всі вони належать до групи країн, що розвиваються. Найбільшими за площею є Бразилія (столиця Бразиліа), Аргентина (столиця Буенос-Айрес), Перу (столиця Ліма), Чилі (столиця Сантьяго), Венесуела (столиця Каракас). Найбільшою колонією є Гвіана, що належить Франції.

Источник: zno.academia.in.ua


Categories: Америка

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.